Натисніть «Подобається», щоб читати
    Glavcom.ua в Facebook

    Я вже читаю Glavcom в Facebook

    Вальтер Больц: Україна і Європа зацікавлені в довгостроковій угоді по транзиту, але в інтересах Росії - підписати короткострокову

    • Наталка Прудка
    • Розсилка
    Голова наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» Вальтер Больц - Вальтер Больц: Україна і Європа зацікавлені в довгостроковій угоді по транзиту, але в інтересах Росії - підписати короткострокову
    Голова наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» Вальтер Больц

    За певний час до призначення нового уряду «Главком» зустрівся з головою наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» Вальтером Больцем (Австрія)

    На середину вересня запланована тристороння зустріч Україна, Росія, ЄС, де вирішуватиметься доля нового газового контракту з російським «Газпромом» на транзит газу через Україну. «Главком» вже  писав про те, що до цієї дати новий уряд має не тільки сформувати склад делегації, а й досконало вивчити проблему, виробити позицію, адже в разі помилки це коштуватиме державі десятки мільярдів доларів. Вже відомо, що українську делегацію очолить міністр енергетики та захисту навколишнього середовища Олексій Оржель. 

    Віце-президент Європейської комісії Марош Шефчович в телефонній розмові з міністром  нагадав про необхідність якомога скоріше завершити реформу під назвою «анбандлінг», тобто, провести  реструктуризацію НАК «Нафтогаз України» і відділити з його складу газотранспортну систему, якою нині управляє дочірня структура НАКа - «Укртрансгаз». Проте з власних урядових джерел «Главкому» стало відомо, що уряд Олексія Гончарука планує повністю поламати плани реструктуризації «Нафтогазу», тобто, кардинально змінити запущену попереднім урядом модель анбандлінгу «Нафтогазу», віддавши перевагу схемі, яку третій рік поспіль намагається втілити керівництво «Нафтогазу України» - про це «Главком» писав тут. Цю інформацію також підтвердили джерела з «Укртрансгазу» та «Нафтогазу». Уряд планує створити нову структуру, що керуватиме системами газопроводів і ліній електропередач на базі системних операторів – компаній «Укртрансгаз» і «Укренерго», а також включити до її складу облгази. На посаду керівника нового оператора, який сконцентрує функції щодо транспорту енергоносіїв, розглядається нинішній очільник «Нафтогазу» Андрій Коболєв. Реалізація такого «анбандлінгу» зумовить потужний резонанс в Європейському союзі, представники якого підтримують ту модель, яку впроваджував уряд Гройсмана.

    Бачення реформи у колишнього прем’єра Гройсмана і глави НАК «Нафтогаз» Коболєва кардинально відрізнялось. Інтрига полягає в тому, що відповідно до рішення уряду Гройсмана, з 2020 року новим оператором газотранспортної системи має стати Публічне акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» (МГУ), створене постановою Кабміну відповідно до плану реструктуризації  НАК «Нафтогаз України» (у відповідності до розпочатої у 2015 році реформи газового ринку) та з метою виконання зобов'язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства.

    Але керівництво «Нафтогазу» ні за яких обставин не хоче втрачати контроль над транзитом газу, тому всупереч урядовим настановам воно створило в структурі ПАТ «Укртрансгаз»  філію «Оператор газотранспортної системи України». Вона мала перебрати на себе контроль за фінансовими потоками, які формує транзитний  газопровід: щороку дохід за прокачки російського газу в Європу сягає  $2,5-3 млрд. Таким чином менеджмент компанії намагався зімітувати виконання вимог, які взяла на себе Україна щодо реформування газового ринку.  Створення філії «Оператор газотранспортної системи України» не узгоджувалося з планом, затвердженим постановою уряду № 496 від 2016 року. Для того, щоб Україна виконала зобов'язання з відокремлення оператора ГТС, він повинен бути виділений в юридичну особу, не пов'язану з «Нафтогазом».  Міжнародні організації неодноразово висловлювали занепокоєність з цього приводу, адже «Нафтогаз» порушив рішення уряду та Секретаріату Енергетичного Товариства ЄС щодо ухваленого урядом плану реструктуризації НАКу.

