Як росіяни програють війни

Минулого тижня Герхард Шредер, російська прокладка, ляпнув щось типу вчіть історію – Росія ніколи не програє. Він не перший хто розносить внутрішньо російське дебільне побєдобєсіє по світу. У чому я згідний з цим покидьком, що історію Росії треба вчити, щоб зрозуміти як вона програє. Вирішив зробити невеликий лікбез отрути проти побєдобесія.

Кримська війна – поразка Росії. Це, до речі, єдиний раз, коли Росія воювала проти «колективного Заходу» і програла. Звернемо увагу на важливий момент – посеред війни помер цар Микола І, і взагалі внутрішня криза призвела до поразки.

Російсько-японська війна – поразка Росії. Одна з найганебніших поразок. У битві на Цусімі росіяни втратили 34 кораблі, а японці – три човни. Звернемо увагу на важливий момент – у 1905 році розпочались перші революційні спроби, які підривали Росію зсередини.

Перша світова – поразка Росії. У результаті революції армія фактично розвалилась і у березні 1918 року радянська Росія підписала Брестський мир, за яким закріпила свою поразку у війні. Знову – внутрішні фактори призвели до поразки.

Афганська війна – поразка радянського союзу (Росії як правонаступниці). Знову причина поразки – внутрішні реформи Горбачова і дестабілізація.

Перша чеченська – поразка Росії. Внутрішній кримінальний хаос і політичний бардак призвели до розгромної поразки російської армії.

Ви вже зрозуміли до чого я веду: Росія часто програє війни, і майже завжди через внутрішню дестабілізацію. Найчастіше саме війна викликає цю внутрішню дестабілізацію, коли немає швидких перемог.

А я нагадаю, що для Росії швидких перемог вже немає третій рік. Війна, яку Росія швидко не виграє, створює перенапруження її сил, і веде до краху. І якщо ви не вірите – вчіть історію Росії, ніхто не вірив, що царський режим впаде у 1917 році.