Руслан Марцінків: У нас стоять ці апарати ШВЛ запаковані, вони не потрібні…

В Івано-Франківську досі підбивають підсумки місцевих виборів. Але до оголошення офіційних результатів стало відомо, що чинного міського голову Руслана Марцінківа переобрано на другий термін. Екзитполи дали йому рекордні 84%, що на 10% більше, ніж прогнозував собі сам мер перед виборами. Якщо вірити соціологам, переконливо перемагає на виборах до міськради і партія «Свобода», яка висунула Марцінківа на посаду міського голови.

Захмарна популярність градоначальника – феномен, у якого може бути кілька пояснень. Але одне з них доволі екзотичне. Марцінків є одним з найбільш затятих противників карантинних обмежень серед українських мерів. Він заперечує поширену думку про те, що жорсткий локдаун навесні стабілізував епідемічну ситуацію. На доказ серйозності своїх переконать на початку вересня міська рада оскаржила у суді рішення Кабінету міністрів про внесення Івано-Франківська до червоної карантинної зони. Не в останню чергу саме такий опір пізніше змусив уряд переглянути карантинні правила, тепер їх жорсткість залежить значною мірою від рішень самої місцевої влади, а не центру. Тож 28 жовтня, попри червону карантинну зону в Івано-Франківську відновили заняття у школах, працюють дитячі садочки,  громадський транспорт. При цьому і Івано-Франківськ, і область демонструють одні з найвищих темпів розповсюдження коронавірусу в країні. У місті закінчилися вільні місця для хворих на коронавірусну хворобу і пацієнтів з іншими патологіями. Це днями визнала начальниця міського управління охорони здоров’я Марія Бойко.

Місто нібито знайшло тимчасовий вихід. «Від 29 жовтня перепрофілюють гінекологічне відділення міського пологового. Там забезпечать 80-100 ліжок для пацієнтів з легкими формами (Covid-19), та у першу чергу нековідних хворих…», –  повідомив міський голова.

Але як бути далі? Про це та про причини своєї захвмарної популярності Руслан Марцінків розповів в інтерв’ю «Главкому».

Ви і ваш соратник зі «Свободи», мер Тернополя Сергій Надал виграєте вибори з рекордними відсотками. Як пояснити цей феномен?

Ми постійно працюємо з людьми, а не тільки перед виборами. Люди бачать відкритість, що місто змінюється… Змінюється громадський транспорт, парки, двори, дороги. Тут багато факторів, немає якогось рецепту, щоби щось одне вплинуло. Якщо керівник не відкритий, не зустрічається з людьми, не виходить у прямі ефіри, то дуже важко у сучасному, інформаційному світі політику бути успішним.

Ще один ваш соратник по партії Олександр Семчишин до міськради Хмельницького повів «Команду Семчишина». Чому ви не пішли на вибори з подібним іменним проєктом, адже, як показують екзитполи, на виборах до міськради Івано-Франківська «Свобода» набрала значно менше за ваш персональний рейтинг?

По-перше, я ніколи не зміню своєї думки. Я був народним депутатом України від «Свободи» (7 скликання), секретарем Івано-Франківської міськради. Що таке «Команда Семчишина», чи «Команда Марцінківа»? Я вважаю, що ми повинні відходити від будівництва політичних сил, які будуються на конкретних особистостях. Ідеологія, ідейність має бути понад іншим. Тому я не бачу доцільності (іти на вибори під умовною назвою «Команда Марцінківа). Наш результат до міськради мене задовольняє. По мокрих протоколах ми набираємо майже 51%... Окрім того, якщо подивитися на область, ми здобули перемоги в інших громадах, у Калуші, наприклад.

Все ж, чим поясните різницю персонального результату мера і результату «Свободи» на міських виборах?

Ви не порівнюйте. Наприклад, офіційно мою кандидатуру на міського голову підтримала «Батьківщина», вони також проходять до міськради, трохи більше 5% набрали. Побратими з «Національного корпусу», «Правого сектору», «Конгресу українських націоналістів» не виставляли своїх списків. Це зіграло свою роль. Окрім того, у партійних виборах взяли участь майже 3 тис. кандидатів. Багато хто з «Європейської солідарності» голосував за Марцінківа, хоча їх виборці політично підтримують Петра Олексійовича (Порошенка). Ніколи партійний результат не буде на 100% таким самим як результат на виборах міського голови. Я в цьому не бачу якоїсь проблеми… У мене довіреною особою був директор найбільшого у місті підприємства, виробничого об’єднання «Карпати», де працює 4,3 тис. людей… Думаю, тут більше підтримки, чим, скажімо, від тієї чи іншої політично партії. Також врахуйте, що з 12 партій, які брали участь у нас в міських виборах, своїх кандидатів на посаду міського голови висунули лише 5 кандидатів. Це також вплинуло на результат.

