Трамп тисне на союзників і заграє з ворогами: куди веде політика США

Нещодавнє рішення Дональда Трампа про скорочення американської участі в раніше запланованих спільних військових навчаннях із Південною Кореєю Ulchi Freedom Shield вийшло за звичні межі його публічної риторики та викликало гостру критику. Адже воно обґрунтовувалося тим, що навчання дорогі для США і «посилають абсолютно недоречний і ворожий сигнал країні, яка, поки Трамп був президентом, не погрожувала США і ставилася до них із повагою».

Виникає запитання: а як щодо ставлення Пхеньяна до союзників і партнерів США, зокрема до Південної Кореї та України? Невже поведінка «друга» Кім Чен Ина жодного разу не викликала у Трампа напруження і не ставила палок у колеса його мирним ініціативам?

Звичайно, це не єдина підстава для рішення щодо навчань. Претензії викликала й відмова Сеула підтримати зусилля США з «денуклеаризації» Ірану. Відсутність бажання союзників втягуватися в непогоджену з ними операцію проти Ірану, на жаль, залишається «ахіллесовою п'ятою» міжнародної політики Вашингтона і причиною його невиправданої емоційної реакції у важливих міжнародних питаннях.

Особливо дивним виглядає формулювання причин рішення щодо навчань, якщо врахувати, що все це відбувається на тлі демонстративного розвитку Пхеньяном свого ядерного потенціалу, постійного напруження у відносинах між двома Кореями з вини Північної та чергового розширення прямої участі Пхеньяна у війні проти України.

Два дні тому президент Південної Кореї Лі Чже Мьон закликав до прямих переговорів з Північною Кореєю, щоб замінити багаторічне перемир'я на повноцінний «режим миру». Він передбачав би багаторівневі заходи безпеки для стримування ескалації, які, очевидно, мали б охоплювати й розв'язання проблеми північнокорейського ядерного потенціалу. Вашингтон мав би бути в цьому зацікавлений – як офіційний гарант безпеки Південної Кореї та Японії і як постійний член РБ ООН, покликаний підтримувати режим ядерного стримування у світі.

Північна Корея ці пропозиції відхилила, назвавши корейсько-американські навчання «провокаціями», які «наближають світ до ядерної війни». Жодного жалю з приводу такої реакції з боку Вашингтона не прозвучало. Лише крок назад з навчаннями.

Не помітив Трамп і налаштованості Пхеньяна на подальше розширення своєї участі у війні Росії проти України. Вона й раніше була далеко не символічною. А зараз Москва готується до розміщення додатково 30–50 тисяч північнокорейських солдатів і значної кількості балістики для ударів по Україні.

Загравання з ворогами та приниження союзників і партнерів жодним чином не сприяють досягненню цілей США, якщо ми маємо на увазі забезпечення міжнародної безпеки і стабільності. Водночас така поведінка істотно псує міжнародний авторитет Трампа і викликає цілком обґрунтовані сумніви в надійності безпекових гарантій США.