Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Назар Холодницький: Через догану буду рік без премії

    • Павло Вуєць Наталія Сокирчук
    • Розсилка
    Керівник Антикорупційної прокуратури Назар Холодницький - Назар Холодницький: Через догану буду рік без премії
    Керівник Антикорупційної прокуратури Назар Холодницький
    Фото: Укрінформ

    «Ситник – не процесуальна особа, жодного підпису свого ніде не поставив, може тільки язиком ляпати»

    У березні стало відомо, що у кабінеті керівника Антикорупційної прокуратури Холодницького було встановлено записувальний пристрій. «Жучок» в акваріум встановило Національне антикорупційне бюро, добро на «прослушку» дала Генпрокуратура.

    Зроблені записи дали підстави звинуватити Холодницького у зловживанні службовим становищем, тиску на посадових осіб та на суд, щоб він не розглядав клопотання детективів НАБУ. Главі САП також приписали підбурювання свідка до неправдивих свідчень та порушення етики.

    Та ефект від усіх цих гучних викриттів виявився дуже слабким. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яке було оголошено 26 липня, ніяк не порадувало опонентів Холодницького та антикорупційних активістів. Генералу оголосили лише догану за матюки. Голова Центру протидії корупції Віталій Шабунін не добирав слів, коментуючи це рішення: «Танцюйте покидьки, це ваше свято. КДКП не звільнило Холодницького».

    І директор НАБУ Артем Ситник, і генпрокурор Юрій Луценко не приховують, що прагнуть змістити Холодницького. Цікаво, що під час свідчень на засіданні КДКП Ситник визнав, що законодавство не передбачає звільнення антикорупційного прокурора рішенням комісії і сам запропонував оголосити Холодницькому догану. Але одразу після винесення рішення КДКП перед журналістами директор НАБУ заявив, що планує оскаржити рішення комісії, яка не звільнила керівника Антикорупційної прокуратури.

    Заступник голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Віктор Шемчук своєю чергою не виключає, що комісія отримає можливість звільнити Холодницького в разі подання ще однієї скарги про вчинення ним правопорушення. «Прокурор у разі подання нової скарги притягується до відповідальності з урахуванням раніше накладеного стягнення, і до нього будуть застосовані суворіші заходи покарання, аж до звільнення. Але знову ж таки, потрібно працювати і потрібно доводити його винність в скоєнні дисциплінарного проступку», - сказав він.

    Тим часом окремі політики припустили, що Холодницький уникнув звільнення завдяки заступництву міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Нардеп-єврооптиміст Сергій Лещенко переконаний: очільник САП закрив ряд незручних справ. Серед таких: «рюкзаки сина Авакова», справа проти народного депутата з «Народного фронту» (йдеться про Дениса Дзензерського, - «Главком»), а також гальмування справи щодо екс-нардепа Миколи Мартиненка,, підозрюваного у відмиванні коштів, отриманих злочинним шляхом. 

    Інтерв’ю «Главкому» Назар Холодницький дав одразу після рішення КДКП. Очевидно, наступного разу він поспілкується з пресою нескоро: відразу після оголошення догани прокурор пішов у відпустку на півтора місяця. Керівник САП розказав про події, які передували «акваріумному» скандалу, про наслідки, які спричинить для нього догана, про стосунки з Аваковим та про те, що робив у САП фігурант «бурштинової справи» нардеп Максим Поляков, якого журналісти «Главкома» зустріли просто на виході з відомства.

    Події 26 липня стали для вас прогнозованими?


    Читайте також


    Зараз починає вилазити інформація про внутрішню кухню цих подій. Зокрема, до мене доходять розмови, що на членів КДКП здійснювали тиск – аж до візитів різних посадовців з метою спонукати до тих чи інших рішень. Наскільки я розумію, у своєму рішенні Комісія у повному обсязі не задовольняла висновок одного з членів КДКП, який злили у пресу. У підсумку мене притягнули до відповідальності за порушення етичних норм – не за злив справ, не за їхнє «гальмування», не за тиск на суддів чи прокурорів, якого не було, і це підтвердили самі судді та прокурори. Це все не доведено ані в рамках кримінального, ані дисциплінарного розслідувань.

    Весь цей процес був кампанією з дискредитації мене та очолюваної мною установи з метою «підім’яти» під себе процесуальних керівників, щоб прокурори САП стали «ручними» та виконували будь-які забаганки.

    Знаєте, на підставі чого були розпочаті негласні слідчі дії (прослуховування – «Главком»)? Фабула провадження  наступна. Їхав таксист, підвозив двох п’яних сбушників, які в розмові між собою говорили, що Холодницький начебто взяв хабар у вигляді чи то мікроавтобуса, чи то автомобіля. І цей «свідомий» таксист одразу поїхав у одіозний департамент ГПУ (Холодницький має на увазі так званий департамент Кононенка-Грановського, - «Главком») і написав заяву про те, що йому стало відомо. У департаменті відразу зареєстрували провадження, утворили спільну групу з НАБУ. Спершу у мене виникало запитання: чому саме цей одіозний департамент? Після розслідування ваших колег зі «Схем», у кадрах якого видно, як автівки народного депутата і директора одного антикорупційного органу (нардепа від БПП Олександра Грановського і директора НАБУ Артема Ситника – «Главком») разом виїжджають з території маєтку президента, мені стало все зрозуміло. Якби на місці директора НАБУ був я, напевно, реакція певних «антикорупціонерів» була б геть іншою, а тут ми побачили відверті казки про боротьбу добра зі злом, та ще й вночі, та ще й на території зла.