Мер Івано-Франківська спілкується з городянами

«Які цінності мене об’єднують, наприклад, з мером Харкова»

І все ж, на цих виборах багато міських голів балотувалися зі своїми політичними проєктами. Як це пояснити?

У кожного міського голови є своя історія сходження. До цього потрібно підходити по-філософськи. Я все рівно вважаю, що потрібно якось об’єднуватися. От нам втрьох легше працювати разом з мером Тернополя і Хмельницького. Ми постійно на контакті. Координація дуже важлива, підказуємо одне одному щось. Якщо би ми не були в одній політичній силі, було би дуже важко…

Влітку мусувались розмови про створення умовної «Партії мерів». Принаймні, на цю тему висловлювалися і Віталій Кличко з Києва, і Борис Філатов з Дніпра. Вам надходили пропозиції щодо подібного об’єднання?

Які цінності мене об’єднують, наприклад, з мером Харкова чи іншого міста? Тут же не тільки «господарка» (на порядку денному). Одним з гасел в Івано-Франківську було «захистимо український Франківськ» і люди це також почули. Це теж було мобілізацією виборців. Всі бачать, як на Сході ОПЗЖ виграє, «Слуга народу», проросійські сили. Тому люди роблять на місцевих виборах і певний політичний вибір також. Потрібн відчувати, що має бути якась ідеологія. От що таке «партія мерів», чи несе вона якусь таку більшу, вищу ідею?

Щодо пропозицій – то надходили.

Борис Філатов пропонував свою «Пропозицію»?

Філатов. Але мер Житомира, наприклад (Сергій Сухомлин) приїжджав і агітував. Проте позицію мою всі знали, про неї я чітко і відкрито сказав ще за рік до виборів: я – у «Свободі».

У того ж Бориса Філатова, судячи з усього, амбіції не обмежуються Дніпром. Ви бачите себе у політиці поза межами Франківська, на всеукраїнському рівні?

Я мером буду ще п’ять років. Багато речей потрібно зробити у місті. Я вже був народним депутатом, бачив, як та кухня працює. В кожного є етапи в житті, ніхто не народився вічним депутатом, вічним мером. Можливо, доведеться рухатися далі. Будемо думати.

У Франківську, Хмельницькому, Тернополі «Свобода» є досі популярною. А ось у Львові – вже не настільки. Як це можна пояснити?

Думаю, що на цих виборах була вибрана помилкова стратегія. Може, не треба було акцентувати на тому, що у Івано-Франківську, Тернополі, Хмельницькому добре ідуть справи. Все-таки львів’яни мають свій великий гонор. Для них Івано-Франківськ і Тернопіль – це значно менші міста. Тому, можливо, Руслан Кошулинський вибрав неправильну тактику щоби вийти у другий тур. Певно, були якісь прорахунки. Потрібно, щоби львів’яни, експерти це оцінювали.

Чому нічого не чути про Олега Тягнибока? Він десь балотувався? Його брат, Андрій Тягнибок балотувався до Львівської міської ради.

Ні, не балотувався, це його особисте рішення. Чому так? Мені не відомо. 

Руслан Марцінків під час голосування на місцевих виборах 2020 року

«Якщо ми все закриємо, вірус за два-три тижні не пропаде»

Нині Івано-Франківськ перебуває у червоній карантинній зоні, але з 28 жовтня школи поновили роботу. Що таке змінилося за останні дні, що навчальні заклади відкрились?

До четверга (до 22 жовтня) школи працювали. У п’ятницю ми просто закрили, бо дільничні комісії працювали здебільшого у приміщенні шкіл. З п’ятниці було дистанційне навчання. З середи вже в звичайному режимі. Звісно, якщо є хворі, ми закриваємо школу чи класи і продовжуємо навчання. Ми повинні навчитися жити з цією проблемою, з дотриманням елементарних норм. Садочки і школи в нас працюють. Прийняли рішення, що 1-4 класи працюватимуть очно, а от 5-11 класи – змішана форма навчання.  

