Підрив газопроводу на Балтиці. Кремль діє все нахабніше

Отже, в Балтійському морі пошкоджено газопровід «Балтікконектор» та волоконно-оптичну лінію зв'язку, що сполучають Фінляндію та Естонію. З урядового рівня обох країн прозвучало, що це «наслідок зовнішнього впливу». Єврокомісія висловила солідарність з країнами-членами. «ЄС рішуче налаштований подбати про безпеку і посилити захист нашої критичної інфраструктури. Потрібне ретельне розслідування», – заявив Шарль Мішель. Генсек НАТО Йенс Столтенберг заявив, що НАТО готовий підтримати союзників.

За наявною інформацією, незадовго до події в зоні пошкоджень перебувало судно Балтійського флоту ВМФ РФ – гідрограф «Сібіряков» (коли пишуть «гідрографічне судно», потрібно читати «розвідувальний корабель»). Детальніше: «Гидрографическое судно Балтфлота «Сибиряков», Балтийский флот РФ, Проект 865, водоизмещение полное – 3450 тонн, длина – 86 метров, скорость – 15 узлов, экипаж 58+12, постройки 1991, Польша».

Показово, що «Сібіряков» та деякі інші кораблі Балтфлоту були помічені в зоні газопроводів «Північний потік» минулого року незадовго до того як вони були підірвані: «Корабель знаходився дуже близько або майже над трубопроводами, іноді рухаючись на невеликій швидкості. Супутникові знімки свідчать про те, що човен був за пару сотень метрів від місця одного з вибухів».

Про що це говорить? Тільки про те, що Кремль знову демонструє рішучість і діє усе більш відверто і нахабно за сценарієм хаотизації Європи, який вже заготовлено. Минулого року, я неодноразово акцентував на цьому увагу. Ось одна з тез, присвячена моделюванню дій РФ на Балтиці для конференції в Жешуві на початку вересня 2022 р.:

«18. Диверсійні дії, ракетні удари та повітряні бомбардування можуть бути здійснені по розташованих в морській та прибережній зонах LNG-терміналах, нафтопортах та підводних інтерконекторах (Balticconnector, Baltic Pipe). Цілями в регіоні південно-східної частини Балтійського моря є стаціонарний LNG-термінал в Свіноуйсце та плавучі установки зберігання та регазифікації (FSRU) в Клайпеді (Литва), а також згодом в Палдіскі (Естонія) та Інкоо (Фінляндія), нафтопорти та резервуарні парки для зберігання нафти та нафтопродуктів в Мууга, Вентспілсі, Бутінге, Гданську, а також рафінерії в Мажейкяї, Гданську та Плоцьку».

А ось уривок з аналізу «Балтика-2022: Кінець газових потоків як продовження гібридної агресії РФ проти Європи» грудня минулого року:

«Росія працює над тим, щоб в час «Ч» – час рішучих дій – створити стан дезінформації, хаосу та дезорганізації системи державного управління США та країн ЄС й отримати вікно можливостей для геополітичного відкидання Заходу. Яскравий приклад як це уявляється в Кремлі – минулорічний ультиматум НАТО відійти на кордони до 1997 року. Оскільки бліцкриг не вдався ні щодо України, ні щодо НАТО, то Кремль поступово переходить до Плану «В» – довготривалої «народної війни»[5].

Ураженню енергетичних мереж та телекомунікацій при цьому відводиться особлива роль, як інфраструктурі, що забезпечує ефективне функціонування економіки, національних урядів та систем національної безпеки країн Заходу. Дисфункція енергетичних та телекомунікаційних мереж автоматично означає хаос в державному управлінні, обороні та безпеці, а також, що не менш важливо – в національних фінансових та міжнародних платіжних системах. Цього й прагне Росія, щоб в час «Ч» комплексно та багатовимірно уразити свого екзистенційного ворога – Захід. І цей час, ймовірно, вбачається кремлівцям взимку 2022-2023 р.р. чи 2023-2024 р.р.»

На жаль, наші партнери, (ми часто вважаємо їх союзниками, хоча вони такими насправді не є), звертали мало уваги на те, до яких дій вдається Росія проти України в частині критичної інфраструктури, починаючи з 2014 року. Ними вважається (сподіваюсь, що це вже в минулому часі потрібно писати), що дії Росії в Україні – це те, що вона може робити в Україні чи/та інших пострадянських країнах, щодо країн НАТО – це неможливо, адже Москва боїться Альянсу й прямого зіткнення з ним. Насправді, Росія не боїться НАТО. Так, вона не хоче прямого зіткнення, але вона готова діяти (і давно діє!) непрямими, прихованими методами, ставлячи в безвихідь західних політиків за простою формулою «а вы докажите!»

Але здається зараз Балтфлот сильно наслідив...

Одначе, зима 23/24 наближається і сценарії хаотизації Росія та її спільники по «Коаліції зла» вже не просто на столі, а в роботі...

***

За допомогою колег з Фінляндії та Литви можу спробувати скласти пазли картини навколо пошкодження газопроводу Balticconnector та ВОЛЗ Elisa.

1. Трохи матчастини

Газопровід Balticconnector – перший підводний газопровід, що з'єднує газові ринки Фінляндії та Естонії. Газопровід завершили у грудні 2019 року. Він коштував €250 млн, з яких допомога ЄС покрила 75%.

Може транспортувати 7,2 млн. куб. м газу на добу або 2,6 млрд. куб. м. на рік. Його прокладено на дні Фінської затоки, має довжину 77 км. Внутрішній діаметр труби 500 мм. Труба – сталева, з товщиною стінки 15,9 мм. Трубопровід захищений обетонованою оболонкою та шаром гальки товщиною в метр.

