Про бумеранг та перспективу реформи Радбезу ООН

Росія так любить переглядати історію (звинувачуючи при цьому усіх інших), що може довести до перегляду рішень, які дістались Росії у спадок та є їй вигідними.

У The Wall Street Journal з цього приводу вийшла цікава стаття про те, як Росія використовує свій статус постійного члена в Радбезі ООН як зброю, блокуючи будь-які невигідні їй резолюції, а також про те, як можна переглянути цей статус РФ.

Тут, зокрема, згадується рішення від 21 грудня 1991 року, коли лідери 11 із 15 колишніх радянських республік (окрім Грузії та країн Балтії) зібрались у Казахстані, після чого за декілька годин направили генсеку ООН листа за підписом Єльцину, у якому поінформували його про створення СНД та про те, що Росія буде правонаступницею Радянського Союзу у Радбезі.

І от у публікації ставляться наступні запитання/твердження:

1. Статут ООН не дозволяє групі держав відмовитися від свого місця постійного члена безпекової ради.
2. Поняття держава-правонаступник можна поставити під сумнів. Адже 9 із 11 країн, які ухвалили рішення, на той момент не були членами ООН.
3. Росія, Україна та Білорусь були засновниками СНД. Одже, генсек ООН мав би вимагати проведення формальних дебатів Генасамблеї. Замість того, щоб повідомлення Єльцина було ратифіковано автоматично без обговорення.

Тобто, пропонується поставити під сумнів юридичні підстави постійного членства Росії у Радбезі.

Гібриду – гібридово.