Разом з мером Варшави у другий тур вийшов очільник польського Інституту нацпам’яті
18 травня, о 22.00 за Києвом, у Польщі закрилися виборчі дільниці. Як показав екзитпол, за результатами першого туру президентських виборів у лідери вийшли Рафал Тшасковський та Кароль Навроцький. Перший набрав 30,8% голосів, другий – 29,1%. Розрив мінімальний, але шанси перемогти в другому турі вищі у Тшасковського, це засвідчує опитування, проведене компанією United Surveys для Wirtualna Polska. За нього готові голосувати 55,6% виборців, тоді як Навроцький може розраховувати на 36,6% підтримки.
Про особливості нинішніх польських виборів та про те, які наслідки вони матимуть для України – у матеріалі «Главкома».
Вибори з присмаком… Росії
Нинішні вибори цікаві рекордною кількістю кандидатів у президенти. Їх – 13 осіб (вік кандидатів від 38 до 76 років), серед претендентів – лише двоє жінок, які мали нульові шанси на вихід у другий тур. Соціальний зріз кандидатів такий: депутати Сейму, Європарламенту, двоє представників місцевого самоврядування, двоє журналістів, двоє викладачів вишів, професійний історик.
Право голосу у сусідній країні мають 29 млн громадян.
За два тижні до першого туру міністр цифрових технологій Польщі Кшиштоф Гавковський заявив, що Польща зіткнулася з безпрецедентною спробою Росії втрутитися у президентські вибори на завершальній стадії. «Це робиться шляхом поширення дезінформації в поєднанні з гібридними атаками на польську критичну інфраструктуру з метою паралізувати нормальне функціонування держави», – сказав урядовець.
Гавковський зазначив, що Росія діє трьома методами, і це – відкриті диверсії, кампанія дезінформації та кібератаки. Кількість останніх, додав він, порівняно із минулим роком, зросла удвічі. Чиновник пов’язав це із допомогою, яку Польща надає Україні. До речі, остання за часом найбільша DDoS-атака на державні реєстри мала місце 30 квітня. Здійснена вона була з Росії, засвідчили польські фахівці.
А напередодні виборів, як повідомляв «Главком», Росія активізувала операцію «Двійник». Під час її були створені «сайти та сторінки у соціальних мережах, які за своїм наповненням і зовнішнім виглядом імітують реальні західні ЗМІ. На таких ресурсах кремль поширює дезінформацію під виглядом справжніх новин», – роз’яснила українська розвідка.
«Основні меседжі, які використовує Кремль, зводяться до критики підтримки України з боку Польщі, закликів до виходу держави з Євросоюзу та дискредитації політики уряду Дональда Туска. Паралельно проросійські ЗМІ формують негативний образ України, називаючи її головним фактором «хаосу у польській політиці». Такі дії держави-агресора є частиною ширшої стратегії гібридного тиску Москви на країни ЄС і НАТО, спрямованої на послаблення їхньої внутрішньої єдності», – додали в ГУР.
На цьому тлі і відбувався перший тур виборів.
20 років стабільності?
Історія сучасної демократичної Польщі є занадто короткою, аби стверджувати, що на політичному небосхилі є лише дві партії, які почергово здобувають владу. Але вже 20 років – з 2005-го – провідними політичними силами цієї країни можуть бути названі «Право і справедливість» (ПіС) та «Громадянська платформа».
На парламентських виборах 2005 року найбільшою партією Сейма стала ПіС, вона ж завоювала і президентське крісло – його посів Лех Качинський.
А от на дострокових парламентських виборах 2007 року коаліційну більшість формувала вже «Громадянська платформа». Її представник – Броніслав Коморовський переміг і на президентських перегонах 2010 року, які відбулися після загибелі у авіакатастрофі під Смоленськом Леха Качинського.
Далі на парламентських виборах 2011 та 2015 років перемагала «Громадянська платформа». Вона й формувала уряд дві каденції підряд – разом із Польською народною партією. Але президентом Польщі у 2015 році став кандидат від ПіС Анджей Дуда, чий другий президентський термін якраз добіг кінця.
