Історія з призначенням Залужного послом. А як же протокол, повага і міжнародні документи?

МЗС України не просто десь випадково дало витікти інформації, а само опублікувало офіційний коментар ще ДО рішення країни перебування, в день погодження Президентом України кандидатури на посаду Надзвичайного і Повноважного Посла України… і «спрямувало британській стороні відповідний запит на агреман».

Про Віденську конвенцію про дипломатичні зносини щось чули, ні?! «Ст 4. Держава, що акредитує, повинна переконатися в тому, що держава перебування дала агреман на ту особу, яку вона передбачає акредитувати як голову представництва в цій державі».

«Особливо важливо (i цього вимагає мiжнародна практика), щоб факт запиту агреману зберігався в повній таємниці, тому що розголошення таких вiдомостей, особливо при вiдмовi у наданнi агремана, може призвести до негативних наслiдкiв, зокрема до ускладнення вiдносин між зацiкавленими державами…» (Волошина Н.М., Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Мехед П.М. Військовий етикет і дипломатичний протокол. Навчальний посібник.// За заг. редакцією Ольхового І.О. канд. геогр. н., доцента – К.: ВІ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2011. – с. 115)

Навіщо у всіх підручниках для студентів (включно з наведеним посібником) із дипломатичних зносин та протоколу написано одне, а хтось без сорому й совісті множить це все на нуль?!

А як же тепер тестові питання під час проведення конкурсу на зайняття посад дипломатичної служби?!

Навіщо тоді це все? Протокол, повага до країни-партнера, міжнародні документи?

Може досить вже опускати планку?!