Наш ворог у Росії! Ми маємо зробити так, щоб війна з нами стала для них жахом

Ми виживемо, якщо будемо зграєю. Роєм. Єдиним кулаком.

Як вам більше подобається, так і назвіть.

Ми виживемо, якщо перестанемо шукати скрізь зраду і звинувачувати того, хто з нами не згоден, у роботі на Росію.

Насправді на Росію працюють ті, хто намагається розколоти українське суспільство за будь-якою ознакою: національною, мовною, територіальною та – увага! - за політичною належністю!

Наш ворог за поребриком! Усі, хто підтримує незалежність та свободу в Україні – це наша зграя! У деталях розбиратимемося після війни. Якщо буде в цьому хоч якийсь сенс.

Наразі необхідно вижити.

Вижити у війні з ворогом, який у чотири рази перевершує нас числом. Вижити у відкритому протистоянні з країною, що має один із найбільших золотовалютних запасів, країною площею 17 мільйонів квадратних кілометрів, країною, яка досі є одним з найбільших експортерів газу та нафти у світі, яка контролює 35% світового продажу алмазів, велику частина титану, нікелю, ванадію.

Вам ще хочеться витрачати сили, час та ресурси на війну між собою? Хочеться лаятись і звинувачувати один одного в зраді? Точно хочеться?

Тоді згадайте, що поряд з нами величезна, агресивна, розкачана пропагандою країна, політичне керівництво якої не визнає нашого права на існування і ставить собі за мету або окупацію України та перетворення її на один із власних федеральних округів, або знищення нашого промислового та енергетичного потенціалу зі створенням умов, які унеможливлюють проживання на наших територіях та їх адміністрування.

Вони здатні виробляти зброю десятиліттями і довбати нас до тих пір, поки ми рухатимемося.

Ми не можемо скинути їх у Тихий океан. Ми не можемо загнати їх за Урал. Ми не можемо змусити їх припинити стріляти.

Але ми можемо зробити так, щоб війна з нами стала для них жахом. Щоб 90% їхніх ракет не досягали мети. Щоб їхні кораблі не могли вийти у Чорне море. Щоб їхні території, до яких ми зможемо дістатись, вмилися кров'ю. Щоб жоден штаб, жоден завод, жоден склад, жоден аеродром на відстані 1000 км від нашого кордону не міг працювати і завдавати нам шкоди.

Для цього ми маємо бути зграєю.

Зграєю, а не стадом, що вічно гризеться. Роєм шорсткою атакуючим ворога, а не собачою зграєю.

Будь-які розбіжності між нами повинні бути забуті до того часу, як ми не будемо в безпеці. Все для фронту, все для перемоги! Решта – потім. Потім з'ясуємо, хто з нас найправильніший українець, хто гетьман, хто гідний булави...

Якщо залишиться комусь з'ясовувати і, найголовніше, навіщо це робити.

Допомога союзників безперебійно надаватиметься тим, хто викликає повагу та довіру. Потужному українському кулаку, українському народу, який бореться за свободу та незалежність. А не окремим групам та партіям, які мріють покерувати і подерибанити.

Якось так.

Поки ми єдині, ми непереможні!

Соррі за асоціацію, але саме це гасло підходить на 100%.