Після парламентських виборів 2019 року законодавчий орган Польщі виявився розколотим. ПіС зберегла більшість у Сеймі, але втратила її у верхній палаті парламенту – Сенаті.
А у 2023-му парламентські вибори знову виграла «Громадянська платформа». Її прем’єр-міністр Дональд Туск мав не найтепліші стосунки з президентом від конкуруючої політсили: Дуда часто накладав вето на ініціативи Туска.
Тепер, якщо вибори виграє Тшасковський, законодавча та виконавча гілка влади перебуватимуть у гармонії. Адже парламент, уряд та президентське крісло контролюватиме одна й та сама партія – «Громадянська платформа».
Слід зазначити, що за часи правління ПіС був проваджений ряд соціальних програм, таких, приміром, як «500+» (демографічна програма, за якою на кожну дитину держава виплачувала субсидію в розмірі 500 злотих в місяць – «Главком»). Але водночас була проведена суперечлива судова реформа та розпочата жорстка міграційна політика.
Польща почала виділяти більший бюджет на оборонну сферу (4% ВВП у 2024-му) та розвивати звʼязки з партнерами у регіоні і не тільки. За президентства Дуди Польща покращила відносини зі Сполученими Штатами, що мало наслідком розгортання у цій країні та інших країнах Центральної Європи додаткових американських сил.
Також Анджей Дуда підтримав Україну у розв’язаній Росією війні. Цим він продовжив традицію, закладену його попередниками, які мали з Україною та її керівниками теплі і навіть приятельські відносини. Це стосується Кучми і Кваснєвського, Ющенка і Качинського, Зеленського та Дуди.
Тшасковський – менша з двох бід?
52-річний ліберал Рафал Тшасковський є для України кращим з прохідних кандидатів.
Польські медіа пишуть, що Тшасковського, обійнявши посаду мера Варшави, наказав зняти хрести в кабінетах столичної ратуші. Антиклерикалізм цього кандидата проявляється й у тому, що він обстоює ліберальний закон про аборти, який передбачає переривання вагітності до 12-го тижня. Тшасковський також є одним із небагатьох польських політиків, які захищають «зелений» кліматичний курс ЄС.
Тшасковський виступає за зміцнення кордону і посилення польської армії. Готовий витрачати 5% ВВП на оборону, зазначаючи, що половина цих коштів буде інвестована у польський ВПК. У питанні міграційної політики він нагадує Дональда Трампа. «Попередній уряд роздавав візи наліво і направо, пустив у Польщу сотні тисяч мігрантів», – нарікає Тшасковський. Він також наполягає на розвитку стосунків Польщі як з ЄС, так і зі США.
До України Тшасковський ставиться прихильно, зазначаючи, що членство України в ЄС і НАТО – у польських державних інтересах. Водночас він не вважає, що відправлення до України польських військових у складі миротворчого контингенту – добра ідея. Мер Варшави також демонструє зміну ставлення до українських мігрантів, пропонуючи надавати допомогу «800+» тільки тим українцям, які офіційно працюють у Польщі та сплачують податки. (Програма «800+» – виплата такої суми у злотих на кожну дитину, яку українські батьки привезли до Польщі – «Главком»).
Нарешті, найбільш несподіваним у риториці Тшасковського щодо України було те, що незадовго до виборів він раптово заговорив про «ексгумацію польських жертв УПА». Ще донедавна ця тема була монополією правих сил, а не ліберальних політиків, до яких належить Тшасковський. Українська влада дозволила проведення ексгумації, тож тепер Тшасковський зможе зараховувати таку «перемогу» до здобутків уряду Туска.
У питанні російсько-української війни Рафал Тшасковський стоїть на правильних позиціях. «Не може бути так, що Путін не понесе жодних наслідків за цю агресію», – говорить він, коментуючи проблему репарацій.
