Епатажні заяви або стратегія: чи здатен «План перемоги» змінити хід війни?

По суті, план добрий, ніхто не відмовився би від його виконання. От тільки він поданий не там, не тоді, не так і не для тих.

Щодо змісту, то «План перемоги» не настільки жорсткий і резонансний, як його презентація.

В «Плані», по суті, перелік різноманітних «дайте!» – повторюється ситуація 2022 року. Плюс ультиматум «партнери мають 3 місяці на рішення за 4-ма пунктами з 5-х» – таке теж вже було.

Плюс там жодних запланованих кроків для України – те ж питання мобілізації, щоб було кому воювати зброєю, яку мають надати союзники. Та й подібні жорсткі вимоги були доречні 2023-го, на хвилі контрнаступу і загалом успіхів на фронті. На тлі щоденних звітів про втрати того чи іншого кавалку території такий масштаб вимог явно недоречний.

Хоча порівняно з презентацією «Плану» сам його зміст ще цілком стриманий. Для початку, так закручено сформульовано пункт з пропозицією щодо військових баз союзників («розмістити комплексний неядерний стратегічний пакет стримування»), що помітна частка аудиторії прочитала це якраз як пропозицію розмістити ядерну зброю.

Не встигли пабліки заспокоїти аудиторію, як до теми значно більш провокаційно повернувся сам Зеленський під час презентації.

«У розмові з Трампом я сказав: або Україна матиме ядерну зброю, або ми матимемо НАТО. Нині ми обираємо НАТО. Росія порушила Будапештський меморандум». Це, здається, мав бути натяк на шантаж (мовляв, «Трампу я казав в приватному форматі, але можу і офіційні заяви зробити, давайте ваші пропозиції») – але вийшов також достатньо неоковирний ультиматум.

Здається, я розумію, звідки взялись поради на користь вибору настільки неоднозначного формату презентації «Плану»: власне, з прикладу Трампа. Той дуже чітко орієнтується щоразу на конкретну аудиторію і спокійно робить чи не кожен день протилежні за змістом епатажні заяви щодо принципових пунктів передвиборчої програми. Це все фіксується у відео, в ЗМІ, в соцмережах, всі в курсі непослідовності, м’яко кажучи, публічної позиції Трампа. Але в Трампа такий імідж, що йому легко прощається подібне.

І, ймовірно, хтось порадив Зеленському взяти метод на озброєння: епатажні заяви суто заради хайпу – все одно ніхто не вимагатиме дотримання заявленого. А резонанс піде.

Взагалі довкола «Плану» відбувається щось дивне: спочатку його довго тримали в такій таємниці, що не всі вірили взагалі в його існування. Тоді достатньо агресивно презентували короткий перелік амбітних і сумнівно актуальних пунктів. Але було вказано, що є ще три таємні додатки, про які, ясно, ніхто не говоритиме. А потім раптом з інтерв’ю в ЗМІ виходить радник голови ОП і пафосно розкриває зміст цих цілком таємних пунктів...

Після чого знов піднімається ядерна тема.

В підсумку: це, здається, взагалі не план дій чи вимог як такий – це піар-привід. Тим більше на тлі глобальної паузи «до нового президента США» і його рішення щодо обсягу співпраці з НАТО і втручання у війну в Україні. Плюс Європа власне зараз переформатовує власну оборонну концепцію з розрахунку, що США її більше не прикриватиме від військових загроз. І от поки про практичні кроки з об’єктивних причин не йтиметься ще кілька місяців, було прийнято рішення вкинути отаку «інформаційну гранату» (на бомбу не тягне, та й граната суто світлошумова).

Наслідків не буде: рішення приймаються союзниками, виходячи з геть інших чинників (Північна Корея, Іран і можлива атака ядерних об’єктів, можливе дистанціювання США від НАТО і глобальної політики, соціально-економічні проблеми Європи, проблеми з мігрантами, проблеми з деградованою за часи дії «американської парасольки» оборонною промисловістю...). Ультиматум (всі ультиматуми) буде проігноровано. Дадуть те, що мали намір дати, І не дадуть того, що не планували давати.