Хвилина мовчання: згадаймо вчителя історії та добровольця Павла Кириленка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Павла Кириленка.

«Хто забуває історію, тому виправляють географію» – рядки, які залишив Павло Кириленко не так давно на своїй сторінці у Facebook. 31-річний вчитель історії народився у Горішніх Плавнях на Полтавщині, донедавна був випускником педагогічного університету, а останні п'ять років працював у гімназії №35 Полтавської міської ради.

Життя захисника обірвалося 2 жовтня під Шийківкою Харківської області. В день, коли він мав відзначати своє професійне свято та отримувати купу привітань. Однак Павло Кириленко залишився до останнього відданим званню вчителя та Україні.

«Павло був істориком, як то кажуть: «від мозку до кісток». Настільки він любив історію, читав книги, вивчав різноманітну інформацію, збирав різні артефакти досліджував їх, та в додачу – був нумізматом. Він справді захоплювався й жив історією», – розповіла колега та подруга Павла, вчителька української мови та літератури Катерина Косенко.

Вона додала, що чоловік планував воювати ще у 2014 році. З настанням повномасштабного вторгнення не вагаючись добровольцем пішов боронити українські землі від російських загарбників у складі ЗСУ. Для рідних, колег та учнів це було неочікуваним рішенням. Хоча, каже Катерина, ще навчаючись в університеті він говорив, що в разі війни першим піде захищати свою країну.

Довгий час Павло проходив навчання за спеціальністю «сапер (розмінувальник)», згодом – приступив до реальних бойових завдань на гарячих точках російсько-української війни: Харківщині та Донеччині.

Будучи на війні, Павло Кириленко ділився у Facebook своїми роздумами.

«Не варто боятись смерті, всі ми колись помремо. Варто боятися безцільно прожитого життя. Краще обладунки воїна, аніж ошийник раба. Слава Україні», – написав боєць.

Для своїх учнів Павло Сергійович назавжди залишиться патріотом України, хорошим та чуйним вчителем. Саме вихованці чоловіка до останнього не вірять у його загибель. Він постійно наголошував на важливості володіння рідною мовою та знаннями історії своєї країни, просив насолоджуватися життям щохвилини та знайти сили в майбутньому відбудовувати країну.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.