    Ви спілкуєтеся зараз з Порошенком?

    Ні.

    І не були у нього вдома?

    Жодного разу.

    А в Адміністрації президента?

    На офіційних заходах під час робочого дня.

    А за неофіційними?

    Ні. Я не хочу нікому нічого доводити. Мене журналісти помітили одного разу у 2015-му, коли я йшов в Адміністрацію о пів на восьму вечора.

    Це було тоді, коли мене обрали, зав’язали в бантик, показали Байдену (Джо Байден, екс-віце-президент США – «Главком»), а через два дні з’ясувалося, що на фінансування САП у бюджеті не закладено грошей. Так, я справді ходив тоді в Адміністрацію президента, але не через чорний хід, і не до президента. Чомусь цей один кадр, який зафіксували у грудні 2015 року, показують скрізь і досі.

    Ситник каже, що він нібито теж відвідував Порошенка у справі: обговорював закон про створення Антикорупційного суду…

    Вдома о першій годині ночі. Я не хочу коментувати: може, дійсно вони обговорювали. Це його пояснення, а кожен нехай робить свої висновки.

    «Тепер я не лаюсь, а розмовляю лише літературною мовою»

    Чому, на вашу думку, антикорупційні активісти так легко пробачили нічні походеньки Ситника і так непохитні щодо вас? Під час оголошення рішення КДКП вам кричали «Ганьба!», обзивали.

    Скільки їх було на КДКП? Людей 8–10. Головне влаштувати штовханину у коридорі, взяти в руки плакати і кричати голосніше «Ганьба!». У мене, наприклад, до НАБУ є запитання, чому не розслідуються наші ключові провадження. Ми вже більше року говоримо про справу Приватбанку, а детективи навіть не зрушили з місця і не знають, з чого починати.

    У кінці минулого року ГПУ відкрила кілька кримінальних проваджень проти колишніх керівників або власників Приватбанку, зокрема – проти Ігоря Коломойського, за статтею про доведення установи до неплатоспроможності. Генпрокурор Юрій Луценко уточнював, що ГПУ, НАБУ та САП розслідують кілька справ, пов'язаних з Приватбанком.

    Чому прокурори б’ються по «Роттердам+» – експертизи призначаємо, питання вичитуємо – а детективи підходять до процесу «рівно-криво, аби живо»? Чомусь відпочинок Корчак у Шешорах – це «страшний злочин», а щодо Гонтаревої у Мальдівах - провадження закрито. А не люблять тому, бо я прийшов сюди не для того, щоб бути статистом НАБУ, як і мої прокурори. І їхній відкритий лист це довів: 33 з 36-ти підписали, ще троє були у відпустці.

    Вас здивувало, що свій підпис поставив і ваш перший заступник Максим Грищук? Адже саме його активісти вже «призначили» на ваше місце.

    Активісти хай собі «призначають». Максим має виконувати свою роботу – зараз, наприклад, я йому доручив вивчити законність закриття «справи Авакова».

    Я знав, що «справа Авакова» готується до закриття. Мені прокурор вже місяць розказував, чому він не хоче йти з нею до суду. Але тиснути на нього, щоб він все-таки направляв до суду, я не буду. Так само як і тиснути, щоб він робив навпаки.

    Якщо говорити про те, що записав «жучок», то хіба забрати клопотання про обшук у забудовника «Акварелі» у прокурора, який мені не може пояснити мету цього обшуку, – це тиск?

    14 березня в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун повідомила, що понад рік тому помічник одного нардепа пропонував їй хабар у вигляді квартири, щоб вона допомогла медичній установі отримати дороге обладнання. За даними ЗМІ, Супрун повідомила правоохоронців про пропозицію хабара і надалі «підігравала» учасникам схеми. Пізніше НАБУ заявило, що Холодницький втручався в цю справу та спонукав свідка, представника компанії-забудовника Сергія Кафтю дати неправдиві свідчення, та надало наступні аудіофрагменти із записами з кабінету Холодницького.


    Чи це не тиск на бізнес, коли вриваються в офіс? Ситник розказує членам Європейської Бізнес Асоціації, мовляв, вкладайте гроші в український бізнес, ми вас захистимо, а сам підписує масові обшуки по підприємствах, причому у деяких – по другому чи третьому колу, бо так, мовляв, треба. Наприклад, у НАБУ кажуть, що забудовник «Акварелей» – фігурант справи, хоча це не так.