У Facebook ви кажете: якщо батьки бояться за здоров’я своїх дітей, вони можуть перевести їх на дистанційне навчання. Але хто тоді буде проводити заняття з такими дітьми, якщо учитель в цей час проводитиме урок в школі?

Процес такого навчання уже організовано Департаментом освіти та науки Івано-Франківської міської ради. Тут є вічна проблема. Є батьки, які працюють з дому, і їм, звісно, краще, аби діти були біля них. Але таких насправді не багато. Більшість змушені іти на роботу, заробляти на шматок хліба. Ми повинні це враховувати. Ми дали можливість, по-перше, школі самій приймати рішення. Якщо є заяви про дистанційне навчання, то школа зобов’язана його організовувати. Ми стимулюємо тих учителів, які готові проводити уроки з двома, трьома, чотирма, п’ятьма дітьми. До останнього часу у нас було 18 заяв (щодо дистанційного навчання). Здається, цим 18 діткам вже проводимо таке навчання, і це навіть в період, коли відбувалося очне навчання у школах. Ще у нас є 36 класів, які перебувають на дистанційному навчанні, зважаючи на проблеми з Covid-19.

Все ж таки, як саме організований цей процес, яким є це «стимулювання» вчителів? Це доплата за заняття, проведене у дистанційному режимі? Виділяєте додаткові кошти з міського бюджету?

Так, додаткові. Намагаємося преміювати, таким чином іти на зустріч вчителям, які погоджуються цю роботу робити. Іншого шляху немає. Про механізм треба більше розпитувати Департамент освіти.

Скільки становить така премія вчителю?

Не знаю. Ми і так дофінансовуємо Департамент освіти і науки. Все рівно тих коштів, які є, (субвенції освітньої) не вистачає на зарплати. Наприклад, ми дофінансовуємо групи продовженого дня… Зважаючи, що багато шкіл вже мають свою бухгалтерію, а з 1 січня усі матимуть, є можливість регулювати такі речі. 

Організацією дистанційного навчання займається, відповідно до вимог закону, винятково директор школи. Батьки здобувачів освіти повинні з відповідною заявою звернутися до директора закладу щодо організації дистанційної форми здобуття освіти. Оплата праці педагогу за здійснення дистанційного навчання, яке проводиться у його робочий час, здійснюється відповідно до педагогічного навантаження, затвердженого при тарифікації. Якщо педагог цю ділянку роботи здійснює поза межами свого робочого часу, то керівник закладу загальної середньої освіти має право платити надбавки із фонду економії заробітної плати в розмірі в залежності від кількості проведених занять.

Франківці у соцмережах пишуть, що є класи, які через виявлений в учнів коронавірус пішли на самоізоляцію. Натомість вчителі, які вчили цих дітей, тепер навчають інші класи. Це ж небезпечно?

Вперше про це чую.

Можливо, так відбувається через брак учителів, немає кому прийти на заміну тим, хто захворів чи мав би піти на ізоляцію?

Є проблема. Якось страхуємося. Є школа №24, яка закрита на самоізоляцію, бо там у їдальні знайшли коронавірус. Два дитячих садочки закрили на самоізоляцію через коронавірус. Є такі історії… Два тижні тому я був у найбільших трьох школах, розпитував про все людей. 99,9% вчителів сказали, що хочуть продовжити навчання. Якоїсь такої проблеми в освітянському колективі немає. Освітяни у нас дуже активні, активна їхня профспілка. Ми дізнаємося про їхні настрої, робимо опитування у їхніх Viber-групах, цікавимося їхньою думкою, думкою батьків. Якщо би була проблема, ми би про неї знали… Не завжди те, що у Facebook пишуть, відповідає реальності. Є частина батьків і невеличка частина вчителів, які виступають за дистанційне навчання, але переважна більшість за очну форму навчання, особливо 1-4 класи.

Вам закидають те, що ви відкриваєте школи, є прихильником роботи спортклубів, кафе, інших публічних просторів. Натомість у вашому місті одна з найскладніших ситуацій в Україні з розповсюдженням коронавірусної хвороби. Що відповісте критикам?