    Нині чинний довгостроковий  транзитний контракт «Нафтогазу України» з російським «Газпромом» завершується 31 грудня 2019 року. А відтак, якщо контракт не буде пролонговано, Україна втратить щорічний дохід  за транзитні послуги на $3 млрд. Запланований Росією на 2020 рік запуск другої гілки обхідного газопроводу «Північний потік-2» розрахований на щорічне  транспортування близько 55 млрд кубометрів російського газу з РФ через Балтійське море до Німеччини, тобто, ці обсяги підуть в обхід України. Якщо ж врахувати, що в 2018 році через Україну до країн Європи було доставлено  майже 87 млрд кубометрів, то з 2020 року обсяги транзиту можуть впасти до 32 млрд куб м. За таких обставин робота української газотранспортної системи (ГТС) може стати збитковою.

    За даними «Укртрансгазу», за 7 місяців 2019 року обсяги транзиту російського газу через Україну до європейських країн зросли до 53,2 млрд куб м. За підсумками 2019 року обсяги транзиту будуть на рівні 2017 року — близько 93 млрд куб м (в 2018 – 86,8 млрд куб м).

    «Газпром» наполягає  на продовженні поточного контракту між «Нафтогазом» і «Газпромом», тоді як попередній уряд – за підтримки європейських партнерів - наполягав на довгостроковому контракті між ПАТ «Магістральні газопроводи України» і «Газпромом». Це стало б можливим лише за умови, що МГУ стане сертифікованим оператором (сертифікований державним регулятором  НКРЕКП) – ця процедура займе щонайменше 4 місяці.

    За певний час до призначення нового уряду «Главком» зустрівся з головою наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» Вальтером Больцем (Австрія). Він більш оптимістично оцінював  здавалось би патову ситуацію, але його сподівання не справдилися. Вже зрозуміло, що компанію «Магістральні газопроводи України» уряд Олексія Гончарука планує ліквідувати. Відтак, ідеї, які озвучував пан Больц, становлять суспільний інтерес, тому ми вирішили надрукувати це інтерв’ю навіть попри деякі зміни політичної кон’юнктури.


    Голова наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» Вальтер Больц
    Голова наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» Вальтер Больц

    Пане Больц, чи контактували Ви з представниками нової влади щодо можливих змін у діяльності «Магістральних газопроводів України», і якщо так, то про що говорили?

    Уряд ще не сформований (інтерв’ю записувалось та погоджувалось до призначення нового уряду – Ред.), тому у нас не було формальних контактів, але, звісно, ми зацікавлені, щоб нашу позицію почули. Неофіційно ми розмовляли з людьми, які мають відношення до представників нової влади. Також ми приймали участь в усіх офіційних зустрічах, зокрема, 19 липня та 2 серпня відбулися засідання експертних робочих груп у складі Ради національної безпеки та оборони (РНБО), ініціатором яких виступив секретар РНБО Олександр Данилюк.

    Уряд вимагає здійснити анбандлінг НАК «Нафтогаз України» до кінця цього року за ухваленою ним моделлю від 2016 року. Функції з транзиту газу уряд зобов’язав  передати новому оператору ГТС – «Магістральні газопроводи «України». Що потрібно зробити, щоб МГУ став повноцінним оператором ГТС до кінця 2019 року?

    МГУ готове негайно розпочати імплементацію цього процесу. Ми контактуємо з представниками «Укртрансгазу» і «Нафтогазу України», намагаємося активно співпрацювати. Але керівництво «Нафтогазу» по-іншому бачить реалізацію цього проекту – там віддають перевагу функціонуванню незалежного транспортного оператора в вигляді окремої компанії – ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», виділеної зі складу «Укртрансгазу» (ТОВ «ОГТС»). Розуміючи, що ця окрема компанія буде наділена широким спектром функцій, в тому числі, комерційних, наглядова рада МГУ домовилася з наглядовою радою «Нафтогазу» розпочати  спільний  проект-дослідження (due diligence), адже незалежно від того, яку позицію займає кожна зі сторін, ми будемо співпрацювати по тих питаннях, які  потрібно вирішити за будь-якої моделі анбандлінгу.

