Єпископ Євстратій (Зоря) Речник  Священного Синоду ПЦУ

«З великої хмари – малий дощ»: підсумки Собору Моспатріархату

Велелюдне зібрання нічого революційного не принесло для Московського Патріархату
фото: УПЦ МП

Онуфрій зумів висловити «незгоду» з російською агресією... і все

Підсумки «Собору УПЦ» можна коротко оцінити словами Митрополита Епіфанія у Доповіді на Архієрейському Соборі ПЦУ: «з великої хмари – малий дощ».

Детально – в наступних дописах. Тут дам узагальнену коротку характеристику.

Перше

Вирази щодо російської агресії максимально м‘які та округлі. Це після 3-х місяців страждань, які головним чином торкнулися областей, де багато симпатиків МП. На все, що вважали за потрібне сказати про війну, знайдено сорок слів! І жодного з них – про оцінку ідеології «русского міра», як основи агресії, та про свою роль в поширенні цієї ідеології.

Друге

«Виражаємо незгоду» з позицією Кирила – тобто не засуджуємо, не розриваємо зв’язок, а просто «виражаємо незгоду». Тут явно видно формулювання митрополита Онуфрія – українською незгоду висловлюють, а не виражають.

Третє

«Зачистка Статуту» – це те саме, що відсутність слів «Московський Патріархат» в офіційній назві: спроба приховати те, що «УПЦ» – залишається в юрисдикції Московського Патріархату.

Слова про «незалежність і самостійність» – винахід ще 1990 (!) року для прикриття залежності та несамостійності. Є автокефалія, і автономія. Собор НІ СЛОВА не сказав про автокефалію – навіть про теоретичне бажання її досягнення.

Що означає «незалежність і самостійність 2.0»? Новий інтерфейс старої програми? Якщо ця «незалежність і самостійність» більш незалежна і самостійна, ніж була – то чи не є це одне визнанням правоти тверджень УАПЦ/ УПЦ КП/ПЦУ, що «самостійність і незалежність» насправді не була ні тим, ні іншим?

Чи поминатимуть надалі ім‘я Московського патріарха? – можливо буде видно зі змін у Статуті. Але судячи з формулювань Постанов – митрополит Онуфрій буде поминати, а це означає – подальшу залежність від Кирила всієї Митрополії (див. пункт вище).

Четверте

Мироваріння та діаспора – суто «тролінг ПЦУ». Ані одне, ані інше ніяк не визначає статусу незалежності. У Лаврі варили миро в часи Київської Митрополії до 1686 р. і навіть в синодальну епоху РПЦ – але ні тоді, ні тоді це не було ознакою незалежності. Утримувати українську діаспору в орбіті МП – давня мрія, «патріарші парафії» РПЦ в США та Канаді в радянський час – переважно були українськими за етнічним складом.

П'яте

Затвердження всіх рішень за період від 2011 року означає і затвердження того рішення УПЦ МП (за лекалом з Москви), де сказано про розрив зі Вселенським Патріархатом. Замість того, щоби відкрити дорогу до діалогу з ним – закриті двері тепер ще й соборно заколотили дошками.

Шосте

Щодо діалогу. «Щоби діалог відбувся» ставляться три передумови: погодитися, що громади не будуть переходити з МП в ПЦУ; погодитися з тезами пропаганди МП проти ПЦУ; погодитися з тим, що ієрархія ПЦУ – «неканонічна».

Тобто Собор відкидає пропозицію Архієрейського Собору ПЦУ про діалог без попередніх умов? Чекаємо роз‘яснення від іншої сторони, але покищо це виглядає так: виконання 3-х передумов має лише відкрити діалог без ясно означеної мети.

Такої відповіді очікували і такою є відповідальна щодо нинішнього стану українського православ’я позиція?

Сьоме

Швидкісне проведення за день зібрання, Синоду, Собору єпископів та Собору УПЦ мало на меті максимально згорнути дискусію. Як під час заходів, так і загалом. Тепер на всі питання в середині МПвУ буде відповідь: читайте рішення Собору, там все сказано.

«Гора родила мышь».

Читайте також:
Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: