«Молимося за українських воїнів». Соратник Зеленського оцінив «прозріння» Онуфрія

Щирість керівництва УПЦ МП в Україні щодо остаточного розірвання зв’язків з Москвою викликає сумніви в голови парламентського комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микити Потураєва, який був одним з лобістів резонансного релігійного закону. Про це йдеться в матеріалі «Главкома» «Онуфрій за незалежність! Що задумала верхівка Московської церкви».

«Представники УПЦ МП чітко знають, що Держслужба з етнополітики та свободи совісти вже розпочала перевірки, і розуміють, що поступок для них не буде ні на «мирних переговорах» у Стамбулі, ні будь-де. Особисто для мене у цій заяві Онуфрія важливим сигналом стало формулювання про молитву за українських воїнів. Це прямо новела, яка раніше не звучала, бо в цій церкві досі є діячі, які відмовляються відспівувати наших хлопців», – каже нардеп.

Проте Потураєв наголосив, що незважаючи на раптові зміни у діяннях УПЦ МП, він не має повної довіри до намірів Московського патріархату.

«Історія показує, що такі заяви часто мають декларативний характер. До того ж, в своїй новій заяві вони просто нагадують, що у 2022 році вже все вирішили і все зробили. Але тоді вони змінили статут із дійсно досить незвичними для них заявами, але так, що насправді нічого не змінили. Формально вони продовжують захищати статут, що прямо пов’язує їх із РПЦ, хоча закон вимагає повного розриву цих зв’язків», – додав він.

Крім того, Потураєв звернув увагу, що на нове «антикирилівське» звернення Онуфрія досі немає реакції Москви, і зауважує, що це цілком вписується у вже відпрацьований сценарій. – «РПЦ не засуджувала УПЦ МП і після заяви у 2022 році, а зараз Москва взагалі не звертає ні на що уваги  і просто постійно підкреслює, що «це наша церква».

Нагадаємо, 27 травня 2022 року митрополит УПЦ МП Онуфрій на Соборі у Феофанії провів половинчасте рішення. Собор засудив війну, висловив незгоду з позицією Кирила щодо неї та схвалив зміни до Статуту про управління УПЦ МП, що мали б свідчити про її повну самостійність і незалежність. Але при цьому ухвалив рішення не про вихід, а про «відокремлення» від Московського патріархату.

Водночас Собор засудив і «розкол в українському православ’ї», спричиненням наданням Константинополем Томосу Православній церкві України (УПЦ/ПЦУ). Московська церква заявила про «несправжню» автокефальність ПЦУ, але закликала до діалогу з нею та застерегла від силового захоплення храмів та «примусового» переведення парафій УПЦ до ПЦУ.

Такі заяви вже були великим кроком вперед для Московської церкви в Україні. Проте, на думку предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, рішення Собору було чисто декларативним, а фактично УПЦ МП лишилася в єдності з РПЦ. Принаймні Онуфрій продовжив поминати Кирила під час літургії, а Державна служба з етнополітики та свободи совісті у своїй експертизі у 2023 році підтвердила: новий статут про управління УПЦ МП не скасував її залежності від російського центру. Релігієзнавці встановили, що «статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну церкву, залишається незмінним».

20 травня 2025 року предстоятель УПЦ МП Онуфрій оголосив звернення до триріччя Собору, в якому нагадав, що більшість його делегатів у 2022 році виступила за повне відокремлення церкви від Московського патріархату. Онуфрій заявив про прагнення УПЦ повної канонічної незалежності та висловив сподівання, що «уся родина Автокефальних помісних церков морально підтримає нас, схвалить нашу канонічну незалежність та відзначить її належною відзнакою».

До слова, на нараді архієреїв УПЦ МП, що відбулася після богослужіння на третю річницю Собору у Феофанії, не було прийнято жодного рішення щодо розриву зв’язків з Російською православною церквою та спрямування звернення до предстоятелів Помісних Церков щодо визнання автокефалії УПЦ МП.

Раніше Кабінет міністрів затвердив офіційний порядок, за яким перевірятимуть, чи не ведуть релігійні організації в Україні пропаганду ідеології «русского міра».