    Ми готуємося до того, щоб МГУ могло поглинути цю компанію (ТОВ «ОГТС» «Главком») до кінця 2019 року. Поки що не зрозуміло, в яку суму нам обійдеться ця компанія. Чи, можливо, відбудеться просто «передача» активів без грошової компенсації, але це рішення має прийняти уряд. Зараз ми проводимо оцінку цієї компанії (ТОВ «ОГТС» «Главком») - це необхідно зробити для будь-якої моделі анбандлінгу «Нафтогазу».

    Тобто, за будь-яких обставин МГУ буде існувати й далі?

    У нашому розумінні – так. Ми вважаємо, що згідно з рішенням Кабінету міністрів, з 2020 року МГУ має стати незалежним транспортним оператором ГТС України. Саме таке рішення і такий підхід уряд (Гройсмана – ред.) озвучував неодноразово, і це підтримують західні партнери України. Тепер уже новий уряд має вирішити, кому і яким чином будуть передані газотранспортні активи.

    Зараз держава передала ГТС  в користування «Нафтогазу» - його дочірній структурі «Укртрансгаз». Це зроблено задля того, щоб зберегти можливість продовжувати позов в арбітражному суді в Стокгольмі на суму до $14 млрд. Тобто, активи не повинні  передаватися за межі «Нафтогазу». Водночас   уряд вважає, що активи ГТС потрібно передати МГУ з 1 січня 2020 року.

    Дуже важливо, щоб новий уряд швидко прийняв рішення, яким чином нам рухатися далі. МГУ готове прийняти будь-які рішення для імплементації тієї чи іншої моделі, але в даному випадку час грає проти нас, тому це потрібно зробити дуже швидко.

    Ухвалені в травні зміни до постанови КМУ №496 щодо реалізації моделі анбандлінгу, якими  передбачено подачу заявки на сертифікацію, підписання транзитної угоди та отримання майна,  необхідного для здійснення транспортування газу компанією ПАТ «МГУ». Що вже зроблено з цього переліку?

    Сертифікація стає можливою після того, як державний регулятор (НКРЕКП)   впевниться, що нова компанія здатна виконувати функції оператора газотранспортної системи, тобто,  відповідає законодавчо зафіксованим критеріям. Зокрема, оператор повинен  мати певну кількість працівників, відповідну структуру, бути незалежним і здійснювати певний контроль над активами з транспортування природного газу.

    Якщо регулятор  задоволений результатами проведеного аналізу нового оператора ГТС, тоді  він звертається до Секретаріату Енергетичного Співтовариства з проханням надати свої висновки щодо відповідності оператора європейським вимогам. Тобто, Секретаріат виступає в ролі незалежного арбітра: він визначає відповідність оператора та регулятора  європейським законодавчим вимогам та встановлює, чи не зазнають ці структури політичного, чи ще якогось впливу.

    Нині МГУ готується подати  заявку на сертифікацію до НКРЕКП. Звісно, в цьому питанні ми повинні консультуватися з «Укртрансгазом» та «Нафтогазом», тому що саме у них до кінця 2019 року лишаються фахівці та газотранспортні активи. Звісно, що сертифікація стане можливою до початку 2020 лише за умови, якщо до МГУ перейдуть працівники «Укртрансгазу» і активи ГТС, які належать народу України.  

    Ми впевнені, що МГУ може стати сертифікованим оператором незалежно від того, чи  володіє  компанія активами, чи вони будуть передані на правах концесії.  Оператор ГТС лише повинен довести, що він здатен приймати рішення для ефективного використання транспортної системи.

    Це дуже схоже на ситуацію, коли ви орендуєте машину, яка належить компанії, але у вас є повний контроль над тим, куди ви можете їхати, як ви будете її заправляти, мити. Ви можете робити з нею все, що бажаєте з точки зору операційної діяльності, але ви не можете її продати, тому що вона вам не належить.

    На 16 вересня запланована  тристороння зустріч Україна, Росія, ЄС щодо продовження довгострокового контракту з «Газпромом» на транзит газу через Україну. Чи входить МГУ до складу делегації від України?

    З цього приводу відбулося декілька раундів дискусій, зустрічей, на яких російська сторона  сказала наступне: у вас буде новий президент, новий уряд,  тому немає сенсу домовлятися з тією стороною, яка вже не буде приймати рішення.

