Три «якщо» і жодної угоди: як Кремль готує чернетку миру

Зустрічі в Шеньчжені немає. Є дата, яку назвала одна сторона, і три відповіді, у кожній з яких стоїть слово «якщо».

Стрічка відреагувала на витік WSJ передбачувано: Трамп, Путін і Сі сядуть утрьох і вирішать долю України без України. Цю тезу варто розібрати, бо вона лякає не тим, чим треба.

Подивіться, хто що насправді сказав. Американський високопосадовець: Трамп згоди не давав, але може поставитися до ідеї схвально. Пекін: дипломатичними каналами дав зрозуміти, що не проти.

Пєсков: «всі три сторони визнають гіпотетичну можливість», предметних пропозицій не було, порядок денний невідомий. Ще у вересні Ушаков описував ту саму конструкцію: Сі згадав, що приїде Трамп, і якщо вийде, можна буде зібрати трьох.

Три столиці, і жодна не хоче бути тією, що запросила. Вашингтон погодиться, якщо запросить Пекін. Пекін запросить, якщо захоче Вашингтон. Москва каже «гіпотетично» і чекає. У такої зустрічі немає господаря, і це не випадковість, а її головна властивість: ніхто з трьох не відповідає за результат, а значить, і за його відсутність.

Тепер про те, чого ця конструкція не може. Вона не може зобов'язати Україну. Будь-яка «домовленість» у Шеньчжені без підпису Києва – це домовленість трьох держав про те, що зробить четверта, і четверта про неї дізнається з пресрелізу. Так уже було з «енергетичним перемир'ям», оголошеним у Truth Social: російський Генштаб відповів на нього переліком підстанцій. Папір без сторони, яка має його виконувати, лишається папером.

Небезпека в іншому, і вона тихіша. Поки всі троє сидять у позиції «якщо захочуть інші», чернетки пише той, хто ходить першим. Дату назвав Путін. Формат назвав Путін. Що буде в порядку денному, якщо він з'явиться, теж напише Путін, бо більше ніхто не береться.

А Вашингтон за останні десять днів двічі показав, що готовий брати російські чернетки за основу: дизельна ліцензія до квітня і підпис під указом, який заморозив закон Грема за день до набуття чинності.

Зеленський назвав це рішення таким, що «допомагає лише росіянам», і додав, що війни воно не зупиняє. Тут усе сказано точно, крім одного: після такого рішення черговий текст від Москви в Білому домі читатимуть уважніше, ніж до нього.

Українська відповідь прийшла того ж дня і була не про те, щоб зірвати зустріч. Сибіга повторив формулу, яку Зеленський пропонує давно: стіл Україна–США–Росія наблизить кінець війни, стіл Росія–Китай–США лише заохотить Путіна продовжувати.

Це і є єдиний спосіб відібрати ініціативу, не борючись із поїздкою Трампа в Китай: покласти поруч із російською датою власну, з власним складом учасників, і змусити Вашингтон вибирати між двома столами, а не між столом і порожнечею. Чи поставить Білий дім будь-яку з цих зустрічей у графік до виборів, не знає, схоже, ніхто, включно з Рубіо.

Три «якщо» ніколи не складаються в угоду. Але вони чудово складаються в чернетку, і писати її зараз нікому, крім Кремля. А що той намалює, ми всі чудово знаємо.