    Те, що ми з цим забудовником знайомі, я не приховував. Якщо виходити з логіки НАБУ, то я не повинен допитувати жодного міністра, бо я з ним десь колись спілкувався. Втім Ситник – не процесуальна особа, жодного підпису свого ніде не поставив, може тільки язиком ляпати.

    Так от, телефонує мені цей забудовник і каже: «Мені в НАБУ кажуть: «Ти дай там такі свідчення, як треба, інакше ми твого менеджера з продажу «під лід пустимо». За словами забудовника, саме так сказав детектив, який допитував. Менеджер у відділі продажів – дівчинка 20–25 років, яка ні в чому не винна. Тут у активістів не виникає питання до законності слідства? Як я повинен на це реагувати – закривати очі на святий орган?

    Після «акваріумгейту» потік відвідувачів до вас скоротився?

    Ні, абсолютно. Як і раніше, я проводжу всі свої зустрічі тут, у своєму кабінеті.

    Коли ми йшли на зустріч з вами, бачили, як звідси виходив нардеп Максим Поляков, який є фігурантом «бурштинової справи» . Що він тут робив?

    Він був не у мене. Напевно, у заступника. Можливо, мав розмову щодо продовження строків запобіжного заходу. Три тижні тому Насіров (екс-голова ДФС – «Главком») сюди приходив до Симківа (прокурор САП Роман Симків – «Главком»), щоб отримати клопотання про продовження строків запобіжного заходу. Вони не до мене заходять. Позавчора приходив адвокат Онищенка (народний депутат Олександр Онищенко, який втік з України, – «Главком») і деяких інших дрібніших фігурантів із запитанням, чи можуть бути укладені угоди зі слідством щодо окремих з них. Але ж це не означає, що ми з Онищенком про щось домовляємось.

    Один керівник підрозділу НАБУ таємно від нас по Skype проводить перемовини з нардепом-втікачем щодо його справи про незаконне збагачення по– про те, скільки він має відшкодувати, щоб «все було як треба». Без прокурора. Хоча по закону така угода має укладатися лише з прокурором, відповідно до КПК. За цим фактом я зареєстрував кримінальне провадження, бо це кричущий випадок, перевищення службових повноважень. Ми боремось за заочне засудження, а детектив таємно спілкується по Skype, і ще й в очі бреше прокурору, що такого не було.

    Тепер у НАБУ знову скажуть, що ви на них тиснете. Ситник вже заявляв, що ви особисто погрожували його детективам: мовляв, натякали їм, чи знають вони про «закон бумеранга».

    Поки що ми бачимо, як «закон бумеранга» працює проти самого Ситника. Два роки розказувати, хто куди їздить про щось домовлятися, щоб потім з’ясувалося, що це саме він їздить по ночах. Я не хочу коментувати якісь бздури директора НАБУ, тому що тут просто нема про що говорити.

    Ситник вже заявив, що буде оскаржувати рішення комісії щодо вас.

    Ситнику треба вчити матчастину. В законі «Про прокуратуру» чітко написано, хто має право оскаржувати рішення КДКП – лише прокурор, щодо якого ухвалено таке рішення, а скаржники такого права не мають.

    А ви, так розуміємо, оскаржувати догану не будете?

    Не знаю, я хочу спочатку почитати рішення. Якщо брати етичну поведінку, то, по-чесному, я матюкався. Я це визнав і перепросив у кожного, кого це стосувалося, з мене корона не впала. Зробив висновки, і тепер, коли приносять постанову про закриття справи, я не лаюсь, а розмовляю лише літературною мовою. Ну таке життя. Тим більше я це робив непублічно, не в ефірі – це була розмова чоловіків, а не як дехто (Холодницький має на увазі Ситника. У листопаді минулого року нардеп Максим Поляков оприлюднив відеозапис неформального спілкування директора НАБУ з журналістами, на якому він розголошував таємниці слідства у справі військового прокурора Костянтина Кулика, - «Главком») читав протоколи при жінках, які дуже дзвінко сміялися з усього цього. Мені кажуть, що я тиснув на прокурорів, але жоден прокурор в своїх поясненнях не сказав, що я на нього тиснув.

    Взагалі як часто ваш кабінет перевіряється на наявність «жучків»?

    Є протокол, я не можу це озвучувати.

    Жучка в акваріум вам встановили 31 січня…

    Так, на день народження.

    …а знайшли ви його на початку березня. Виходить, тижнями ваш кабінет не перевірявся? Ба більше, начебто ви самі знайшли пристрій, а не спеціалісти. Як так сталося?