    Отже, 16 вересня відбудеться перша тристороння зустріч, на якій Україну представлятиме   новий уряд. Ця зустріч, скоріш за все, проходитиме в Брюсселі. Попередній уряд підтверджував необхідність включення МГУ до складу делегації. Звісно, що і новий уряд повинен підтвердити це рішення. Ми вважаємо, що МГУ має стати учасником переговорів, оскільки планується, що з 1 січня 2020 року ми будемо оператором ГТС України.


    voestalpine-Голова наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» Вальтер Больц-walter-boltz
    Голова наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України» Вальтер Больц

    На вашу думку, хто представлятиме російську сторону на цій зустрічі в Брюсселі?

    Наразі остаточно невідомо. Коли буде інформація про  склад російської делегації, ми зрозуміємо,  наскільки серйозно, чи несерйозно вони відносяться до цих переговорів.

    На попередніх переговорах головою української делегації був міністр закордонних справ. Кабінет міністрів має визначитися, хто тепер очолить українську делегацію. На технічному рівні з боку Росії виступали керівники «Газпрому»,  з нашого – правління «Нафтогазу».

    Раніше Ви заявляли, що ЄС зацікавлений у збереженні транзиту газу по Україні. Чи можна сподіватися, що транзитний контракт буде продовжено, але вже не між «Газпромом» і «Нафтогазом», а з новим відокремленим оператором - МГУ?

    Ми повинні розуміти, що інтереси європейської і української сторони співпадають: угода про транзит газу через Україну має бути довгостроковою - на 10 і більше років, адже тоді оператор ГТС зможе залучити інвестиції для підтримки системи в належному стані.  

    Крім того, наявність довгострокової угоди може бути додатковим стримуючим фактором  для розвитку негативних процесів на сході України - вона може стати додатковим стимулом для майбутнього компромісу з цього питання.

    Європа зацікавлена в тому, щоб не було відкритого військового конфлікту між Росією і Україною. Європа також зацікавлена і в альтернативному транзитному маршруті для постачання природного газу, адже потреби в Європі, скоріш за все, будуть збільшуватися.

    Ви маєте на увазі зацікавленість Європи в добудові газопроводу «Північний потік -2»?

    Так. Також Європа зацікавлена, щоб Україна продовжувала отримувати заробіток від транзиту газу, адже цей дохід суттєво підтримує українську економіку, стабілізує українську валюту і Європа зацікавлена в цій стабільності.

    Отже, Україна і Європа зацікавлені в довгостроковій угоді на максимальний обсяг транзиту газу, тоді як в інтересах Росії - підписати лише короткострокову угоду. «Газпрому» потрібен транзитний маршрут через Україну лише до тих пір, поки «Північний потік -2» не почне функціонувати на повну потужність, а це потребує певного часу. А вже потім «Газпром»  потребуватиме лише невеликі обсяги транзиту через  Україну.

    За Вашими прогнозами, коли «Північний потік -2» буде введений в експлуатацію?

    Потужності «Північного потоку-2» можуть бути заповнені на всі 100%  щонайменше до кінця 2020 року. Ми розуміємо, що досі існує проблема отримання дозволу від Данії, тому, звісно, важко спрогнозувати, коли відбудеться повноцінне використання цього маршруту. Скоріш за все, до кінця 2020 року «Північний потік -2» буде введено в експлуатацію, але поки що важко сказати, до якого рівня будуть заповнені його  потужності – на 55%, 70% чи 100%. І це залежить не лише від добудови  газопроводу та наявності дозволу від Данії, а також й від готовності постачальників газу з російської сторони і європейських партнерів також.

    На який обсяг транзиту газу може розраховувати Україна?

    Важко оцінити, адже це залежить від багатьох чинників, в тому числі й від попиту на газ в Європі. Проте вважаю, що цілком можливо укласти угоду з «Газпромом» на транзит газу по Україні  обсягом приблизно 60 млрд кубічних метрів. Але ви, мабуть, чули, що Путін у розмові з Ангелою Меркель у Сочі пообіцяв угоду на транзит газу обсягом 30 млрд кубометрів терміном на 10 років.  Водночас пан Марош Шефчович (заступник голови Єврокомісії з Енергетичного союзу – «Главком») на тій же зустрічі запропонував  компромісний варіант - 60 мільярдів кубометрів. Я з ним згодний. Звісно, переговори по транзиту – це дуже  висока політична тема, вона завжди вирішується на найвищому рівні.

