Про ядерну зброю і досвід Ізраїлю

У нас в черговий раз виникнув спалах емоційних розмов про ядерну зброю. Привід для цього відомий. Але мене цікавить зовсім інше. На моїй пам’яті риторична ядерна лихоманка відбувається у нас регулярно, вже в «кільканадцятий» раз, ще з 1990-х рр. Зміст цих розмов доволі примітивний: як погано, що ми відмовилися від ядерної зброї, і як було б добре, якщо б ми ядерну зброю отримали.

Вся ця «ядерна енергія» врешті решт йде в повітря (зараз в повітря соціальних мереж) без жодних політичних наслідків. І зрозуміло чому.

Тому що і примусили нас відмовитись від ядерної зброї, і зараз категорично проти того, щоб Україна стала ядерною державою, наші американські друзі. Я це жодним чином не оцінюю, просто нагадую.

В контексті бурхливих обговорень про ядерну зброю розповім одну повчальну історію – про Ізраїль і ядерну зброю. Її з певною іронією згадує у своїх мемуарах видатний ізраїльський політик і державний діяч Шимон Перес, якого вважають батьком ізраїльської атомної бомби.

Наприкінці 1950-х – початку 1960-х рр. Ізраїль почав будувати свій ядерний реактор. І це відразу викликало чутки та підозри про те, що Ізраїль розробляє свою ядерну зброю. Цим проектом якраз і займався Шимон Перес.

В 1963 році він приїхав до США, щоб укласти з урядом США угоду на купівлю протиповітряних ракет. І раптом, неочікувано його запрошують до Білого Дому, і там з ним всупереч протоколу зустрічається Президент США Джон Кеннеді. Мета зустрічі буда вкрай простою. Кеннеді прямо запитав Переса: «Які ваші наміри, якщо вони стосуються ядерної зброї?».

Відповідь Переса увійшла в історію: «Пане президент, я можу вам сказати чітко і ясно, що ми не встановлюватимемо ядерну зброю в цьому регіоні першими».

На мій погляд, така відповідь була проявом вищого рівня дипломатичного мистецтва. Перес і не підтвердив, і не заперечив роботу Ізраїлю над ядерною зброєю. Кеннеді така відповідь цілком задовільнила.

А от в Ізраїлі Перес опинився перед нищівним валом жорсткої критики за несанкціоновану політичну заяву. Проте з часом, і доволі швидко, ця імпровізація Шимона Переса стала офіційною і довгостроковою політичною позицією Ізраїлю. Її назвали «ядерна неоднозначність» – не підтверджувати і не заперечувати існування ядерної зброї Ізраїлю. І ця політика стала достатньо ефективним інструментом стримування від нападу на Ізраїль.

Після 1973 року міждержавних війн арабських країн з Ізраїлем вже не було. Хоча конфліктне протистояння з палестинцями продовжується і по сьогоднішній день. І треба розуміти, що наявність ядерної зброї не гарантує від ризиків конвенційних війн і конфліктів, що підтверджує, зокрема багаторічне протистояння Індії і Пакистану (обидві країни мають ядерну зброю).

Мораль сей басні такова: Якщо ви хочете отримати ядерну зброю, то не базікайте про це де попало, а робіть так, щоб про це не знали ні друзі, ні вороги. І навіть якщо у вас ця зброя з’явилась, не треба про це повідомляти на весь світ.

Краще використовуйте формулу «ядерної невизначеності». І не сприймайте ядерну зброю як безпекову панацею. Але перш ніж робити ядерну зброю, зробіть нарешті хоча б порохове виробництво. Починайте з малого і з найбільш необхідного. Ізраїль, до речі, починав так саме.