    Як сталося, так вже і сталося. Суть у тому, що ці «жучки» не зафіксували жодного факту вимагання чи отримання хабарів. Обговорювалися різні провадження. По кожному з тих, щодо яких у Луценка з Ситником були закиди, я написав пояснення, яке й було озвучено на КДКП. Коли нема до чого причепитися, намагалися витягти вже хоч щось: і антисемітизм намагалися причепити, і нетрадиційну сексуальну орієнтацію…

    Щодо кожної справи я написав пояснення. Наприклад, справу про заволодіння державними коштами особами, причетними до власника агрохолдингу «Авангард» (Олега Бахматюка, - «Главком»),  після двох років слідства я ухвалив рішення відправити за підслідністю до Нацполіції. У скарзі генпрокурор і директор НАБУ написали, що це є один із елементів мого начебто неналежного виконання службових обов’язків. Детектив на наступний день після того, як я підписав постанову, оскаржив її у генпрокурора. Той через два тижні розгляду скарги написав, що постанова законна і не підлягає скасуванню. Де тоді правда? У скарзі на моє порушення чи у документі про те, що ця постанова законна?

    Тож і вийшло, що я винен лише у тому, що лаявся, коли розмовляв зі своїм прокурором щодо того обшуку в «Акварелях». Я теж людина, і сивого волосся у мене за два роки значно побільшало. Коли прокурор, який отримує 60 тис. грн зарплати, не може мені пояснити, для чого він той обшук проводив, то навіщо такий прокурор? Він відповів за цей випадок.

    У мене шість відділів, у кожному з них по п’ять прокурорів, і кожен приходить зі своїми проблемами. Приміром, позов щодо повернення державі майна Запорізького титано-магнієвого комбінату, що належить Дмитру Фірташу, який ми виграли у першій інстанції, був дуже проблемним. Деякі активісти, до речі, тоді розказували, що позов завідомо програшний, що квитанції не долучені, що ми спеціально зливаємо справу. А потім, коли ми виграли, виявилось, що це активісти, бачте, нас змусили це зробити.

    Луценко у січні розказував, що напередодні нового року вони зустрілися із Ситником, поговорили і вирішили не сваритися та не виносити міжвідомчих конфліктів на публіку. На цю заяву тоді не звернули особливої уваги. А вже 31 січня вам встановили «жучки». З чим ви особисто пов’язуєте виникнення такого альянсу? Які події йому передували?


    Ситник і Луценко на спільній прес-конференції у грудні
    Ситник і Луценко на спільній прес-конференції у грудні

    Треба Ситника про це питати. Якщо ви проаналізуєте всі мої заяви, то побачите, що я жодного разу перший нікого ні у чому не звинувачував. Всі наші проблемні моменти я намагався вирішувати у рамках закону, у рамках розмов – на жаль, це все закінчувалось тим, що у Facebook-дописах деяких активістів і у публікаціях деяких ЗМІ раптово спливали матеріали проваджень з таким нахилом, начебто ми щось гальмуємо чи зливаємо.

    Взяти, наприклад, справу МАУ – авіаперевізника звинувачують у несплаті 147 млн грн зборів. Прокурор прийшов до мене і каже, що адвокати принесли рішення трьох судових інстанцій про те, що МАУ взагалі не зобов’язане сплачувати цей збір. А у прокурорів на руках є лише висновок аудитслужби. Порівняйте юридичну силу документів – висновок аудитслужби і висновок Верховного суду. А нам детективи кажуть – та ні, там десь вуха Коломойського стирчать, тому давайте, ми «лайки» зберемо. Ми сюди прийшли «лайки» збирати? Новостворені органи мають в онлайн-режимі розслідувати справи для того, щоб подобатися комусь? Вибачте, я на таке не згоден. Ми маємо подобатись, але це повинно бути доведено справами і доказами, а не просто гучними прізвищами, заявами, прес-конференціями.

    Зараз маємо викривлену реальність – у нас людей звинувачують апріорі через займану посаду. Ти суддя – значить, ти злочинець. А може, треба спершу вину в суді довести? Я хочу, щоб суддя був злочинцем не тому, що він суддя, а тому, що він вимагав чи брав хабар.

    Мене рік звинувачували, що я гальмую справу про тендерні оборудки WOG та «Укрзалізниці» – переплату за дизельне паливо. Перша підозра у цій справі була просто «витвором мистецтва». Виявляється, що державні 150 млн грн вкрала начальник відділу управління головного департаменту Центру забезпечення ресурсами «Укрзалізниці». Але ж це така категорія справ, де не може бути один винуватець. Там же ціла схема. У детективів НАБУ виходить, що вкрала «Укрзалізниця», а WOG непричетні. Не може одна начальниця відділу, п’ята чи шоста ланка у підписі, вкрасти 150 млн. Доки ми не знайшли осіб, які безпосередньо за це відповідали, доки не зібрали докази і свідчення, доки не знайшли службових осіб WOG, яким нещодавно були оголошені підозри, ми не могли підписати підозру. Але перед тим мене рік звинувачували, що я гальмую цю справу. Хоча я там навіть не є процесуальним керівником.

    Тобто ваша версія – все через некомпетентність детективів НАБУ?

    Не все через некомпетентність. Різні є люди. Це все через бажання показати результат, але при цьому не маючи достатньо юридичних доказів.

    Які у вас зараз стосунки з Луценком, який на КДКП вимагав вашого звільнення?