    В разі  зменшення щорічних обсягів транспортування газу до 60 млрд куб м газу – це  будуть мінімально можливі обсяги, які не призведуть до збитковості ГТС. У 2014 році ГТС вже працювала в режимі транзиту 62 млрд куб м газу. При визначенні оптимальних обсягів транзиту слід враховувати також і обсяги транспортування газу для внутрішніх споживачів. При скороченні обсягів транзиту до 60 млрд куб м, а внутрішнього транспортування - до 25 млрд куб м, загальні обсяги будуть близько 85 млрд куб м (в2018 році - 115 млрд , в 2017р —  125 млрд куб м), тобто, обсяги транзиту скоротяться на 40%, а це вже виклик для роботи української ГТС. Крім того робота ГТС залежить і від точок входу зменшених обсягів транзиту. У разі різкої зміни подачі зменшених обсягів газу на точках входу, витрати на утримання ГТС можуть значно зрости.

    Чинний до кінця 2019 року контракт був підписаний між «Газпромом» та «Нафтогазом України». За вашими прогнозами, чи буде підписаний наступний контракт між «Газпромом» та ПАТ «Магістральні газопроводи України»?


    Читайте також


    Уряд України неодноразово наголошував, що МГУ повинен бути незалежним від «Нафтогазу»  транспортним оператором – з цим також погоджуються й в Європі. Тому я вважаю, що партнером «Газпрому»  має стати компанія МГУ. Але з огляду на  українські реалії,  уряд матиме дуже великий вплив  на деталі контракту. Наприклад в ЄС контракт на транспортування газу – це суто комерційне рішення між сторонами про обсяги та умови транспортування газу. В нашому ж випадку - це політичне питання.

    Велике значення має сума контракту, тобто, обсяг грошей, який надходитиме в Україну як плата за транзит. Цей дохід має вплив на весь державний бюджет, на фінансову стабільність країни. Але ми також повинні розуміти, що напружені відносини між Україною і Росією додають складності до процесу. До речі, в Європі в такий же спосіб вирішувалися ці проблеми 20 років тому – тоді питання щодо постачання газу з Росії в Німеччину так само було дуже заполітизоване і складне, а тепер на 95% - це суто комерційні угоди. 

    Декілька закордонних компаній  зацікавлені взяти участь в управлінні українською ГТС. Чи реально їх залучити в Україну?

    Всі західні оператори розуміють і хочуть брати активну участь в українській ГТС - вони дуже зацікавлені в тому, щоб система працювала і була технічно справною. Вони розуміють, що будь-яка проблема в українській системі матиме негативні наслідки на постачання газу в Європу.

    Проте західні компанії поки що  не готові інвестувати великі гроші, але готові допомагати  утримувати систему в стабільному стані, готові залучати західних покупців та постачальників природного газу для того, щоб вони могли купувати газ з Росії на східному кордоні України. А в минулому жодна з іноземних компаній не хотіла купувати газ на східному кордоні України з Росією, а потім нести зобов’язання з транспортування його територією України до інших країн. Причина в тому, що не було довіри до української системи. Саме тому одна з цілей МГУ – крок за кроком залучати західних операторів до цього процесу.

    Наразі західні оператори  надіслали декілька експертів в «Укртрансгаз» з метою надати допомогу в реалізації анбандлінгу «Нафтогазу». МГУ також співпрацює з цими експертами – щоб в майбутньому, коли МГУ стане оператором, залучити їх до співпраці. 

    Російський «Газпром»  ще й досі не повністю виконав рішення суду – ще не сплатив «Нафтогазу»  $2,7 млрд за арбітраж (всього $4,6 млрд), виграний на початку 2018 року в Стокгольмі за договором з транзиту газу через Україну. Як можна повернути ці кошти та чи планує МГУ отримати їх від «Нафтогазу», адже ці кошти передбачались на фінансування витрат ГТС України?