Діти і так тиняються по вулиці або ж мають сидіти з бабусею чи дідусем. І вони швидше заразять бабусю чи дідуся, перебуваючи не в школі. Тому і ухвалили рішення, що 5-11 класи можуть вчитися змішано, очно і дистанційно. Щодо 1-4 класів, то їх навчити дистанційно нереально, дуже важко. Рівень шкіл дуже різний. Є до десяти шкіл, які можуть якісно надати дистанційне навчання. А от решта з різних причин – ні. У нас дуже багато сільських закладів (освіти) приєднались до Івано-Франківська (9 жовтня була утворена Івано-Франківська ОТГ, до якої увійшли також села Чернієве, Підлужжя. Пізніше приєдналися ще три сільських громади – Березівська, Колодіївська та Підпечерівська). Вибачте, але рівень того дистанційного навчання не є високим. І, зрештою, всі вчені кажуть, що коронавірус прийшов на два, два з половиною роки. На жаль, є і війна, яка почалася сім років тому. Багато хто казав, що вона завтра-післязавтра закінчиться. Але цього не сталося. Так само і тут. Якщо ми все закриємо, вірус за два-три тижні не пропаде. Давайте не обманюватися.

Начальник міського управління охорони здоров’я Марія Бойко каже, що всі ліжка, відведені для Covid-19 хворих у міських лікарнях, зайняті. Де далі розміщуватимете хворих?

Проблема ж не в ліжках, проблема в кисневій допомозі, концентраторах, ми зараз докуповуємо концентратори. Є уже пологовий будинок, один корпус, який не задіяний, там повністю є система кисневого забезпечення. Є ще 150 ліжок, які ми можемо зараз розгорнути, вони будуть з кисневою допомогою. Зараз думаємо ще докупити концентратори, тобто не проблема покласти людей, проблема – аби ці ліжка були з кисневою допомогою. Окрім того, треба враховувати, що пацієнтів не завжди треба класти в лікарню, коли висока температура і ПЛР позитивний. Можна таких хворих лікувати вдома. Усе ж таки переважна більшість хворих мають середню форму важкості. Окрім того, досить погані протоколи лікування, наприклад, у сімейних лікарів. Для чого сьогодні в протоколі сімейного лікаря написано, що лікар винятково по телефону проводить консультування хворого, тобто дистанційно? Очевидно, що більше треба було би, щоби сімейні лікарі час від часу надавали очну допомогу тим, хто тільки починає хворіти, відбувалася зустріч з пацієнтом, аби надати якісну допомогу.   

За чий рахунок встановлюватимете 150 ліжок з киснем? Яка ціна питання?

Кошти міського бюджету. По-перше, є проблема – додатковий кисень до центральної міської клінічної лікарні. Ми провели туди все, що могли своїми силами. Але зараз, наприклад, є тільки дві фірми, які роблять таку роботу, роблять додаткові розгалуження, вони у Львові і Києві. І вони достатньо зайняті, у них розписаний графік робіт наперед. Концентратор коштує близько 35 тис. грн. От 3,5 млн грн ми зарезервували, щоби ще купити100 додаткових концентраторів. Не питання – гроші на це виділити, а питання – щоби вони (концентратори) були в наявності, їх привезти, розгорнути… Слава богу, поки не було такої ситуації, що ми важких чи середньої важкості пацієнтів не маємо куди покласти. Будемо радитися з лікарями. Знаю, що десь у льотчиків є великий концентратор, ми теж його задіюватимемо…

Є ще інша проблема. До Івано-Франківська везуть хворих звідусіль і ти нічого не можеш зробити. В понеділок привезли до Центральної міської клінічної лікарні пацієнтів з Тлумацького району чи з Тисменицького району, хоча вони мають свою лікарню. Привезли на «швидкій», людина задихається, хіба ти її не приймеш в міську лікарню?

Гроші на пацієнтів з області, які доставляються у міські лікарні, бюджет міста виділяє?

Так.

Руслан Марцінків

«Не вірю, що каральними заходами можна добитися виконання карантину»

На початку епідемії за участю президента був створений Фонд боротьби з коронавірусом. Як оцінюєте його ефективність? 

Слава богу, хоч 300% надбавки з запізненням, але таки виплачують медикам. У всьому іншому доводиться (місту) допомагати. Кошти, вибачте, освітянам — з місцевого бюджету, на вибори —  з місцевого бюджету. А що робити? Це добре, що «ковідні» кошти йдуть на дороги, але ж це «ковідний фонд»! У нас забрали кошти, субвенція була ліквідована. Ми надіялися, що вона повернеться, хоч якесь обладнання можна буде купити.