    Не буду лукавити - абсолютно робочі відносини. Є питання, де вимагається його підпис.

    Слухайте, я за ці два роки нікому нічого не обіцяв, і це всіх не влаштовує. Бо всі хочуть мати підконтрольного антикорупційного прокурора. НАБУ хоче, щоб ми були статистами детективів, щоб підписували все, що треба, не дивлячись на те, як із цим у суді воювати, а потім робити в усьому винними прокурорів. Я підписую підозру тоді, коли на 70–80% справу вже зроблено, і після оголошення підозри справа не повинна розслідуватися ще рік. Смішно виглядають звинувачення директора НАБУ, коли він у скарзі пише: «…змушував детективів швидше направити справу до суду». А хто їх повинен змушувати швидше направляти справи до суду? Активісти? Для цього є прокурор.

    Якщо ми оголошуємо підозру, значить, детективи впевнені у доказах. Підозра – це офіційне обвинувачення особи у злочині. А у нас були випадки, коли ми оголошували підозри, а потім були змушені закривати справи. Саме так було зі справою щодо отримання хабара головним лікарем СЕС Святославом Протасом.

    У червні 2016 року детективи НАБУ разом із САП викрили корупційну схему за участю керівництва Держсанепідемслужби, метою якої було заволодіння бюджетними коштами під виглядом виділення премій до Дня медичного працівника. У справі фігурувала сума в 400 тисяч гривень. Йшлося про те, що тодішній головний санітарний лікар Святослав Протас пропонував підлеглим до Дня медика премію, але за умови, що половину суми вони віддадуть йому. У САП кажуть, що справу було закрито за підсумками допитів, експертних висновків і зібраних фактів.

    17 липня на мітингу під САП захищати вас приходив Ілля Кива. Не секрет, що він – людина Арсена Авакова. Ви знайшли нових покровителів?

    Ви впевнені, що він захищав саме мене? Я, наприклад, думаю, що Кива захищав рішення, яке ухвалив прокурор щодо закриття справи «рюкзаків Авакова». Щось Кива не прийшов у день засідання КДКП мене захищати. Не я скликав цей мітинг. І під НАБУ теж не я був. Самі прийшли, побилися, тортами покидалися, зеленкою пообливалися – і в усьому винен Холодницький? Я не організовую пікети, я прихильник того, щоб обговорити всі проблеми, розібратися, і не з активістським пулом, а з юристами. Нікому ж юридична складова не цікава.



    З самим Аваковим ви спілкувалися?

    Я його бачив один раз – на цьогорічний День поліції на Софійській площі.

    Тобто, особистого спілкування немає? Але це ж керівник правоохоронного відомства.

    Як ви думаєте, може у нього бути до мене якась любов після того, як я підписав підозру його сину?

    «Фото зі мною – це не індульгенція»

    Тут є й політична складова. Захищаючи вас, «Народний фронт» кидає «шпильки» в бік Порошенка, який, як з’ясувалось, ганяє чаї з директором НАБУ.

    Я не хочу і не буду коментувати те, до чого не причетний. Я бачу, що все робиться для того, аби втягнути САП і мене у цю політичну гру – пікети, акції. Ви от кажете: раз Кива прийшов – значить, за цим стоїть «Народний фронт». А ось на початку травня я був у Львові, на турне кубку Ліги чемпіонів. І на фото біля мене опинився один з братів Дубневичів. І все – всі вже кажуть, що всі справи по Дубневичу «вирішені».

    Дубневич там був присутній на запрошення Федерації футболу. Я побачив, що він там є, вже коли сам прийшов. Якщо він вліз у кадр, я що – маю сказати «йди звідси» чи повернутись спиною? Не я повинен їх боятися, і від них ховатися, бо це вже буде шизофренія. Є склад злочину – будеш відповідати, незалежно від того, чи є ти зі мною на фотографії, чи ні. Це не індульгенція.

    В 2016 році я був на прийомі у попереднього посла ЄС, і там мене сфотографували з Насіровим (колишнього главу ДФС нині підозрюють у нанесенні збитків державі в особливо великих розмірах, – «Главком»). І це йому в 2017 році не допомогло. З Насіровим ми бачилися і цього року на джазовому фестивалі у Львові. Я купив туди квитки, прийшов не сам. Звідки я знав, що там буде Насіров, до того ж у компанії з поважними дипломатами? Я йду з дівчиною, він мені кричить: «Назаре Івановичу, давайте зробимо селфі!». Я відповів: «Тільки тоді, коли ви дочитаєте обвинувальний акт». Все. Зате зараз директор НАБУ каже, що, мовляв, Холодницький ходить з Насіровим по «Альфа джазах».

    До «Народного фронту» вас прив’язували ще й у зв’язку із закриттям справи проти депутата Дениса Дзензерського.

    Нашу позицію щодо Дзензерського ми вже роз’яснювали.

