Мріяв займатися трансплантологією. Згадаймо бойового медика Андрія Григорчука
Григорчук закінчив університет за спеціальністю «хірургія» і був лікарем-інтерном в Одеській обласній клінічній лікарні
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Григорчука.
Молодший сержант Андрій Григорчук на псевдо Вірус загинув 13 жовтня 2022 року під час бойового завдання на Херсонському напрямку. Він надавав допомогу пораненим побратимам, коли позицію обстріляли з танка. Захисникові було 26 років. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на платформу пам'яті «Меморіал».
Андрій народився 8 грудня 1995 року в місті Городенка Івано-Франківської області. Жив в Одесі. Закінчив медичний університет за спеціальністю «хірургія» і був лікарем-інтерном в Одеській обласній клінічній лікарні. Інтернатуру закінчив уже під час служби.
У березні 2022 року добровільно став на захист України. Андрій вирішив, що на той момент його знання та вміння більше потрібні не в операційній, а на полі бою. Служив у складі 126-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ (зараз – 39-та окрема бригада берегової оборони), був старшим бойовим медиком роти.
«Розумний, справедливий, чесний, сміливий, відважний, мужній і талановитий. Син сам вступив до університету на бюджетну форму навчання. Отримував стипендію, а під час інтернатури – зарплату. Любив медицину, подобалося і добре виходило оперувати, мріяв займатися трансплантологією. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він сказав: «Я хочу захистити свій будинок. Вони прийшли до мене, а не я. Це мій обов'язок – захищати свій дім від ворогів», – розповіла мати Тетяна.
Посмертно Андрія нагородили орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Президента «За оборону України».
Поховали захисника у селі Красносілка Одеській області.
У нього залишилися мати, батько та молодша сестра.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0