Президентство Тшасковського точно стане більш прийнятним варіантом, аніж умовна перемога на виборах його найближчого суперника Навроцького.
У групі підтримки Навроцького – Сіміон і Трамп
Каролю Навроцькому – 42. Формального він є безпартійним кандидатом. Що, однак, не завадило лідеру «Права і справедливості» Ярославу Качинському благословити його висування в президенти та всіляко підтримувати.
У Качинського робили ставку на те, що Навроцький приверне на свій бік консервативних виборців, однак розрахунок не спрацював. Підтримка Кароля Навроцького є нижчою, ніж підтримка ПіС, бо кандидата підозрюють у шахрайстві з нерухомістю. Йому також закидають і наявність зв’язків у злочинному світі.
Навроцький виступає проти мігрантів, проти «зеленого» курсу ЄС і Брюсселя загалом. Натомість він прагне підтримувати і розвивати добрі взаємини зі Сполученими Штатами. Він не любить Німеччину і називає прем’єра Туска «німецьким агентом».
Щодо України Навроцький також не має теплих почуттів. Він не підтримує вступ України до НАТО, а вступ до Євросоюзу допускає, але з певними передумовами. Кандидат зарекомендував себе рішучим противником вивчення злочинів поляків проти українців під час Другої світової війни: польський Інститут національної пам’яті під його керівництвом так і не знайшов спільної мови з українськими колегами.
Коментуючи знамениту суперечку Зеленського із Трампом у Білому домі, Навроцький зазначав, що в інциденті винний український президент та його «невдячність». Натомість зустріч самого Навроцького із Трампом пройшла дуже тепло – минулого тижня в Овальному кабінеті його прийняв американський президент і навіть сфотографувався з ним. «Ви переможете», – сказав Трамп Навроцькому.
Зустріч Навроцького із Трампом відбулася 2 травня, а 13-го мав місце ще більш цікавий контакт. Ультраправий кандидат в президенти Румунії Джордже Сіміон не з'явився на власних передвиборчих дебатах, бо якраз вирушив до Польщі. Там він виступив на мітингу в підтримку Кароля Навроцького: розказував про спільне із ним бачення майбутнього обох країн. Політики виступили проти централізації ЄС та, як сказав Навроцький, проти перетворення Румунії і Польщі на «воєводства» Євросоюзу.
Також Навроцький заявив, що разом з румунами будуватиме «бухарестську» дев'ятку та поглиблюватиме відносини зі Сполученими Штатами.
«Ми разом побудуємо Європу незалежних держав з власними цінностями, які користуватимуться тим, що дає нам спільний ЄС, а не забиратимуть те, що ми не хочемо віддавати – наші цінності, наше озброєння та нашу валюту», – цитує Навроцького польська агенція РАР.
«Росія щаслива. Навроцький та його проросійський румунський колега Джордж Сіміон на одній сцені за п’ять днів до президентських виборів у Польщі та Румунії. Все зрозуміло», – прокоментував подію прем’єр Польщі Дональд Туск на платформі X.
Утім, Росія була б більш щасливішою, якби у другий тур вийшов стовідсотково проросійський кандидат Славомір Менцен. Менцен, як він сам заявляв у 2019-му, виступає проти «євреїв, гомосексуалів, абортів, податків і ЄС». Партія «Конфедерація», яку представляє цей політик, критикує НАТО та Європейський Союз, транслює меседжі, співзвучні кремлівській пропаганді, і, звісно ж, ані найменшим чином не підтримує Україну.
Цей кандидат, на щастя, вибув з перегонів. І це – справді добра звістка, яку ми отримали з Польщі.
Наталія Лебідь, «Главком»
Читайте також:
- Польща обирає президента. Варіанти для України: від задовільного до поганого
- Туск звинуватив Росію у підпалі торгівельного центру у Варшаві
- Польща закриває генконсульство РФ у Кракові через диверсії росіян
- Польща сьогодні обирає президента
- РФ активізувала спецоперацію «Двійник» у розпал виборів у Польщі – розвідка
