Росіяни почали ростовське судилище над полоненими «азовцями». Чому це незаконно

15 червня 2023 року у Південному окружному військовому суді РФ в Ростові-на-Дону розпочалося судилище над 22 полоненими військовослужбовцями полку «Азов» Національної гвардії України.

Для цього дійства російські загарбники обрали 14 чоловіків та 8 жінок «Азову», які в травні 2022 року припинили спротив на території Азовсталі в Маріуполі та опинилися в російському полоні.

За домовленістю, яка передувала наказу українського командування гарнізону припинити оборону, Росія мала забезпечити безпечний вихід військовим та належні умови їх перебування в полоні.

Цю домовленість російська сторона неодноразово порушувала, зокрема, вчинивши масове вбивство полонених «азовців» в Оленівці у липні 2022 року, а також знущаючись та доводячи до стану фізичного виснаження решту військовополонених, що було встановлено медичними оглядами після визволення частини з них за результатами обмінів.

22-х полонених у Ростові-на-Дону росіяни звинувачують в «участі в терористичній організації» та «діях, спрямованих на захоплення влади». Таким чином Росія відкрито порушує не лише домовленість 2022 року, а й права військовополонених, гарантовані їм міжнародним гуманітарним правом.

Зокрема, Росія порушила права «азовців» як комбатантів, гарантовані їм статтею 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій 1949 року щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.

Комбатанти (законні учасники бойових дій) не підлягають кримінальному переслідуванню та покаранню ворожої сторони міжнародного збройного конфлікту за свою участь у бойових діях.

Російська влада вчиняє воєнний злочин, передбачений статтею 130 Женевської конвенції 1949 року про поводження з військовополоненими та статтею 8 Римського статуту, у вигляді позбавлення військовополоненого права на справедливий суд.

Символічно, що свою наругу над міжнародним гуманітарним правом Росія вчиняє в день відкриття 2-ї Гаазької конференції 1907 року, за підсумками якої прийнято 13 міжнародних конвенцій, серед яких конвенція «Про закони та звичаї сухопутної війни», яка встановлювала чіткі критерії розрізнення комбатантів та некомбатантів.

Влаштовуючи судилище над полоненими, Росія інкримінує їм не персонально вчинені дії, а саме участь в «Азові», безпідставно оголошеному в РФ «терористичною організацією». (За повідомленнями в ЗМІ, жінки яких відібрали для судилища, працювали кухарями в полку «Азов»).

Інше звинувачення – в «діях, спрямованих на захоплення влади» – стосується «провини» перед незаконною російською окупаційною адміністрацією на тимчасово окупованих територіях Донецької області України, на які не може поширюватися російське законодавство.

На противагу цьому, всі випадки судів над російськими військовополоненими в Україні проходили виключно за звинуваченнями у персонально вчинених цими військовослужбовцями злочинних діях, а не за їх належність до тих чи інших формувань російських силових відомств.

Рішення почати ростовське судилище очевидно пов’язане з активізацією воєнних дій в Україні та російськими поразками на фронті. Росіяни фактично перетворили військовополонених на заручників, подальша доля яких має стати, за задумом Кремля, предметом політичного торгу, як заведено серед терористів.

Дії всіх посадових осіб, залучених до ростовського судилища, отримають належну правову оцінку як з боку України, так і міжнародної спільноти.