Путіну знадобилося «м'ясо». Де він його планує набрати

Путіну знадобилося «м'ясо». На жаль, але з українських теренів.

Володимир Путін вкотре збільшив чисельність Збройних сил Російської Федерації. І вкотре, втретє, зробив це за рахунок військового персоналу. Нагадаю, що таке вже відбувалося 2022-го, коли чисельність військового персоналу було збільшено на 137 тисяч (доведено до 1 150 тис.), 2023-го знову + 170 тисяч (довели до 1 320 тис.).

І, нарешті, позавчорашній указ додає 180 тисяч саме людей у ​​формі. У цьому чисельність цивільного персоналу залишається незмінною. Вже цей факт говорить не про «розвиток збройних сил» та їх трансформацію, а про банальне нарощування людського ресурсу для використання на фронті.

В українських ЗМІ частина оглядачів уже встигла заявити, що процес є чи не свідченням нашої перемоги. Мовляв, Путіну потрібні люди і він не може їх знайти. На жаль, така логіка, м'яко кажучи, кульгає. Адже попередні етапи збільшення чисельності ЗС РФ завершилися укомплектуванням штату – людей набрали і, на жаль, набирають.

Незважаючи на великі втрати і те, що соціологія по РФ демонструє прихід до населення розуміння справжніх масштабів втрат їхньої армії. Але Путіну потрібні люди. Точніше людський ресурс для того, щоб продовжити спроби досягнення «масштабної перемоги» та входу до переговорів про призупинення війни з позиції сильного.

Крім того, потрібна демонстрація реакції на окупацію Україною частини Курської області. Перші дні операції Путінське оточення було розгубленим. Зараз, стягнувши резерви і намагаючись контратакувати, так само не може заявити про перелом – атаки йдуть, але успіхи дуже обмежені.

Відповідно, тема збільшення чисельності армії є більш ніж актуальною для Кремля. Але слово «мобілізація» украй лякає «звичайного росіянина». І лякатиме, особливо на тлі полонених строковиків із Курської області. Ситуація (крім строковиків) не нова. І я вже писав про те, як і за рахунок чого Путін «закриває» потреби у людському ресурсі. Тут є кілька ресурсів – мігранти, ув'язнені під слідством, жителі депресивних регіонів, найманці з-за кордону. 

Цей механізм дозволяв покривати втрати і навіть накопичувати особовий склад наступальних дій. Але такий механізм має свої «мінуси». Зокрема так звані підйомні. Люди, які підписали контракти з ЗС РФ у низці регіонів отримують «підйомні» (разові виплати від Суб'єкта Федерації до 2,1 млн російських рублів). Це значні гроші, особливо для малозабезпечених громадян. Тим не менш, практика продовжується і такі персони повинні бути включені до штату ЗС РФ. Отже, чисельність армії необхідно збільшувати. Що й сталося.

Чи можна ставити крапку? Ні. Прихована російська мобілізація має свою специфіку – вона дозволяє компенсувати втрати і навіть накопичувати людський ресурс. Але поступово.

Тобто, якщо тобі необхідно за три місяці набрати, умовно, 200 тисяч людей, звичними методами такого не досягнеш. Точніше можеш спробувати, але суттєво збільшивши «підйомні». Чого Путіну та його оточенню робити не хочеться, незважаючи на наявні фінансові ресурси.

Звичайна мобілізація надзвичайно сильно лякає пересічного росіянина. Як ілюстрацію знову наведу дані соцопитування.

Але рядового росіянина лякає і відсутність реакції Кремля на події Курської області. Демонстрація втрати статусу «великої держави» чи демонстрація слабкості – це удари з основ світосприйняття населення РФ.

Тобто Кремль повинен піти і на демонстрацію деяких мобілізаційних заходів і зробити це, наскільки це можливо, непомітно для звичайного жителя РФ. На цьому повертаємось до теми указу Путіна. Чисельність армії зростає, але різкого збільшення числа найнятих не варто очікувати. Покривати цю різницю можна за рахунок переведення строковиків на контракт (що вже відбувається досить активно), а також мобілізаційних заходів на окупованих територіях України.

Останнє є абсолютно непомітним для «звичайного жителя РФ», адже в його сприйнятті є «Росія» і є «нові території», які «не зовсім Росія». І скільки людей там відправлять на забій йому байдуже. А формально, Кремль встиг оголосити ці території своїми. Отже, можна масово забирати українців і відправляти їх на фронт, воювати проти України. Щоб потім на зовнішніх майданчиках згадати старе пропагандистське кліше про «громадянську війну на українських територіях».

Залишається друга складова – це демонстрація деяких мобілізаційних заходів для середнього росіянина. Щоб і на фронт не потрапити, а й форму вдягнути. І тут, того ж дня, приходить ще одна новина. Даю цитату: «Уряд РФ підтримав законопроєкт про право глав регіонів створювати збройні загони для охорони порядку та допомоги силовикам у період воєнного стану».

Простіше кажучи у Суб'єктах Федерації, на додаток до територіальної оборони (у прикордонних областях», створюються державні унітарні підприємства. У які рекрутуються громадяни, які перебувають у «мобілізаційному резерві ЗС РФ»).

Тобто ті, хто міг би потрапити під мобілізацію. Але насправді вони залишаються вдома і кілька днів на тиждень виконують функції сприяння силовим структурам.

Для населення це демонстрація деяких дій, поява нових у формі. Для губернаторів є можливість зберегти трудовий потенціал регіону. А для Кремля, коли мобілізацію таки оголосять (а це цілком можливо), готовий і відібраний контингент для відправлення на фронт.

Але поки що у пріоритеті РФ, повторю, відправити українців з окупованих територій на фронт, а жителів «Росії у межах 1991 року» притримати вдома.