«П’ять каменів спотикання» на шляху до мирної угоди між РФ та Україною: аналіз Sunday Times

На переговорах у Саудівській Аравії ми нарешті можемо почати отримувати уявлення про те, чим російський лідер хоче або не хоче поступитися, щоб припинити війну або принаймні призупинити її. Як інформує «Главком», про це пише The Sunday Times, перераховуючи «камені спотикання» на шляху до мирної угоди між Росією та Україною.

Речниця Державного департаменту Теммі Брюс припустила в четвер, що Україна і Росія «на відстані кроку від повного припинення вогню» і що переговори в Ер-Ріяді можуть призвести до «тривкого миру». Проте залишається багато перешкод, які потрібно подолати спочатку.

Припинення ударів

Перша заявлена мета переговорів полягає в тому, щоб роз’яснити, по яких об’єктах, наприклад, електростанціях або нафтосховищах, буде заборонено наносити удари на великі відстані. Наступним пунктом порядку денного є розширення перемир'я на Чорне море.

Російський флот постраждав протягом трьох років війни, втративши свій флагман «Москва» у квітні 2022 року та численні інші судна з того часу. Прихильники України підозрюють, що РФ прагне захистити залишки свого флоту та свої нафтові об’єкти від ударів українських безпілотників великої дальності, але не припинити бойові дії на лінії фронту, де її наземні війська все ще просуваються.

Однак, попри нещодавній успіх у витісненні України з більшої частини російської території, захопленої під час вторгнення на Курщину минулого року, наземні російські війська все ще далекі від прориву.

Перемир'я: тінь «Мінська»

У виданні нагадали, президент Зеленський завжди наголошував, що не хоче, щоб війна закінчилася повторенням Мінських домовленостей десятирічної давнини. Вони зупинили бойові дії на Донбасі, залишивши всі складні теми для наступних переговорів, в яких Кремль щиро відмовлявся брати участь. Припинення вогню зараз могло б виглядати як замороження територіальних захоплень Росії за останні три роки. У виданні припускають, що Зеленський, можливо, буде змушений на це погодитися під сильним тиском США.

Зустрічною вимогою української сторони буде ефективний моніторинг і гарантії того, що Кремль не зможе знову дестабілізувати Україну та відновити бойові дії.

Натомість Москва намагається обмежити обмін розвідувальною інформацією.

НАТО і Україна

Росія також поспішила відмовитися від розміщення західних військових в Україні. Зеленський намагатиметься наполягати на тому, що Україна має надійні гарантії безпеки від західних військових союзників.

У виданні зауважують, що західні країни можуть створити військові тренувальні бази в певних географічних зонах, наприклад, на захід від Дніпра. Для Франції та Британії, які намагаються узгодити розгортання 20 000−30 000 осіб, мандат передбачає політичне і військове балансування.

Але це – не бойові сили, оскільки небагато країн бажають посилати своїх солдатів для боротьби з Росією. Вони навіть не називаються миротворчими. Натомість лунає концепція «сил заспокоєння», які здійснюватимуть видиме патрулювання в таких областях, як Одеська чи Львівська.

Американський елемент у цьому називають важливим для європейських лідерів, чиї власні повітряні сили не мають певних можливостей, які мають США. Але, враховуючи вигнання Зеленського минулого місяця з Білого дому, в українців можуть виникнути сумніви щодо надійності такої гарантії, тобто прогнозована потужність власних збройних сил Києва буде критичною.

Питання територій

Дехто на Заході пропонує формулу «збереження обличчя», згідно з якою обидві сторони визнають, що поточна лінія фронту є їхнім фактичним кордоном, але статус окупованих територій ще належить визначити. Звичайно, проблема полягає в тому, що це повертає Україну до того типу угоди, якого Зеленський рішуче уникає, оскільки він припускає, що довгострокові амбіції Путіна все ще полягають у тому, щоб поглинати Україну по кілька областей одночасно.

На думку автора статті, вступ Росії в переговори показав, що їй потрібна військова та економічна пауза. Зараз критичне питання для західних спецслужб полягає в тому, чи може це також перетворитися на щось, що спонукатиме Путіна пом’якшити або, принаймні, забути про своє довгострокове бажання знову поглинути Україну.

Формування майбутнього України

Двома російськими вимогами, які найпростіше можуть зірвати цей процес, є припинення поставок зброї із Заходу та спроби обмежити чисельність української армії. В Україні вже відбувається значне нарощування виробництва зброї та боєприпасів. Великі Збройні сили, оснащені сучасною зброєю, навчені НАТО, є наріжним каменем майбутньої безпеки України.

Наполягання Росії на обмеженні чисельності та оснащення цих сил, ймовірно, сприйматимуть як явну ознаку того, що Кремль має намір знову вторгнутися, коли він відновить свою власну армію.

Тому президент України та лідери ЄС наполягатимуть на цьому, аж до готовності допустити зрив припинення вогню. Водночас менш зрозумілим залишається, наскільки важливою для президента США Дональда Трампа та його команди є подальша військова життєздатність України.

«Путін, схоже, ніколи не визнавав права українців самі формувати своє майбутнє. Питання зараз полягає в тому, чи економічна шкода та людські втрати, яких зазнає Росія внаслідок продовження війни, настільки великі, що він готовий пом’якшити цю позицію», – ідеться у статті.

Нагадаємо, експосол України в США Олег Шамшур зазначив в інтерв’ю «Главкому», що наразі основна увага зосереджена на припиненні вогню, тоді як важливішим є питання змісту так званих мирних пропозицій Трампа.

Також Китай розглядає можливість приєднання до миротворчої місії в Україні. У ЄС вважають, що залучення Китаю може вплинути на позицію Росії щодо миротворчих сил.