Жарти про 200 тисяч мертвих окупантів

Скажу непопулярне – на правах патентованого зрадолюба.

Зранку бачу як тут багато хто хайпожорить на цифрі в 200 тисяч 200-х окупантів, яка міститься у сьогоднішньому звіті Генштабу. Жартики-мемасіки і ось це ось усе несуться як вода з відра.

І це просто неймовірно вибішує.

Ось чому.

1. Мені досить складно розуміти тих, хто досі жартує про це і не думає про те, яку ми ціну платимо за те, щоб ці цифри росли. Розуміння цього кожного дня якось відбиває бажання сміятися. Боронь Боже, це не означає, що не треба радіти смерті ворога. Треба. Це і є головна мета війни. Тільки ось мені кожноденні звістки про поранених та вбитих друзів якось як відрізали гумор в стилі «веселі пакети».

2. Сподіваюся, всі вже зрозуміли, що ніякі цифри втрат для самих рашистів нічого не значать. Вони наглухо оскотинені і за 200 тисяч та страх перед власною владою будуть воювати стільки, скільки буде треба. Або поки їх фізично не знешкодять. Плюс вони все одно не вірять ні в які 200 тисяч своїх втрат. А коли повірять – то ще більше захочуть помститися. Як в Чечні під час Другої чеченської, коли янсур просто відмовила в праві цілому народу на існування. Нам вони відмовляють вже.

3. Найнеприємніше. Так вже сталося, що трохи цікавився, як же ми рахуємо втрати ворога. Не буду вдаватися в зайві подробиці, але скажу так: далеко не завжди цифри точні. Я не про приписки в стилі конашенкова – просто часто-густо складно порахувати дійсно точно. Тому сорі – іноді в мене викликають певний скепсис цифри з точністю до однієї людини.

При цьому, зазначу, що наш Генштаб дає дуже помірковано-консервативні оцінки, тому, повторюся, мова йде не про свідомий обман, а неможливість встановити деякі речі на полі бою з великою деталізацією.

Це я до того, що ця цифра в 200 тисяч – досить умовна. І влаштовувати якісь мало не святкування з цього приводу – щонайменше, дивно.

Вибачте, якщо комусь зіпсував настрій. Але коли з самого ранку дізнаєшся, що черговий твій товариш важко поранений і в реанімації, якось не до веселих жартиків про «ваньку-встаньку» та мемасиків, як всі українці шукають останні 10 недостаючих до гарної цифри рашистів.