Що робити з країною, яка загрожує людству?

Винесені в заголовок слова не мої. Це фраза з авторської післямови до книги «Доля недоімперії» міністра закордонних справ України (2007-2009), керівника Центру дослідження Росії Володимира Огризка. Книга щойно побачила світ у серії «Бібліотека наукового щорічника «Україна дипломатична», яку видає Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв (ГДІП), і була представлена в Медіацентрі ГДІП під час круглого столу «Ізоляція росії у міжнародних організаціях: актуальні завдання».

Круглі столи Центру дослідження Росії завжди вирізняються високим професійним рівнем учасників, цього ж разу спікерами виступив – без перебільшення – зірковий склад української дипломатії (називаю в алфавітному порядку): Володимир Василенко, Володимир Єльченко, Олександр Моцик, Володимир Огризко (модератор), Володимир Хандогій, Ігор Харченко.

А тепер кілька слів про «Долю недоімперії». Її склали понад шість десятків статей, інтерв'ю, виступів Володимира Огризка в різних українських та зарубіжних ЗМІ, на міжнародних конференціях. Широким є і часовий діапазон представлених матеріалів – від 2008 по 2022 рік. Таким чином перед читачем постає цілісна картина поглядів автора на Росію та пов'язані з нею проблеми, розвінчуються заяложені міфи російської пропаганди. При цьому відомий дипломат вільно оперує як документами, покликаючись на різні міжнародно-правові акти, так і історичними фактами, які в Росії воліють спотворювати або замовчувати.

«Доля недоімперії» містить важливі напрацювання (маю на увазі передусім такі фундаментальні виступи та статті як «Україна – Росія: час для остаточного розлучення», «Від «країни-цивілізації» до «країни-фортеці». А далі?», «Стримування Росії», «Україна та цивілізований світ після перемоги над рашизмом: погляд у майбутнє» та інші), які мали б стати дороговказом для сьогоднішньої української влади. До речі, перші два з названих матеріалів датовані 2013 роком – як бачимо із заголовків, ще в часи правління Януковича автору йшлося про остаточне розлучення з імперією. Чи багато з нас можуть похвалитися таким передчуттям неминучих подій.

Ці міркування мали б формувати ставлення до країни, яку інший наш видатний дипломат Володимир Василенко колись надзвичайно точно назвав екзистенційним ворогом України. З цього мусимо виходити. І головне, це маємо пояснювати не лише українському суспільству, а й лідерам та громадськості країн демократичного світу, застерігаючи їх від давніх помилок щодо Росії, повторення яких може обернутися трагедією для наступних поколінь.

Вихід «Долі недоімперії» – подія. Її треба читати неквапно, уважно, бажано з олівцем у руках. Книга, наскільки я розумію, має бути в Медіацентрі ГДІП і, мабуть, на його сторінці з'явиться електронна версія видання.