Працевлаштування у Швейцарії: три українки розповіли, як знайти роботу

Отримати роботу у Швейцарії біженцю не так просто. На даний момент зуміли працевлаштуватись у Швейцарії лише приблизно 20% українських біженців, і більшість із них жінки. Три українки поділились із виданням Swissinfo своїм досвідом після року перебування у Швейцарії.

За останніми даними Державного секретаріату у справах міграції (SEM, підрозділ Мін'юсту Швейцарії), у Конфедерації зараз зареєстровано приблизно 66 тис. біженців з України, майже 40 тис. з яких перебувають у цілком працездатному віці. Рівень їхньої зайнятості становить приблизно 20%, що порівняно із середнім показником по Швейцарії є досить низькою цифрою, і це навіть незважаючи на загалом хороший рівень освіти українців. За наявними даними, дві третини українських біженців та біженок у Швейцарії мають вищу освіту, а 92% – середню чи середню спеціальну.

Лариса Вербицька приїхала до Швейцарії у березні 2022 року. Зараз харків'янка все ще живе в Берні. Вона не опускає рук і продовжує займатися тим, що вона виходить найкраще: проектним менеджментом.

В її активі вже два завершені проекти. У першому вона виступала як порадник і наставник, підтримуючи інших українок, які бажають відкрити власний бізнес. А 24 серпня 2023 року, на День незалежності України, вона запустила новий проект, спрямований на соціальну інтеграцію під назвою Haus Ukraine in Bern («Український дім у Берні»). Лариса Вербицька зараз працює близько 40 годин на тиждень, приблизно половину свого часу вона витрачає на волонтерство, а іншу половину – на оплачувану роботу. Ще на самому початку свого швейцарського життя їй вдалося почати працювати на Всесвітній економічний форум у Давосі як експерт. Також українка працює також в одному з фондів над міжнародним проектом під назвою «Гармонія Україні» (Harmony to Ukraine), який поки що перебуває на стадії підготовки. Крім того, для стартап-компанії Longevity Hub у Лозанні вона працює над соціальним проектом для людей віком понад 50 років.

Лариса Вербицька не приховує свого розчарування, трохи критикуючи Швейцарію за відсутність гнучкості у підборі персоналу та протекціонізмі: «Наприклад, відправляючи резюме до швейцарської компанії із зазначенням, що я закінчила американську аспірантуру, я майже завжди отримувала відповідь, мовляв, це нам не годиться, це не швейцарська трудова кваліфікація. З іншого боку, відправляючи те саме резюме до міжнародної організації або транснаціональної компанії, що базується в Швейцарії, я майже завжди могла розраховувати, що там моя кваліфікація буде схвалена без зайвих слів».

Вона каже, що розуміє швейцарців, вони хочуть захистити свій ринок праці, але здається, що на ньому діють подвійні стандарти. «Швейцарський ринок праці відкриває свої двері перед біженцями лише тоді, коли йдеться про миття підлоги. Я, звичайно, можу прибирати та мити, немає проблем. Ще я можу доглядати людей похилого віку. Проблема в тому, що я маю досвід і навички роботи ще й у зовсім інших областях. Тому я завжди говорю швейцарським роботодавцям на співбесідах: будь ласка, запитайте мене про мій досвід», – підсумовує вона.

Українка Ольга Жук також має вищу освіту і, навіть, є два вчені ступені: один – у галузі ядерної та радіаційної фізики, інший – у сфері юриспруденції. Однак зараз працювати у цій сфері, за її словами, дуже складно, «бо у Швейцарії та Україні діють абсолютно різні правові системи». Зараз вона шукає роботу, адже не хоче бути прибиральницею. Українка робить все можливе для покращення своїх мовних навичок. «Я вже пройшла кілька співбесід. Але мені сказали, що без гарного знання німецької та французької мені буде складно», – зазначає Ольга Жук.

«Я не хочу залежати від соціальної допомоги. Якщо знайду роботу, то зможу також сплачувати податки», – каже вона. Поки що всі її основні потреби оплачує Червоний Хрест. У кантоні Берн вона отримує трохи менше 700 швейцарських франків на місяць (норма для самотньої людини, яка живе в приватній квартирі). Місцевий соцзабез покриває витрати на обов'язкове медичне страхування та квартплату. Як і будь-які отримувачі соціальної допомоги всі українські біженці повинні будуть виплатити назад усі отримані ними гроші, як тільки це їм дозволить їхнє фінансове становище. Але все залежить від правил кантону у якому живуть українці.

Харків'янка Дар'я Кайсіна від соціальної допомоги у Швейцарії не залежить. Філолог за освітою та перекладач, вона на початку червня 2023 знайшла роботу. Ще до кінця серпня 2022 року вона, як і раніше, працювала доцентом у Харківському Національному Університеті імені Василя Каразіна. Потрапивши до Швейцарії, Дар'я продовжувала викладати у віддаленому форматі, але робити це було все складніше. У результаті вона вирішила поки що не продовжувати контракт з вузом, продовживши навчання в магістратурі Страсбурзького університету, вчитися там вона почала ще до війни. У січні 2023 року вона отримала диплом.

«Завдяки диплому цього університету я знайшла собі роботу», – каже Дар'я. Сьогодні вона працює спеціалістом з технічних комунікацій у компанії Winterthur Gas & Diesel SL (WinGD), колишній дочірній компанії промислової групи Sulzer. Відповідає за підтримку в актуальному стані технічної документації щодо суднових двигунів, адже ця компанія якраз орієнтована переважно на закордонні ринки. 

Роботу вона шукала інтенсивно, зумівши вкластися лише у три місяці. Вона каже, що у Швейцарії цілком нормально не отримати у відповідь на резюме взагалі нічого, жодного слова. «Відсутність відповіді часто засмучує, люди просто не розуміють, що це: «так» чи «ні». Ось чому важливо боротися і шукати, знайти і не здаватися», – робить висновок вона.

До слова, влада Швейцарії має намір спростити процедуру працевлаштування для українських біженців. Про це повідомляє swissinfo.ch. Як зазначається, планується скасувати обов'язковий дозвіл на роботу, який видає місцева влада. Очікується, що усунення бюрократичних перешкод збільшить частку працевлаштованих українців удвічі.

Федеральна рада має намір протягом 2024 року подвоїти частку українських біженців, які мають постійну роботу – до 40%. Мета влади також полягає в тому, щоб біженці меншою мірою завантажували систему соціального забезпечення.