Реактивні «Шахеди». Чи дійсно вони такі небезпечні

Прочитав у ЗМІ дещо істеричну новину про появу у ворога модернизованного – реактивного і швидкого «шахеда». Начебто швидкість його сягає 600 км/год, тому його дуже важко збити.

Пояснюю як експерт: це не новина, а дурня якась.

Звісно, замість двигуна внутрішнього згоряння можна поставити на «шахед 136» турбореактивний двигун, і він стане більш швидкісним. Іранці так і зробили, в них це називається «шахед 238».

Проте якщо швидкість збільшиться аж у тричі, то дальність впаде разів у п’ять-шість. Це пов’язано з тим, що реактивний двигун апріорі менш економічний, ніж ДВЗ. Але більш важливо, що повітряний опір зростає пропорційно квадрату швидкості, і витрати пального збільшаться не в три рази, а значно більше.

Тобто, якщо звичайний «шахед» має дальність польоту десь 1200 км і може атакувати будь-яку точку в Україні, то реактивний зможе літати на 200-300 км і діяти виключно у прифронтовій зоні. Що зменшує його ефективність.

Окрім того, конструкція «шахеду 136» типу «качка» є вельми вдалою саме для неквапливого польоту. При суттєвому зростанні швидкості його крила стають завеликими, їх треба зменшувати. Але в них баки для палива. Тоді доведеться паливо зберігати у корпусі і робити його циліндричним і більш подовженим.

В результаті отримаємо типову крилату ракету. Якою нас вже не злякати.

Так, ворог постійно вдосконалюється. І по безпілотниках швидше, ніж ми, на жаль. Але диво-зброї в нього нема. Реактивні «шахеди» можна буде знищувати, як зараз знищуємо всілякі «Іскандери К» і «Калібри». Але за наявності сучасної ППО-ПРО у достатній кількості.