Усі ходили в душ президента: що відбувалося у бункері Зеленського у перші дні війни

Президент Володимир Зеленський перші місяці повномасштабного вторгнення провів у бункері часів СРСР. Разом із главою держави глибоко під землею перебували й представники влади, які поділилися з «Українською правдою» спогадами про життя із президентом.

Голова фракції «Слуга народу» у ніч перед великою війною разом з іншими чиновниками чекав початку повномасштабного вторгнення Росії. За декілька годин до наступу він все ж поїхав додому відпочити, проте вже о 4 ранку йому зателефонував очільник Офісу президента зі звісткою. За лічені миті топпосадовці зібралися у кабінеті Зеленського.

Згодом майже всі присутні потрапили в укриття Зеленського. Арахамія описав своє перше враження від спуску в президентський бункер: «Так виглядає, чесно кажучи, як у фільмі «Сталкер». Можливо, хтось був у Первомайську в музеї ракетних військ, там, де стратегічна ядерна зброя стояла колись, «Сатана» і таке інше. Там є спуск до ракетної шахти. От це десь такий же самий експірієнс (досвід – «Главком»)».

Олександр Кубраков, який у статусі міністра теж провів кілька днів в «Об'єкті №1», а після повернення до більш-менш нормального ритму роботи отримає підвищення до віцепрем'єра, так згадує своє перше враження: «Все таке: довгий ліфт, якісь там сходи потім, важкі двері. Довгі коридори. А взагалі все таке радянське максимально. Десь воно глибоко під землею. Спускаєшся і спускаєшся… На метрополітен схоже. Воно відчувалось, що все ж таки будувалось десь разом. Все таке ж приблизно».

«Колись же ж президентом був Янукович, він точно перевіряв цей об'єкт. Коли ти стаєш президентом, тобі цей об'єкт демонструють. Мені було цікаво, чому він не переробив для себе нічого», – пожартував Арахамія, натякаючи на ремонти Адміністрації президента, де за Януковича побудували навіть банний комплекс і спортзал.

Гнітюча радянськість побуту виявилась річчю, до якої досить швидко можна звикнути. Але були й такі реалії, які психологічно нависали з кожною годиною усе більше.

«Важко психологічно. Повітря інше. Це ж зациклена система. Ти дихаєш повітрям, воно ніби очищене, але ти розумієш, що там багато людей паралельно знаходиться», – пригадав міністр оборони Резніков.

Кубраков зауважив дві інші речі з підземного життя, які найбільше пригнічували його. «Для мене, це було, звичайно, світло. Ти не розумієш, нагорі день чи ніч. Під землею це приблизно однаковий стан. Для мене оце відчуття, що ти не розрізняєш день-ніч, яка година зараз – воно важке, це ненормально для людини знаходитись постійно в такому стані. Це перше. А друге – це коли інтернет пару разів пропадав… Таке відчуття одразу… Хоп – і все, не знаєш, що у світі відбувається. А щодо повітря, то просто стали потім виходити дихати, хоча б десь біля Офісу».

Людям, які звикли дивитись історії про життя московського «бункерного діда», може здаватись, що там, під землею побудовані цілі міста. Можливо, в Росії так і є. Але український «Об'єкт №1», збудований колись для захисту партійного керівництва в умовах ядерного удару, виявився дуже скромним за своїми побутовими можливостями. 

«Кімнатки якісь невеликі, є там спальні кімнати, є робочі. Вони всі дуже маленькі, все мінімальне, нічого надзвичайного. І ще все максимально радянське», – розповів віцепрем'єр Кубраков. 

Кабінет, у якому перебував глава держави, особливо нічим не відрізнявся від інших. «Зеленський там був у дуже поганих умовах насправді. Ну, як для президента, так точно. Кабінет, у якому по 5 людей майже завжди сиділи. Стіл такий прямокутний. А спав президент взагалі в такому закутку, навіть мені було шкода його. Я кажу: «Давай мінятися». Тому що там, де ми жили, місця було навіть трошки побільше, ніж у президента. Ну, спартанські, я б так сказав, умови», – наголосив очільник «Слуги народу».

Єдиною перевагою президентської кімнати був власний душ, але і цей привілей зберігався недовго. «У президента була там маленька душова. Але потім вже якось у нас порушилися ці кордони, і ми в президентський душ ходили, багато людей. Ну, тому що у спільному душі на коридорі не було для всіх умов», – пригадав Арахамія.

«Подоляк зайняв приміщення Стефанчука (передбачене для керівництва парламенту – «Главком»). І я, пам'ятаю, жив з Ірою Верещук, у нас дві койки були в такій маленькій казармі. Не знаю, скільки вона там була, десь 11-12 квадратних метрів. А взагалі, у Подоляка був туалет, а в нас же він на коридорі, там, де всі кабінети. Тобто ми Подоляка дуже… скажімо так, класова ненависть у нас була до нього, тому що він взяв цей кабінет Стефанчука (сміється). Ну, вже виселяти не будеш… Я намагався делікатно казати, що це парламентська власність, і треба виселятися. Але…» – сказав Арахамія.

