Господи, ти бачив Одесу?

Я інколи думаю, що бог є. Хай навіть так: Бог (з великої) є. Він просто неповороткий та уповільнений, як наші західні партнери. І, такий же, як і вони, відсторонений. Думає – дай-но подивлюся, як вони там самі вигрібають. У західних партнерів це називається «політика прямого невтручання». У Бога – Божий попуст. Але інколи Він прокидається і думає: блін, ну ні, треба їм таки дати F-16 – закреслено – приклад кари Божої.

Але Він точно є.

До чого це я?

Вчора працювала над статтею про Гіркіна та ситуацію «на тимчасово існуючій росії», як каже Сергій Стерненко. І знайшла одну цитату, яка мені страшенно сподобалась. Я, на жаль, не можу оцінити, наскільки вона достовірна. Бо вона йшла через треті джерела, а сама я голландською мовою не володію. Отож, коли в Нідерландах заочно судили вбивць рейсу МН-17 (в тому числі і Гіркіна), місцеві прокурори сказали буцімто таке:

«Ніхто не знає, що несе майбутнє, а ми зі свого боку докладемо всіх зусиль до їхнього арешту».

На жаль, міжнародним судам не вдалося взяти за яйця військового злочинця Гіркіна. Це зробили свої ж. Але сказане обвинувачувачами справдилося – «ніхто не знає, що несе майбутнє».

Інколи воно несе Справедливість.

І справедливість у тому, щоб Гіркін не вийшов живим з московського СІЗО. Але перед тим зазнав би там всі муки пекла. Кати-росіяни, я у вас вірю.

Господи, я і у Тебе вірю. Принаймні, інколи. Одесу Ти бачив. Дій!