    НАБУ звинувачувало Дзензерського у тому, що він не вказав у е-декларації за 2015 рік фінансові зобов’язання перед трьома банківськими установами на загальну суму 3 млрд 185 млн 432 тис. 215 грн. У САП вважають, що нардеп не мав декларувати ці договори з банками. Генпрокурор Юрій Луценко не підтримав подання на зняття недоторканності  з Дзензерського. В Антикорупційній прокуратурі також стверджують, що до професора Академії правових наук України, і його позиція з цього питання була така сама, як і у САП.

    До речі, щодо Дзензерського ми почали провадження на підставі журналістського розслідування, а не матеріалів НАБУ. Бюро тоді стверджувало, що немає складу злочину, і відмовилося реєструвати його у ЄРДР. Це ми зареєстрували.

    Дійсно, ми звернулися до Академії правових наук України. Професор з Академії дав роз’яснення, що договір поруки не є предметом декларування. Плюс НАЗК надало висновок, тому прокурори закрили справу 25 липня. Так, можливо, з політичної точки зору воно було невчасним – якраз перед КДКП. Але ж я не змушую їх погоджувати зі мною всі закриття справ і ухвалювати такі рішення.  

    Якщо раніше за вас заступалися США, то після рішення КДКП американське посольство у своєму Twitter написало, що антикорупційний прокурор, який потрапив у такий скандал, мав би звільнитися з власної ініціативи.

    Я не можу коментувати «твіти» дипломатичних установ, але поради треба давати тим, хто робить якісь проступки. Коли мій колега (Артем Ситник – «Главком») журналістам для сміху читає протоколи з НСРД (негласні слідчо-розшукові дії, – «Главком») у справі Кулика (прокурора Костянтина Кулика підозрюють у незаконному збагаченні, – «Главком»), то чомусь такого обурення немає. Коли Ситник ночами їздить невідомо куди, то такого обурення немає. Те саме із розголошенням Ситником державної таємниці: коли він читав протокол розмови жінки прокурора Кулика із подругою. І робив він це за пивом з журналістами – так званий офрекордз. Очевидно, він хотів показати, яка Кулик морально низька людина. І слова при цьому вживав непечатні – до речі, у присутності жінок.

    Чому ви на це ніяк не відреагували?

    Я публічно заявляв, що це недопустимо. Рада громадського контролю самоусунулась, бо у них позиція «ми підтримуємо все, щоб НАБУ не зробило». За рік ми туди спрямували 50 звернень про порушення «набушниками» КПК і не отримали жодної відповіді. А ми писали про серйозні порушення КПК, про відсутність понятих на обшуках. Винними в їхніх очах завжди є прокурори.

    Ви розказували, що НАБУ часто просять міняти їм прокурорів, процесуальних керівників.  В яких справах це було?

    Було таке в багатьох справах. Вибачте, ми тут на конкурсі краси? Не подобається модель, давай поміняємо на іншу? Є процесуальний керівник, він пройшов конкурс і має повноваження. Я міняю прокурора тільки в одному випадку: якщо прокурор закриє провадження і постанова про закриття скасована. Бо зрозуміло, що прокурор, який закрив провадження, вже ухвалив рішення.

    На «Українській правді» була стаття про «зашквари» Холодницького. І у жодній зі справ, про які там йдеться, я не є процесуальним керівником. Зібрали все, що є у САП, і у всьому зробили винною одну людину. Частка правди в тому є, бо я керівник і відповідаю за всю установу. Але ви або хрестик зніміть, або труси одягніть. Ви хочете, щоб всі прокурори були незалежні, чи щоб хтось один був за все відповідальний? Мої прокурори незалежні у процесуальній діяльності в рамках того, що дозволяє КПК. А якщо зараз прокурори направо і наліво почнуть закривати кримінальні справи? Ви ж перші прибіжите з криками «зроби щось», як було по «справі Авакова».

    «Мої прокурори не втрачають свідомість, не ллють соплі, як Ситник»

    Як взагалі після «акваріумної справи» і всіх взаємних звинувачень працює цей трикутник: ГПУ, САП і НАБУ?

    Є взаємодія конкретних детективів з конкретними прокурорами.

    Щось слабо віриться, що все залишилось, як було.

    Прокурори стали обережніше ставитись до доказової бази, до погодження. Тому що розуміють, що їм відповідати. Деякі детективи стали зухвалими, починають навіть погрожувати прокурорам. Наприклад, прийшов мій прокурор з третього відділу і доповідає, що подзвонив детектив у справі і каже: «Нічого, скоро знімуть вашого Холодницького, ми з вами всіма розберемось». Мої прокурори не втрачають свідомість, не ллють соплі, на відміну від Ситника, який розповідає про «бумеранги». Вони просто працюють і роблять свою роботу. Але факти погроз є.

    Зараз ми відкриваємо провадження, якщо виявляємо злочин. Наприклад, є ситуація, коли прокурор доповідає, що вивчав справи щодо одного з міністрів, і виявив факт, що за годину до обшуку міністру дзвонив керівник НАБУ і керівник детективів. Зафіксовано один пропущений дзвінок і розмову в дві хвилини. Звісно ж, обшук виявився нульовим. Цьому факту буде надана правова оцінка.

