Чому не варто завищувати очікувань від допомоги США

Ми радіємо тому, що ця ганебна епопея нарешті завершується. Але давайте спробуємо проаналізувати, як цей затверджений пакет допомоги на майже $61 млрд вплине на хід війни, на міжнародне положення України і на суспільні настрої. 

Затвердження пакету допомоги не поверне втрачений час і – найголовніше – втрачені життя, які значною мірою стали наслідком цієї затримки. Крім того, на моральний стан суспільства і сил оборони все це теж вплинуло не кращим чином. І ні, цей час вже не можна відкрутити назад. І далеко не факт, що все втрачене через затримку можна повноцінно відновити і на 100% компенсувати. Тому нас як мінімум ще кілька тижнів чекають нові і нові тактичні успіхи росіян. 

Так, втрачений час, відсутність достатньої кількості зброї щоб компенсувати чисельну перевагу росіян і перевагу у повітрі (з клятими КАБами) мають дуже велику ціну. Чи дійдуть вони в цьому процесі до Словʼянсько – Краматорської агломерації чи до Покровська сказати складно. 

Тому ми можемо констатувати: ця затримка – найбільша перемога Путіна з початку війни. І зовнішньополітична, і з наслідками для внутрішньої сталості українського суспільства і боєздатності Сил оборони. 

З іншого боку, вже бачив оцінки, що цей пакет, який розтягнеться у часі, ледь не «пакет перемоги». Той саме Маломуж казав, що зі зброєю від США в другій половині літа Україна може перейти до наступальних дій. Я думаю, що це надто оптимістичні оцінки, які формуються на звичній амплітуді «було дуже погано – стало краще, а значить далі буде ще краще». Щоб бути готовою для великих наступальних дій Україні доведеться пройти набагато довший шлях, ніж влітку 2022 чи весною 2023.

Але. Зброя і боєприпаси від цього пакету (а також від додаткових постачань з Європи) точно виграють нам час, звузять можливості Росії вести наступальні дії і дадуть нам можливості для адаптації. 

Наскільки я розумію логіку окупантів, план у них був такий: 

1. Поєднати тактичні наступальні дії на фронті (які ми спостерігаємо зараз) з масованою інформаційно-психологічною атакою на суспільство і сили оборони. 
2. Потім – коли допомога від США не надійде, європейську вони обмежать за допомоги своїх агентів, українське суспільство буде деморалізоване цією зрадою партнерів і російським ІПСО – перейти у стратегічний наступ влітку. 
3. А далі вже як піде – або захопити скільки встигнуть (головною ціллю був би Харків і Краматорська агломерація), або примусити Україну до капітуляції і прийняття більшості російським умов. 

І пакети допомоги від європейців, і схвалення американської допомоги, і дрейф багатьох американських політиків до більшої підтримки України ці плани наламують. Тому що вікно можливостей від зараз до надходження «чеського» пакету снарядів (кінець травня – червень) і американською допомоги значно звужує можливості РФ – їм доведеться припиняти мріяти про захоплення Харкова чи вихід на адмінкордони Донецької області. 

Американська зброя, чеські снаряди, пакети допомоги від інших країн відкривають для України можливості і час:

1. Стабілізувати лінію фронту і встигнути сформувати глибокі фортифікаційні лінії. 
2. Підготувати резерви хоча б для додаткових можливостей ротацій. Доцільність проведення наступальних дій поки аналізувати дуже складно. 
3. Стабілізувати ситуацію всередині країни, відновити критичну інфраструктуру після атак росіян, трохи заспокоїти суспільний накрут. 

Цілком можливо, з такою підтримкою Сили оборони зможуть зламати російську логістику, знизити ступінь домінування росіян у повітрі, нівелювати перевагу в артилерії. Але завищувати очікування точно не треба. Це не перелам, хоча за певних умов – перший крок до нього.

Як не варто очікувати і перелому у настроях трампістів. Тому нам все ще треба шукати можливості для диверсифікації постачань і фінансування, і думати про війну «від оборони». Як у військовому, так і у дипломатичному і економічному сенсі. Як мінімум до листопада, коли стануть зрозумілі наміри нової чи нової/старої адміністрації.