На початку епідемії до обласних центрів напрявляли літаками засоби індивідуального захисту, тести... Що і в якій кількості дісталося вашому місту?

Трішки перепадало, надходило, не буду нічого казати. Але це мізер у порівнянні з потребами, які були. Зараз ситуація набагато краща із забезпеченням індивідуального захисту, це налагодилося. Проблеми, як я сказав: концентратори, кисень, навіть не апарати штучної вентиляції легень, яких у нас вистачає. В одній з наших лікарень є реанімація, де запаковані ці апарати лежать, поки вони не потрібні. Але от кисень... Бо без нього ми хоч півтори тисячі додаткових ліжок можемо розгорнути.

Наскільки обласна державна адміністрація допомагає  місту у боротьбі з коронавірусом?

У нас є чотири лікарні (опорні в обласному центрі): дві міські, дві обласні. Сьогодні ми прийняли більше пацієнтів, завтра обласна інфекційна більше приймає, «швидка» до них везе пацієнтів, ми координуємо з ними роботу.

У березні під час наради у президента він дав завдання впливовим бізнесменам взяти шефство над регіонами. Хто допомагає вам і чим?

Ринат Ахметов у нас закріплений, в принципі. Нам були подаровані апарати штучної вентиляції легень, експрес-тести. Особливо кілька місяців тому це була суттєва допомога. Добре нам і місцевий бізнес допомагав.

Зараз Ахметов уже не допомагає?

Місцеві бізнесмени допомагають, а вже останнім часом якось не чув... Але ми будемо вдячні будь-які допомозі. Концентратори кисневі потрібні — це найбільше. 

З одного боку, ви наполягаєте, що все не може стати, потрібно, аби і школи, і бізнес працювали, діти навчалися, дорослі заробляли гроші. З іншого боку, пандемія не збавляє обертів. Де ви бачите ту «золоту середину» обмежень, яка була б і ефективною?

На жаль, у нас вертикаль влади не працює на 100%. Є певні речі: тримай дистанцію, ходи в масці у закритих приміщеннях, у громадський транспорті тільки сидячі місця. Тяжко-важко, але просто повинні в собі виховати виконання таких правил, іншого варіанту я не бачу.

Даруйте. Мав власний досвід їзди по Івано-Франківській області і обласному центру. В автобусі ніхто не дотримувався маскового режиму, водій брав стоячих пасажирів. Тобто заклики, які ви озвучуєте, не діють.

У нашому комунальному громадському транспорті більш-менш дотримуються. У приватників є така проблема, тому ми розвиваємо комунальний транспорт. Тут повинен бути суспільний договір. Бо в нас не Китай, де дав вказівку, а якщо хтось не робить, то отримає за це. У нас дуже слабенька правоохоронна система, яка ледве справляється. Я не вірю, що каральними заходами у нас наведуть порядок. Тільки суспільний договір.

Але ж нині немає цього договору. Чому люди не дослухаються? Статистика свідчить, що у вашому місті стрімкі темпи розповсюдження інфекції.

Люди, вибачте, живуть своїм життям. Влада в Києві живе своїм життям. Це – перше. І друге — люди звикають до всього. До війни звикли, як би нам прикро не було про це говорити. Так само зараз до «ковіду» звикли. Якщо мене не торкнулося, то я буду жити так, як і жив. Це неправильний підхід.

Як його змінити?

Говорити з людьми, кожного четверга я про це говорю, інакше буде катастрофа.

Нині багато країн знову закриваються у жорсткий карантин через другу хвилю. Ізраїль, Чехія, Франція… Ви є противником жорстких заходів. Але чи допускаєте повернення жорстких обмежень, які були у березні-квітні? За яких умов?

На якомусь етапі, якщо дуже прогресивним буде ріст, то так, можливо, щоби зменшити кількість хворих. Це буде, коли не будуть справлятися лікарні. Тоді можна буде вводити жорсткіші обмежувальні заходи.

Суд позбавив НАЗК доступу до держреєстрів, необхідних для проведення спеціальної перевірки декларацій кандидатів на керівні посади і переможців виборів.

Михайло Глуховський, «Главком»