    І як при таких «підставах» та особистій ідіосинкразії між керівниками відомств ця антикорупційна конструкція буде працювати далі?

    Попри все треба вміти відділяти особисте від робочого. Я це зробив. Питання погоджуються, негласні слідчо-розшукові дії щодо суддів, депутатів – там, де вимагається мій особистий підпис, – я погоджую, тому що бачу підстави.

    Колись ви сказали, що вам надходили пропозиції знайти склад злочину у діях певного детектива і керівництва НАБУ. Таке справді було?

    Були розмови, це було ще в 2017 році. Сказали, давайте разом попрацюємо проти детективів.

    А хто таке вам пропонував?

    Не хочу зараз про це казати. Моя відповідь тоді була – ні.

    Ви отримуєте погрози?

    Отримую, але про це кричати щоразу не хочу. Мені і двері підпалювали 2016-го, так що тепер?

    Ви з’ясували, хто веде кампанію проти вас? Щодо вашої нерухомості, наприклад.

    Я все декларував. Моя сестра 20 років працює і живе в Італії. Гроші, які там заробила, вона вклала в 2013-му в квартиру на стадії фундаменту у ЖК «Львівський маєток». Мама тоді вклала гроші в «Акварелі».

    Через рік квартира сестри була збудована. Потім забудовник приходить і каже: «Іванович, ви там купили квартиру, а мені треба гроші, я будую на Петрівському новий комплекс. Давай ми цю продамо як готове житло, так само вкладеш гроші, а я тобі з сестрою зроблю не п’ятикімнатну, а семикімнатну квартиру за ті самі гроші. Просто ти мені знову їх даси в оборот». Продали цю квартиру, вклали в більшу. Сестра не повернулась в Україну, залишилась в Італії, і та хата стоїть закрита. Без ремонту, без нічого. Після того, як з’явилися ці публікації про квартиру, сестра зібралася її продавати.

    Так, а хто конкретно хоче вас змістити? Всі ж навпаки кажуть, що ви вигідні владі, бо закриваєте справи.

    Я думаю, що йде дуже тонка гра в «задзеркалля». Треба казати, що Холодницький поганий, щоб на нас не звертали увагу. Я не їжджу ночами на якісь таємні розмови. Тому, певно, мати посаду керівника САП дуже вигідно для всіх. І я виявився неугодним – бо одні справи по «беспределу» не дозволяю розслідувати, а інші справи змушую розслідувати згідно з законом, а не з такою собі «антикорупційною революційною доцільністю».

    Іншими словами, це гра НАБУ і ГПУ, щоб відвернути увагу від себе?

    НАБУ треба підконтрольних прокурорів. От і все. Так само і з протилежної сторони (з боку Юрія Луценка, - «Главком»).

    Догана, яку вам висунули, матиме наслідки?

    Рік без премії. Тобто рік я не буду декларувати зарплатню. Вона буде меншою, ніж та, яку треба декларувати щомісяця.

    За які заслуги ви виписували прокурорам премії по 40-50 тис. грн?

    Це абсолютна брехня. Є преміальна сітка для кожної категорії посад. Премія у начальників відділів – 30%, у прокурорів відділів – 15%. Чому так зроблено? Тому що, відповідно до закону, оклад в мене як керівника і оклад рядового прокурора абсолютно однаковий. Але відповідальність різна. В усьому ж винуватий я, і тому, щоб якось розрізняти керівні посади від рядових, була встановлена градація премій. І оклад плюс премія разом дорівнюють зарплаті як в НАБУ. В законі написано, що зарплата прокурора САП повинна дорівнювати зарплаті керівника підрозділу НАБУ.

    Скажімо, прокурор Василь Кричун як начальник відділу, як і всі інші начальники відділу, має премію в розмірі 30%. Всі прокурори відділів мають премії 15%. Просто у Кричуна більший стаж, у нього є чин старшого радника юстиції (полковника), через що сума зарплатні в нього може бути більша, ніж у начальника відділу, який працює менше десяти років. Так само у начальника управління Андрія Довганя – у нього 24 роки вислуги, тому зарплата з преміями і зі всім іншим більша, ніж у мого першого заступника Грищука. Бо у Грищука тільки 9 років вислуги.

    «Я познайомився з Павелком у Вашингтоні на Молитовному сніданку»

    Окрім роботи в САП  ви ще й заступник голови Федерації футболу України. Наш футбол зараз переживає гучне розслідування договірних матчів – були обшуки, названа купа клубів, що замішані в «договорняках». Ви ж і потрапили до ФФУ, мабуть, аби розслідувати цю тему. Яка ваша роль у цих викриттях?

