Майже 7 млн осіб в Україні мешкають не за місцем реєстрації
Загальна кількість осіб, що проживають в Україні не за місцем реєстрації або ж мають великі труднощі з тим, аби зареєструвати місце проживання складає щонайменше 6,8 млн осіб. З них 1,5 млн – внутрішні переселенці. Про це свідчить всеукраїнське соціологічне дослідження, проведене упродовж серпня-вересня 2018 року компанією Kantar TNS в Україні. Дослідження також зазначає, що близько 700 тисяч осіб взагалі не мають жодної реєстрації. Все це значно ускладнює реалізацію виборчого права для цих людей. У силу різних причин значна їхня кількість так і не зможе проголосувати на президентських виборах.
Хто і чому не зможе проголосувати
В останні тижні усі ЗМІ облетіли фото і відеосюжети про величезні черги, які вишикувались перед місцевими відділеннями Держреєстру виборців. Сотні людей вишиковувались, аби змінити місце голосування відповідно до фактичного проживання. Останній день, коли це можна було зробити – понеділок, 25 березня.
Людмила Янкіна, експерт з прав людини організації Zmina, в рамках якого відбулося дослідження, зазначає, що люди не переймалися питаннями перереєстрації впродовж останніх двох місяців, коли це можна було спокійно зробити. Активізувались усі традиційно в останній момент – за кілька днів до завершення перереєстрації.
У підсумку за даними ЦВК, виборчу адресу змінили майже 316 тис. осіб. Тобто переважна більшість осіб, що мешкають не за реєстрацією, а це мільйони людей, або збираються 31 березня повернутися додому і підуть на виборчу дільницю, або ж просто змарнують свій шанс проголосувати. За даними дослідників ТNS, практика показує, з тих, хто проживає не за місцем реєстрації, участь у виборах беруть лише 52%.
Найактивніші – «донецькі»
Згідно з інформацією Державного реєстру виборців, трійку регіонів-лідерів, мешканці яких найбільше в Україні змінювали виборчу адресу входять Донецька область, Київ і Дніпропетровщина. Наприклад, у межах Донецької області виборчу адресу змінили майже 20 тис. осіб. «Це мешканці прифронтової території і люди, які мешкають на непідконтрольній території», – каже Людмила Янкіна. Цікаво, що у Києві перереєструвалося тільки мешканців Донецької області майже 11 тис. осіб. У Дніпропетровській – змінили виборчу адресу 10 тис. осіб. Цікаво, що у Херсонській області попри близькість до Криму перереєструвалося задля голосування всього 304 мешканці півострова, в той час як у Києві таких 1,3 тис.
То що заважає перереєструватися і проголосувати?
На сайті Державного реєстру виборців є перелік документів, які до 26 березня мали надати органу реєстрації громадяни задля зміни виборчої адреси. Окрім заяви про тимчасову зміну місця голосування потрібно було надати підтвердження потреби зміни місця голосування. «До таких документів можна віднести довідку з місця роботи, довідку з місця навчання, документ, який підтверджує право власності або оренди на житло, яке розміщується там, де виборець хоче проголосувати, проїзні документи, путівка в санаторій, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. (Перелік таких документів не є вичерпним)», ідеться на сайті Держреєстру. Як бачимо, серед вимог немає чітко окресленого переліку документів, які може затребувати Реєстр. Тому не завжди люди, які навіть мали довідку з місця роботи, змогли зареєструватися на якійсь із дільниць, скажімо, у столиці. Проблема полягає у «подвійній інституалізації», коли у законодавстві відображена одна картина, а на практиці бачимо іншу, кажуть експерти. Людмила Янкіна посилається на закон «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання», де зазначено, що реєстрація місця проживання або її відсутність не мають бути перешкодою для реалізації виборчих прав. Але на практиці до 1 млн осіб в Україні через відсутність реєстрації місця проживання, за даними ЦВК, не зможуть реалізувати своє право обирати. «Сьогодні зранку мені написали sms, що навіть з довідкою переселенця людина не змогла потрапити до Державного реєстру виборців, тому що немає документа про реєстрацію місця проживання. Практика і правозастосування у нас дуже сильно відрізняється від того, як це відображено у законодавстві», – констатує Янкіна.
Страх через реєстрацію
Розповісти про наявність чи відсутність реєстрації і пов’язаних із цим проблем погодився лише кожен восьмий/дев’ятий з опитуваних. Більшість, почувши запитання про наявність реєстрації за місцем проживання, відмовлялися говорити на цю тему. Водночас 77% з тих, хто таки погодився взяти участь у дослідженні, не відчувають великої потреби реєструвати місце проживання. Але якщо люди не бачать великої проблеми реєструватися, чому бояться про це говорити? Експерт Аналітичного центру Cedos Олександра Слободян пропонує розділити це питання на дві частини. «Перша – відповідальність перед державою і гіпотетичні штрафи, перевірки. Друга – вигоди і комфорт для себе. Більшість кажуть, що не відчувають дискомфорту, а той, який є, епізодичний», – пояснює Слободян. За її словами, ця ситуація прямо впливає на бюджетування в країні. «Якщо держава не знає, скільки людей живе в якій територіальній громаді, вона не може об’єктивно розрахувати свої ресурси.
Проблема місця реєстрації більша за вибори
Насправді відсутність реєстрації у місці проживання позбавляє або ускладнює для людини отримання ряду послуг, які вона має право отримувати від держави. Серед таких, наприклад, право на безоплатну медичну допомогу першої необхідності. Дослідження, проведене Kantar TNS в Україні показує, що в принципі і без наявності реєстрації люди отримували цю послугу, от тільки немісцеві за її отримання частіше додатково доплачували чи то як подяку лікарю, чи то перерахуванням до так званих благодійних фондів при медзакладах. Під час влаштування дітей до садочків та шкіл додатково доплачували близько двох третин батьків. Але водночас різниця у поведінці людей в залежності від того, чи проживають вони за місцем реєстрації чи ні, не є суттєвою. Загалом лише близько 21% опитаних вважають, що їхні права обмежені через проживання не за місцем реєстрації. Інші переконані, що обмеження прав не є критичним або і взагалі його не помічають.
Відносно невелику кількість невдоволених експерти пояснюють не тим, що здебільшого права людей, зокрема пов’язаних з місцем реєстрації, дотримуються, а з тим, що люди не усвідомлюють причинно-наслідкові зв’язки. А державі на місцях часом навіть вигідний такий порядок речей, тому особливо ніхто не квапиться щось змінювати. «Вони (органи влади) можуть отримувати більші ресурси, водночас вони реально не відображають стану речей у місті щодо надання послуг», – констатує експерт Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0