    Мабуть, це питання варто спрямувати до виконавчого директора  НАК «Нафтогаз України» Юрія Вітренка, оскільки він був головним драйвером цього процесу. Звісно, будь-які платежі по цих справах надійдуть  до «Нафтогазу», а не до МГУ, тому що вони мають відношення до минулих контрактів з транспортування газу. 

    Як Ви оцінюєте ділове співробітництво з «головним драйвером» Вітренком?

    Ми періодично контактуємо з Вітренком, Коболєвим, зустрічаємося в різних форматах. Але стосовно арбітражу, хочу зазначити, що це диспут, який стосується минулого, він не стосується періоду, який розпочнеться після 2020  року. Ми в МГУ хочемо трохи відсторонитися від цього, адже не хочемо обтяжувати наші майбутні відносини з клієнтами та постачальниками якимись минулими проблемами.

    В західній Європі будь-яке підписання довгострокових відносин означало би одночасне вирішення минулих проблем. Але ми розуміємо, що Україна – це трохи інше середовище і тому тут більш складна ситуація. Важко давати будь-які прогнози, МГУ  дуже серйозно вітає вирішення цієї проблеми і ми за те, щоб сторони заключили довгостроковий контракт.

    Раніше «Газпром» наполягав, що переговори щодо транзитного контракту стануть можливими лише за умови, що Україна відмовиться від виграного в Стокгольмі арбітражу, але тоді, за даними  Юрія Вітренка, Україні це коштувало б  $84 млрд. А як Ви ставитеся до такої пропозиції?

    Європейська практика свідчить: перед тим, як заключати довгостроковий контракт, всі інші великі проблеми якимось чином вирішуються. Але в який спосіб це буде вирішено в Україні, я не знаю. Мені важко робити прогнози, як нове керівництво держави і уряду підійде до вирішення цього питання, адже воно включає суттєвий політичний компонент і лише частково - комерційний. Наразі політична складова  домінує над комерційною складовою.

    Раніше пан Марош Шефчович на тристоронніх переговорах наполягав, щоб під час наступного раунду переговорів вирішити проблему виконання «Газпромом» рішення Стокгольмського арбітражу. А чи є зараз  консолідована позиція ЄК і України  щодо вирішення цієї проблеми?

    Так, пан Шефчович вважає, що проблеми арбітражу неможливо повністю відокремити від нової транзитної угоди. Якби це були  суто комерційні відносини, то я знаю, як би вони мали вирішуватися, і що для цього треба зробити.  Але ж знову таки ми говоримо про дуже складні стосунки України і Росії і тому проблеми арбітражу - це дійсно дуже складне питання. Протягом наступного місяця-двох ми побачимо, як будуть розвиватися події.

    Можливо дасте пораду, що саме потрібно зробити?

    Я би не хотів зараз відкривати всі наші плани. Ми розуміємо, що російська сторона також буде читати статтю, яку ми зараз «пишемо», тому я утримаюсь від коментарів. Основні переговори попереду і я вважаю, ми зможемо знайти модель, яка буде задовольняти обидві сторони.

    В майбутньому дохід від транзиту буде меншим, ніж тепер. А відтак, роль ГТС в майбутньому буде трохи відрізнятися від ролі в минулому: якщо нині головна роль ГТС -  обслуговувати транзит газу, то в майбутньому ця система повинна буде не лише здійснювати транзит, але й більше зосереджуватися на внутрішньо-українському транспортуванні  видобутого газу, можливо, й на експорт.

    Ви вважаєте, що Україна зможе експортувати власний видобутий газ?

    Так. Україна має дуже потужні запаси природного газу. І якби зростання видобутку  відповідало наявним запасам, тоді б ми могли говорити про суттєве додаткове завантаження ГТС. Для МГУ додатковою метою є управління і координування цього процесу – переходу від суто транзитної системи до системи, яка буде обслуговувати внутрішнє транспортування газу, а також його експортування. Компанія МГУ могла б координувати і об`єднати українську ГТС з її потужними сховищами газу з європейськими системами. 

    «Нафтогаз» вважає за необхідне, щоб «Газпром» сплачував «Укртрансгазу» за новими тарифами. Регулятор (НКРЕКП) свого часу визначив, що ці тарифи мають бути утричі вищі, ніж поточні: у них має бути зовсім інша структура. Ви згодні з такою позицією НКРЕКП?