Тим часом сам спікер Ради, чию кімнату зайняв радник глави Банкової Подоляк, мусив шукати собі прихистку на різних локаціях довкола столиці. За домовленістю із Зеленським, голова парламенту і президент не перетинались в одному місці, щоб у разі загибелі когось із них, держава не втратила керованість. 

Перші дні в таємному укритті всі прожили на адреналіні. Спали по кілька годин, постійні переговори, робочі наради, дзвінки та селектори – усе це так неслося суцільним потоком, що більшість не змогли виокремити окремі події.

Так, наприклад, не вдалося точно встановити, коли саме в коридорі владного бункера утворився імпровізований спортзал. «Ми бачились з президентом 24-го числа і, звісно, були в нього. І потім кожен день я в нього вже був у бункері.  Що мені сподобалось, в нього у бункері у хлопців вже стояли спортивні всі ті… Може, вони й до того були, я не знаю. Там можливість була і на турніках підтягуватися, маленька штанга, гірькі. Ну, щоб пацани з УДО (управління держохорони – «Главком») могли там тренуватися. Я думаю: «О, клас, все нормально, життя продовжується», – розповів Резніков.

«А потім ми з Подоляком згадали, що в Кирила Тимошенка в кабінеті був холодильник з вином гарним. І пішли його «грабувати». Вночі це було, – зауважив Арахамія. – Я тоді побачив, як виглядає будівля ОП вночі, коли там прожектори... 

Ну це в такому хорор-фільмі наче, знаєте? Все завалено мішками з піском. Ми пробирались, наступили на якогось нацгвардійця, потім вибачались. Бо всі коридори, вони ж були без світла, і ми там з цими ліхтариками з телефонів пробиралися…

Я пам'ятаю, це найсмачніше вино було. Ну, коли ти сидиш на нервах і немає нічого такого, і потім ми знайшли це вино. І було свято таке маленьке».

У перші дні повномасштабного вторгнення гостей у президентському бункері було чимало як на суперсекретний об'єкт. Одразу з наради з головами фракцій із Зеленським спустились в укріплений пункт уже згаданий Арахамія, прем'єр Шмигаль, глава Банкової Єрмак. Разом із ними опинились права рука глави уряду Олег Німчинов, віцепрем'єрка Верещук, заступники Єрмака Андрій Сибіга та Роман Машовець.

У різний час до Зеленського спускались усе нові й нові відвідувачі. Частина з них залишалась біля президента на постійно, чим неймовірно дратувала охоронців першої особи. Попри це президентський бункер поступово почав нагадувати не цілком секретний об'єкт, а локацію з казки «Рукавичка».

«Ми приїхали до Зеленського в бункер. Ну, це так пізно було. Я, Мустафа Найєм, Юра Васьков (заступник міністра – «Главком») і Саша Камишін (тоді глава «Укрзалізниці» – «Главком»). Хлопцям охорона сказала почекати. Я кажу: «Я швидко, пів години». Але зайшов туди, і десь приблизно 2-2,5 години пробув, тому що в президента одні переговори за іншими – тут йому Макрон телефонував, тут Дуда, тут ще хтось по WhatsApp. І бачу, що там інтенсивно все це, і кажу: «Слухайте, мене взагалі там хлопці чекають». Він каже: «Так поклич їх сюди». 

Ну, покликали, поговорили, прем'єр потім прийшов теж з якихось переговорів, Андрій Борисович (Єрмак – «Главком») прийшов. Зеленський каже: «Так, давайте всі тут залишайтесь». А це якась така кімната переговорна… «Залишайтесь, будете звідси працювати», – поділився Кубраков.

Зеленський був на постійному зв'язку з іншим бункером, де Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний з генералами в прямому ефірі й у ручному режимі командували обороною країни. Кілька чиновників були й у військовому бункері Залужного. Як розповів Давид Арахамія, захищений пункт головкома ЗСУ – відчутно менший за президентський і не справляє враження місця для тривалого життя.

Як відомо, рішення керівництва України лишитися в Києві було важливим для підтримки українців: що робили на початку війни Зеленський, Залужний, Монастирський та Резніков.

У перші дні після початку повномасштабного вторгнення найближче оточення президента України Володимира Зеленського жило в аскетичних умовах та харчувалося «не дуже якісно». «Найнеобхідніше було: душ – у коридорі, маленькі кімнатки з низькими стелями. Усе таке – з минулого, водночас чистенько та акуратно. Металопластикові двері та гарні світлодіодні лампи надавали сучаснішого вигляду», – розповів речник президента Нікіфоров.

«Розбавляли «Мівіну» навіть не гарячою, а теплою водою, через це вона як треба не розмокала. Але це буквально перші дні, потім поступово з їжею ситуація покращувалась», – додав він.

До слова, журналісти показали схеми бункера Путіна у Геленджику. Палац і підземні споруди з’єднані ліфтом, який спускаєтеся на глибину приблизно 50 м.

Раніше повідомлялося, який вигляд має бункер Путіна.