    Коли мене не було в ФФУ, вся країна знала про договірні матчі, але ніхто нічого з цим брудом не робив. Минулого року на Молитовному сніданку в Вашингтоні я познайомився з Павелком (Андрій Павелко – голова ФФУ, народний депутат від БПП – «Главком») і ми з ним одним літаком вертались в Україну і говорили на футбольні теми. Потім він запросив мене на вечерю і сказав, що в Федерацію приходить нова команда, яка хоче побороти договірні матчі, і шукає людину, яка могла б це зробити. У Павелка там якісь напружені відносини з колишнім керівництвом Федерації…


    Минулого року на Молитовному сніданку в Вашингтоні я вперше познайомився з Павелком
    «Минулого року на Молитовному сніданку в Вашингтоні я познайомився з Павелком»

    Дуже напружені.

    От ви знаєте про це. А як мені читати, що Холодницький не розслідує справи щодо «Черкасиобленерго», тому що Суркіс – почесний президент ФФУ? Це просто тупа маніпуляція фактами. Я футбол дивлюся з дитинства, щоправда, давно не граю, подумав і вирішив спробувати. Через НАЗК я отримав підтвердження, що можу поєднувати, і вже майже погодився, але тут… Насіров очолив Федерацію дзюдо!

    Хороша компанія.

    Ну, ви зрозуміли (сміється). Але мене ще й Львівська федерація футболу умовляла, і я таки погодився. Потім був Конгрес, і всі з 95 делегатів проголосували «за». Але я поставив умову: в мене не буде недоторканих клубів і прізвища великих на мене не вплинуть. Треба віддати належне, Павелко погодився.  В ФФУ є два комітети, які за розподілом закріплені за мною, – комітет етики та чесної гри Франческо Баранки і комітет арбітрів Лучі Лучано. У Баранки були певні напрацьовані матеріали, але тому всьому треба було дати хід. Рада ухвалила закон про корупцію в спорті, який вносив зміни до Кримінального кодексу щодо договірних матчів. І потім з Департаментом захисту економіки ми почали все це «штормити». Надавали сприяння, аналізували результати ігор Прем’єр-ліги, засікали підозрілі ставки. Зафіксували президента ФК (ФК «Суми», - «Главком»), коли він гроші передавав під столом в «Макдональдсі». Поліція спрацювала тоді класно. Але моє сприяння було суто в юридичних знаннях, процесуального статусу в справі у мене тут ніякого бути не може.

    Ви очікували, що все в українському футболі буде настільки погано?

    Очікував. Я ж бачив, коли ще був студентом, як клуби «здавали» ігри. Всі все знали, але треба віддати належне: щодо двох топ-команд ми таких фактів не знайшли.

    Хтось відповість за це все чи знову тільки погаласують?

    Яка відповідальність повинна бути? Це не мають бути розстріли чи тюремні строки, бо це злочин середньої тяжкості. Моя позиція проста – треба давати другий шанс. Ми розуміємо, що звичайні футболісти весь цей період буди заручниками системи. Якщо доведено, що спортсмен був замішаний в «договорняках», щоб не паскудити йому життя і кар’єру, він має відбути дискваліфікацію, отримати умовний строк або штраф у рамках кримінального процесу і, наприклад, через рік повернутись грати чесно.

    Яку зарплату в ФФУ отримуєте?

    Не отримую. Це громадська діяльність, хоча я повинен декларувати, що є в громадській спілці. Жодної копійки з Федерації я не отримаю, принаймні доки працюю в САП.

    І все-таки закільцюємо нашу розмову на вашому основному місці роботи. Захід дуже розраховував на антикорупційні органи, просував їхнє створення, фінансував. І коли там читають, що між вами відбувається, мабуть, у них волосся дибки стає. Вам не здається, що антикорупційні органи розчарували своїх, скажімо так, творців?

    Абсолютно не здається. Коли я йшов на цю посаду, мене питали, чи зможу я протистояти тиску. От зараз вся САП проходить це випробування. Бути статистами детективів і бути підконтрольними іншим прокурорам – означатиме втрату незалежності. САП зараз фактично фінансується з бюджету, у нас немає закордонної допомоги, на відміну від НАБУ. Все що треба для роботи прокурорів у нас є – папір, ручки, комп’ютери, в суди ходимо. Єдине – мені треба, аби Рада ухвалила закон, який вже погодили всі комітети, про збільшення штату прокурорів. Бо судів і справ більше, і прокурорам доводиться їздити по всій Україні. В мене один прокурор тиждень на роботі не був – то в Хмельницькому, то в Слов’янську, то в Краматорську, потім в Херсоні, Одесі. Такий тур по всій країні. Головне – не піддаватись тиску і показувати результати.

    Так, а де ці результати? Коли вони будуть?

    Більше ста справ лежить в судах, давайте дочекаємось вироків. Я б дуже хотів, аби це був Антикорупційний суд, але поки його немає, ставити крапку мають існуючі суди. А прокурор не може на них вплинути. Якщо прокуратура СРСР контролювала суди, то тепер цього немає. Антикорупційний суд – не панацея, але цей суд зможе швидко поставити крапку в наших провадженнях. А це багато чого вартує.

    Павло Вуєць, Наталія Сокирчук, «Главком»

    Читайте також матеріали «Главкома»:

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