Газопровід має реверсивне виконання. Це дозволяє транспортувати газ між Естонією та Фінляндією в обох напрямках в залежності від того де бракує газу, а де його надлишок. Для прикладу, скраплений природний газ, який доставляється танкером-метановозом до фінського LNG-терміналу Inkoo, регазифікується там і потім транспортується через Balticconnector до Естонії.

2. Хронологія (з фінської сторони)

• У ніч на неділю, 8 жовтня, у газопроводі Balticconnector виявили падіння тиску. Також обірвано підводний кабель зв'язку Elisa. Оператори Gasgrid Finland та естонський Elering зафіксували падіння тиску з 40 Мпа до 6МПа незадовго до другої години ночі.
• У вівторок 10 жовтня на урядовій прес-конференції в Гельсінкі було заявлено, що трубопровід і кабель, ймовірно, були навмисно пошкоджені. За словами офіційних осіб, ознак вибуху немає. За словами прем'єр-міністра Петтері Орпо, безпека постачання Фінляндії в порядку, а ситуація з безпекою стабільна.
• Національне бюро розслідувань Фінляндії розпочало досудове розслідування. Попереднє вивчення вже показало, що пошкодження труби є техногенним і це підтверджує версію про акт диверсії.
• Президент Фінляндії Саулі Нііністьо обговорив ситуацію з Генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. НАТО зобов'язалася допомагати розслідувати цей інцидент.

3. Деякі висновки (на основі матеріалів фінських ЗМІ)

Неофіційно керівництво Фінляндії та командування Сил оборони Фінляндії підозрюють, що за пошкодженням стоїть Росія. Підозрюваний є, але визначити винуватця буває складно. У вівторок офіційні представники Фінляндії та Естонії відмовилися коментувати питання хто або яка сторона стоїть за диверсією: «Перш ніж робити висновки, ми спочатку хочемо ретельно дослідити це питання. Саме так діють західні конституційні держави».

Можливо, що розслідування не надасть чітких доказів, що вкажуть на злочинця. Тим не менше, очевидно, що трубний саботаж ідеально вписався б у російський сценарій. Пошкодження трубопроводу завдає обмеженої економічної шкоди як Фінляндії, так і Естонії. Однак, скоєне є потужним інструментом в інформаційній війні.

Росія демонструє, що не дивлячись на поразки на українському фронті, вона все ще здатна діяти жорстоко та ефективно на багатьох напрямках. Перш за все, вона показує Фінляндії та Естонії, що НАТО не є ефективним захистом.

4. З останнього

Норвезькі сейсмологи зафіксували підземні поштовхи на морському дні Балтики в ніч на 8 жовтня. Сейсмічні хвилі спостерігалися біля газопроводу о 1.20 за фінським часом. Норвежці вважають, що це був «ймовірний вибух». За даними норвезького сейсмологічного товариства Norsar, вибух мав магнітуду 1,0, він був настільки малий, що його важко спостерігати на фінських сейсмологічних станціях.

Керівник польської Rochan Consulting Конрад Музика вказує на російське гідрографічне судно «Сибіряков», який був одним із кораблів ВМФ Росії, що були помічені поблизу місця вибуху газопроводу «Північний потік» за кілька місяців до диверсії на трубопроводі восени 2022 року.

Прем'єр-міністр Петтері Орпо і Президент Саулі Нііністьо не висловили позицію щодо того, чи причетна Росія до пошкодження газопроводу та ВОЛЗ.

Підсумки:

1. «Почерк» диверсії – такий самий як і у випадку з «Північними потоками». Факт перебування розвідувального корабля Балтфлоту поблизу зони диверсії промовисто говорить сам за себе.
2. Спільні зусилля НАТО та ЄС по захисту критичної інфраструктури, «освячені» на початку 2023 року на найвищому рівні (Єнс Столтенберг та Урсула фон дер Ляєн) через створення відповідної робочої групи обох блоків, очевидно, виявились недостатніми. Створена «інфраструктура протидії» деструктивній підводній активності поки що є неефективною. Євросоюз був достатньо інертним, мляво реагуючи на агресивні дії РФ у Чорному морі після 2014 року – окупації Криму, мілітаризації регіону та посиленні російського домінування в ньому. Лише підрив трьох з 4 ниток газопроводів «Північний потік» в найбільш навантаженому і насиченому морським трафіком Балтійському морі, як морі ЄС, стимулював прискорення появи оновленої Стратегії морської безпеки, де міститься чітка і правильна оцінка: «Атаки 2022 року на трубопроводи Nord Stream у Балтійському морі, присутність несанкціонованих безпілотних транспортних засобів навколо морських об’єктів у Північному морі та повторювані гібридні та кібератаки, спрямовані на морську інфраструктуру, вимагають від ЄС посилити свої дії та захистити критичну інфраструктуру...». Оцінка чітка і правильна, а ефективного механізму протидії загрозам так і не створили.
3. Росія здійснила означену диверсію задля зондажу реакції НАТО, ЄС, національних компетентних органів, а також вивчення їх поведінки та заходів, які будуть вживатися.
4. Диверсія на додаток до подій на Близькому Сході розпилює увагу Альянсу та Єврокомісії, оскільки вона відбулась в морі, де домінує НАТО та ЄС і додатково відволікає увагу від України.
5. Очевидно, що цим інцидентом дії Росії не обмежаться, далі може бути Північне море та Північна Атлантика, а також Середземне море.
6. НАТО та політичним лідерам країн-членів Альянсу варто відмовитись від практики ухиляння публічної ідентифікації російського авторства диверсій (як це має місце у випадку «Північних потоків») задля уникнення ескалації. Подібна практика лише заохочує Росію до подальших дій, оскільки розцінюється як прояв слабкості Заходу.