    Транзитний тариф, скоріш за все, буде визначатися в ході переговорів. Тобто, визначений регулятором тариф не почне діяти автоматично, але він буде головним чинником для нового розрахунку, тому, звісно, регулятор відіграватиме ключову роль.

    «Нафтогаз» сподівається виграти в уже розпочатому новому Стокгольмському арбітражі від $11 до $14 млрд від перегляду тарифу за 2018-2019 роки, але для цього, на думку Юрія Вітренка, потрібно обрати модель «незалежний оператор системи», а не модель «відокремлення власності». Що Ви скажете з цього приводу?

    Ми в МГУ не бачимо зв’язку між моделлю анбандлінга і арбітражем, але, ми не є арбітражними юристами. Зауважу, що уряд (уряд Гройсмана – «Главком») також не бачить цього зв’язку.

    Чи доцільно, щоб компанія  МГУ проводила аукціони, на яких пропонуватимуться потужності для транзиту газу на умовах короткострокових та довгострокових угод?

    Якби транспортування газу здійснювалося у західній Європі - через Німеччину, Францію, чи Австрію, то, очевидно, МГУ проводило б аукціони та пропонувало потужності згідно стандартних правил. Але оскільки в Україні існує специфічне політичне середовище, то я думаю, що МГУ не буде одразу пропонувати на аукціоні всі транзитні потужності, а вступить у переговорний процес під керівництвом уряду.

    Короткострокові потужності, я думаю, ми виставимо на аукціон пізніше, адже якщо МГУ підпише контракт на певну потужність з «Газпромом», то ми спробуємо підписати додаткову угоду на використання потужностей протягом наступного року на щорічній, щоквартальній або щомісячній основі. Ми ще обговоримо з компаніями, як організувати ці аукціони.

    А щодо транзитного контракту - це український варіант угоди, яку називають довгостроковим контрактом на оплату постачання газу з «Газпромом».

    Чи були вирішені проблеми на 2019 рік з державним фінансуванням наглядової ради МГУ?

    Так. Цього року МГУ отримало достатній бюджет для покриття всіх наших витрат. Але з фінансуванням на 2020 рік є проблеми, зумовлені багатьма невизначеностями. Зокрема, поки що немає ясності щодо початку дії нового контракту - чи буде укладено контракт з «Газпромом» з 1 січня, чи, можливо,  з 1 березня.

    Чи весь персонал «Укртрансгазу» перейде на роботу в МГУ?

    Ми взяли до уваги, що «Нафтогаз України» змінив свої плани щодо передачі людей до ТОВ «Оператор ГТС». До МГУ потрібно буде передати десь 5 чи 6 тисяч працівників, а до кінця 2020 року передбачається передати загалом близько 12 тисяч осіб.

    Ми візьмемо на себе ці 12 тисяч людей - нам доведеться оцінити, як ми можемо організувати роботу системи передачі, які люди і яка кваліфікація нам потрібні. Отже, це дуже великий виклик, і МГУ знадобляться роки, перш ніж ми зможемо реструктурувати ГТС та забезпечити його ефективну експлуатацію.

     «Нафтогаз» передасть нам людей, які в даний момент певним чином залучені до управління ГТС. Але спочатку активи будуть передані ТОВ «Оператор ГТС». Потім ми проведемо реструктуризацію самостійно, тому що ми не можемо покластися на  «Нафтогаз».

    Яким чином здійснюватиметься фінансування МГУ у перехідний період?

    Перш за все, це залежить від підписання транзитної  угоди - якщо вона буде укладена, то, думаю, все буде добре. Якщо ж транзитна угода не відбудеться - а ми повинні допускати такий розвиток подій, то в такому випадку ми плануємо взяти кредит для фінансування протягом певного періоду. Ми вже розпочали обговорення з фінансовими установами, зокрема, з банками про надання нам належного фінансування, якщо існуватиме певна затримка з бюджетним фінансуванням. Ці питання ми ще будемо обговорювати з урядом та профільним міністерством, і розраховуємо  на їх підтримку.

    Наталка Прудка

    Коментарі ()
    1000 символів залишилось
    НАЙПОПУЛЯРНІШЕ