Коли Фаріон боролася за мову, де були ви?

Те, що скандали в Україні – а надто резонансні, а надто такі, що можуть вихлюпнутися за межі України – працюють на ворога, здається, пояснювати не треба. Тим не менше скандали раз по раз спалахують і поширюються деякими ЗМІ.

Один з останніх – скандал навколо Ірини Фаріон, з якою я познайомився в Конституційному суді України, коли зрештою скасовували горезвісний «закон» Ківалова-Колісніченка.

Не виправдовуючи емоційних висловлювань Ірини Дмитрівни, зазначу лише, що із сьогоднішніх її опонентів нікого тоді в Конституційному суді не було. І на пікетах під будівлею суду також. Хтось не міг, бо був іще зовсім юним, хтось бавився у хитромудру гру (так і кортить написати це з великих літер: ГРУ) «Єдина країна/Единая страна», хтось не переймався питаннями мови, як вона...

Днями прочитав у одного експерта, мовляв, це добре, що проти Фаріон порушено справу, оскільки ситуація перейшла в юридичну площину. Знаючи рівень довіри суспільства до вітчизняної судової системи і цілком думку суспільства поділяючи, мушу сказати, що я не такий оптиміст щодо можливого правового розв'язання ситуації, як цей експерт.

Інший скандал пов'язаний з підручниками молдовської мови та літератури. Нагадаю: ще 16 березня цього року парламент Молдови підтримав перейменування молдовської мови на румунську. Запровадженим ще в добу СРСР поняттям молдавська мова, як відомо, послуговується маріонетковий промосковський режим Придністров'я. А 18 жовтня цього року під час спільного засідання урядів України та Румунії прем'єр міністри двох країн підписали спільну заяву, одним із положень якої було взято до уваги, що державною мовою Республіки Молдова є румунська.

Тож прем'єр-міністр Румунії обурився надрукованими в Україні підручниками з молдовської мови та молдовської і світової літератури. МОН України виправдалося тим, що підручники друкувалися ще до підписання заяви, і пообіцяло помилку виправити. І виправить, бо помилку помітили, і це набуло розголосу. Притому в країні, яка надає нам всебічну допомогу в протистоянні російській агресії.

На помилках, як відомо, вчаться. Але, з іншого боку, краще помилок не робити, ніж потім виправляти. А надто після скандалу.

Тому дуже раджу сьогоднішнім законодавцям уважно вчитатися в текст підписаного 15 травня 2003 року Кучмою Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин». Або хоча б у пункт 2 цього закону, де зазначені мови, до яких застосовуються його положення. Там поруч із румунською (трохи раніше за алфавітом) стоїть молдавська. І цю помилку теж треба виправити. Причому до того, як її помітять зарубіжні партнери і роздмухають у Росії.

Не знаю, у скількох іще документах – урядових чи відомчих – повторюється ця помилка, але її треба виправити скрізь самим. Бо, як було сказано на початку, скандали працюють на ворога.