Каяття не буде. На росіян чекає лише відплата

Мама мого друга, написала, що хотіла б дожити і побачити відплату, що наздогнала агресора, і подальше покаяння росіян.

Приєднуюся. Хочу побачити. Дуже хочу.

Але вважаю, що якщо відплата може наздогнати божевільного сусіда, то про покаяння говорити не доводиться. Не реально.

У всій російській історії, незважаючи на довжелезний список злочинів влади проти власного народу і народу проти сусідів і самого себе, випадків покаяння не виявлено.

Спроби були. Точніше, була спроба. Закінчилася визнанням заслуг ефективного менеджера.

Усі війни були справедливими і визвольними. Народи не поневолювалися, а звільнялися. А щоб знищити когось, то це тільки янкі з індіанцями зробили, а сотні малих народів Сибіру, Півночі та Далекого Сходу радісно влилися в імперську сім'ю!

Ніколи не визнавати ні своїх помилок, ні свого божевілля, ні своєї лякаючої жорстокості, ні своєї агресивності – нічого очевидного, нічого з реальної історії – це спосіб мислення, принцип існування держави російської. Основна скріпа від моменту, коли божевільний садист Петро зліпив цього гомункулуса, і по сьогоднішній день, коли інший безумець, щоправда, маленький і лисий, намагається зобразити колишню «велич».

Покаяння не буде. Навіть якщо чумна територія буде оточена стіною, звідти доноситиметься виття про невинність і несправедливе приниження. Завжди праві вбивці, ґвалтівники, мародери казатимуть, що їм нема в чому каятися і нема про що шкодувати.