Як російська церква штампує «страдальців»

Ось вже і Лєонід Горбачов – колишній «екзарх Африки» від РПЦ, «спєциальний воєнний мітрополіт», який в останні роки займався всіма атаками Моспатріархії – міряє тогу «гнаного страждальця».

Свого часу щоби провести Алєксія Редігера в патріархи МП КДБ запустив чутку про нібито лист його до Горбачова «на захист Церкви», за який його нібито зняли з посади керуючого справами РПЦ. Насправді зняли його тому, що патріарх Пімен два роки (!) з ним не розмовляв, бо не знав, як інакше позбутися гебешного призначенця, що йому остаточно остогид.

Але легенду «борця за правду» Редігеру створили та успішно її використали для просування на патріарха.

Подібний фінт зробили на початку вторгнення з Іларіоном Алфєєвим – буквально за кілька тижнів до того нагородженим у Кремлі орденом з рук путіна. Відправили у Будапешт – поближче до найбільш дружнього Кремлю європейського уряду з можливістю вільно подорожувати світом.

Протодиякон Кураєв, який був ревним пропагандистом Гундяєва, працював з ручними «вовками» путіна і їздив з рок-концертами за «русмір» – теж тепер постраждалий.

В міру того, як титанік Гундяєва йде на дно, зʼявляється все більше «гнаних» колишніх вірних його соратників.

Це, звісно, гарний знак щодо самого головного жерця культу москвославія. Але також і привід бути пильними, щоби після нього не сталося за російським прислівʼям «тех же щей – да по жиже влей».