Конструктивна відповідь на питання Мар'яни Безуглої

Спробую дати відповідь Мар'яні Безуглій по питанням, які вона задала главкому. Це буде конструктивна відповідь без хейту від молодшого сержанта, я не депутат ВР по питанням оборони, але щось в цьому тямлю.

Тому цей пост буде максимально конструктивним, щоб з нього можна було зробити якісь висновки.

Тому що є великий дефіцит особового складу. Не буду казати реальні цифри, але адекватних людей зараз ніхто з командирів в інші підрозділи не відпускає, бо задача командира, навіть якщо цей командир абсолютний дурень – він все одно буде старатись підтримувати максимальну кількість особового складу та боєздатність. Главком не може вказувати їм, ламаючи через коліно кому куди переводитись. Бо вся армія посиплеться.

Ми – бригада оборони. Яка, до речі, і поштурмувала непогано за весь час, але все ж бригада оборони.

Звісно ми маємо дуже великий досвід і тому результативні. Але наша задача – тримати лінію понад усе.

А є бригади штурмового компоненту. Яким дають штурмовий компонент та вчать штурмувати. Не обороняти – штурмувати. Що складніше. Де втрати – більші. Де зброї ти повинен мати – більше. І досвід – це той фактор при якому ти втрачаєш і боєздатність, і особовий склад. Тому якщо ти хочеш привести бригаду наступу до нормальної боєздатності та злагодженності на полі боя – то через півроку вже треба ії виводити та комплектувати заново. А штурмувати потім ким? Тому бригади оборони, більш досвідчені, мають меньше. І ми маємо меньше. А нові бригади мають більше. Але і задачі в них інші. І досвід у них буде теж, але з часом. Досвід на дуже кровавих помилках.

Це можно було б вирівняти, якщо б у нас було більше зброї. Але після зміни Резнікова ви ж самі знаєте який в нас стан по зброї. Її просто не вистачає. Тому так, проблема є. Але це вимушене рішення обумовлене дефіцитом зброї. Це альтернатива нашого часу і наших умов. Не дуже приємна, але яка є.

Тому що в нас не вистачає учебок та зброї щоб якісно підготувати людей. Особливо якщо брати той факт, що деякі підрозділи сиділи по своїм ППД та нічого не робили місяцями, їх все влаштовувало, а потім херак – і треба батьківщину захищати, і давай писати ролікі яка зрада, їх в бій посилають. Тому в нас частина і навчається за кордоном. Організувати безпечне навчання, виділити на це ресурси, прописати систему – це задача вашого комітету. Не можна просто зробити закон з формулюванням «хай всім буде збс», треба ще дати для цього спроможності.

Дивіться пункт перший про дефіцит особового складу і кінцеве речення попереднього пункту про те що мало прийняти закон, треба спроможності та резерви.

Це все Зеленський?

Ні, не Зеленський. Але в цьому є помилки і політиків. Візьмемо наприклад популістичне рішення про зміну воєнкомів, коли ви боролись з проблемою не системно, а за разунок особистостей. Бойових офіцерів. Мовляв, бойові офіцери прийдуть, порядок наведуть. Але спроможностей ми їм на це не дамо, систему не змінимо.

Вийшло погано. Там, де старі воєнкомі могли давати результат за рахунок досвіду, нові не змогли, бо система стара, досвіду немає в цьому напрямку. Ніхто не зробив покарання за ухилянство на такому рівні, щоб люди навіть боялись спробувати дати хабара. Ніхто не зробив рівні правила для всіх. За два роки в нас досі немає адекватної системи електронної черги військовослужбовця, щоб був зрозумілий наш реальний резерв.

Зараз країна стоїть перед важкою зимою. У цьому винні не військові. Військові зробили максимум з можливого. Якби в нас зараз було стільки зброї та спроможностей як влітку, коли були і снаряди, і досить хімарсів, коли ми просто вщент гатили пігдогів – так, думаю зараз би не було стільки розбіжностей між верхами. Класно коли в тебе все гуд, і ти навіть якщо не швидко йдеш вперед – знищуєш стількі пігдогів та техніки, що не боїшся за завтрашній день. Гірше коли завтрашній день не є оптимістичним. Тоді починаються конфлікти, претензії, розбрат. І це в загальному нам не допомагає. Ні ЗСУ, ні Україні. І виходить що ті всі казки що розповідав Арестович про два-три тиждні, після яких приходить максимальне розчарування – то є не ініціатива главкома, не його обіцянки. Хтось же Арестовича привів в ОП. Комусь же подобалося цей весь потік балачок. Хтось же дивився на ситуацію поверхнево, а коли зіштовхнувся з реальністю – не зробив з цього висновків.

Я не знаю, чи є в планах зміна главкома, чи ні. Але те, що зміна главкома без системних змін, просто по принципу «цей не зміг, давайте поставимо іншого, може той зможе» приведе до негативних подій, за яких вже цапа відбувайла в кут не поставиш, прийдеться нести відповідальність за це рішення – це я можу казати вже зараз. Тому я б попросив вас, як замголови комітета по питанням національної безпеки, проаналізувати чому ми зараз в тому стані, і працювати над системними змінами, щоб ЗСУ могли бути більш ефективними. Бо ці зміни нам потрібні на вчора.

UPD. Одразу наперед скажу про демобілізацію. Вона неможлива, поки не буде вирішене питання по мобілізації. Я дуже б хотів щоб моя бригада вийшла на відновлення боєздатності, але це можливо коли є кому нас замінити. Казати про демобілізацію без вирішення питання по мобілізації – це популізм.