Трампіст Джонсон, або ще ніколи так не було, щоби якось не було!

Нічна новина, як грім: спікером нижньої палати Конгресу США обрали якогось Майка Джонсона – трампіста, як пишуть у повідомленні, давнього недоброзичливця України. Ой, лишенько, що ж тепер буде?! Як тепер жити? Чим серце заспокоїти? І нема де розради взяти – глупа ніч у нас в Україні…

Перше, що раптом приходить в голову – Джонсон! Ну, це ж у них, як у нас Петренко – символічно пересічне англо-американське прізвище, з глибин народної маси. І є ж, зауваж, інший Джонсон – Борис, дорогий наш Джонсонюк!

Втім, що з того? Робити тепер що?! …Виходить, все самому треба придумати, на хлопський розум, як в народі кажуть. А я ж ні разу не американіст!

Але таки надумав:

1. Спікер у них, у американців – не те, що у нас – інші можливості, вплив, Ну, буде там сидіти у Капітолії якийсь дядько на подіумі. Головне – як голосуватиме зал, а там співчуваючих Україні і серед тих клятих республіканців вистачить, щоб прийняти все, як нам треба, як дєдушка Джо Байден накреслив.
2. Кажуть, що Джонсон, не такий вже й кінчений путініст? І він же республіканець – тобто, передусім має забезпечити прибутки американському ВПК, своїм спонсорам. От вже й бачу – пишуть, що з тих 61 млрд. для України можуть забрати лише 11 млрд. бюджетної допомоги, а 50 млрд на зброю по любе дадуть!
3. Кхм... 11 мільярдів доларів – «лише»? Господи, до яких часів ми дожили! Як змінилися ставки! То й все за ними буде змінюватися. Нам сутужно житиметься без тих 11-ти «ярдів»? Так. Але ж зброя буде! Переможемо!
4. А на Джонсона того – точно подивитися ще треба. Ти мало хіба бачив прикладів, як політичні мавпочки перевзувалися на льоту, ледве досягши омріяної посади? Змінилася якось кон’юнктура – інша людина. Тепер – наша ставка на залаштунки. Спокійно, чекай.
5. Вельмишановний Чорний Лебіде, ми Вас зачекалися!
6. Народ точно сказав: ще ніколи так не було, щоби якось не було
7. От саме! Щось придумається...

Кажете, то все ШІ тобі нашептав? Нехай! Потрібна же людям психологічна Швидка? І якщо розібратися, всі інтелекти штучні, у живих людей – теж. І хіба ж не живі люди ті програми пишуть? Всі діють за трафаретом – і компи, і люди. А коли не за трафаретом, – то виходить Ейнштейн. Чи Анштайн? Та яка різниця! Головне, що Анштайн думає і частіше – думає трафаретно...