Про порцію російської соціології: що в ній можна побачити?

Вчора багато наших ЗМІ вирішили передрукувати дані державної соціології РФ від ВЦИОМ (Всеросійський центр вивчення громадської думки). Там вони показали, що за тиждень рейтинг Путіна знизився на 3,5%, а рівень довіри на 2,6%. Але при цьому довіра все ще вище 70%.

Даним ВЦИОМ, звісно, не можна довіряти. Бо, по-перше, сама контора обслуговує Кремль, а по-друге, чекати від росіян виключно чесних відповідей не варто. Через страх перед репресіями і ефекти «соціально прийнятної відповіді». Це не каже, що вони не підтримують Путіна чи війну, але будь-які конкретні цифри в пабліку – фуфло. Але те, що «результати опитування» зʼявилися саме у такому вигляді, а у їх розповсюдження вклали великі ресурси свідчить, що реальна соціологія набагато гірша.

Публікація таких даних може (і скоріше за все є) елементом спроби каналізувати напругу. Знайти відповідальних за Курськ, постійні атаки по російському тилу, теракти ІДІЛ, економічні негаразди доведеться. Призначати і публічно карати винних – теж. Потім буде створено вигляд, що влада «чує простий народ» і працює над вирішенням проблем.

Крім того, треба підготувати суспільство до можливих непопулярних кроків або поганих новин. Від провалів на фронті до можливої нової хвилі мобілізації. Відповідно, публікація інформації про зниження підтримки може бути кроком для встановлення інформаційного контролю за невдоволенням, щоб завдяки пропаганді регулювати наратив – чим можна обурюватися, а чим не варто.

Дані по рівню тривожності (це вже більш релевантне дослідження), яка різко зросла за 2 тижні на 9% – до 46% – більш показові для прямої аналітики. Так, показник дуже далекий до рекорду часів першої хвилі мобілізації у 2022 – тоді вона долітала до 70%, але вже співставні з періодом бунту Пригожина.

Через те, що більшості росіян начхати на будь-що крім власного комфорту, ніяких черг до військоматів не спостерігається навіть після вторгнення у російський хартленд. Спостерігається роздратування і пошук відповідальних. Російське суспільство, як від нього не приховують реальність затяжної і кривавої війни, перебуває у стані постійного відчутного стресу.

Джерелом цього роздратування є в тому числі те, що спочатку мобілізація, потім бунт Пригожина, а зараз постійні атаки по тилам і вторгнення у Росію порушують соціальний договір між російським суспільством і путінським режимом: «економічна стабільність, відносна безпека і телевізійна велич в обмін на аполітичність».

Так, таке суспільство неспроможне на організоване повстання проти влади. Але – розчароване і роздратоване – не піде на мобілізацію сил заради збереження режиму, не буде його підтримувати (що той саме Пригожин довів), а в разі глибокої кризи швидко скотиться до хаотичного насилля. Тому так, навіть поточний рівень тривожності може мати довгострокові наслідки для внутрішньої стабільності РФ.

Таким чином, публікація даних про зниження підтримки і реальне зростання тривожності населення РФ вимагають від Путіна і Ко спробувати зробити це невдоволення контрольованим. Спрямовувати його будуть на поганих бояр, а також на «внутрішніх і зовнішніх ворогів»: мігрантів, геїв, українців, Захід, рептилоїдів тощо. Це звичайна практика для автократій і диктатур, але за планом все йде не завжди. Провокація ненависті завжди породжує ненависть. Насилля породжує насилля.

Сегментація суспільства з пошуком внутрішніх ворогів – якщо щось піде не так – породжує ризики внутрішнього вибуху, миттєвого чи відкладного. З непередбачуваними наслідками, яких ще можна уникнути. Якщо закінчити війну, усунути Путіна, почати процес денацифікації російської держави та суспільства. Але чи спроможні на це у Росії? На сьогодні – ні. Тому їм рано чи пізно буде ще страшніше і набагато болючіше. І так, Курська операція кинула у цей процес трохи дров. Але ніхто не кинув їх більше ніж сам Путін.