Сумне марення неадекватів

Як співав свого часу друг України Вахтанг Кікабідзе: «Просто встретились два одиночества». А в тайзі на розпільному (бо там шалено пиляють бюджет) космодромі «Східній» зустрілися два геополітичних збочення – Володимир Путін і Кім Чен Ин.

Вони дуже схожі – саме у авторитарній неадекватності. Просто близнюки-вигнанці.

Чемоданний фюрерок як маніяк-недоросток повторює дурнувате виправдання, що, начебто, його примусили вторгнутися в Україну. Ну так, розпочати агресивну війну з метою захоплення територій іншої країни – змусили... Мабуть, глас з підземелля, схожий на голос місцевого патріарха.

А Ин заливає, що Північна Корея стане пліч о пліч з Росією у антиімперіалістичній боротьбі. Це при тому, що російська пропаганда цілодобово волає, що там відроджується як раз російська-радянська імперія. І ніщо інше. Але товариш Кім підтримує. Але проти...

А загалом обидва диктатори мають намір жити і царювати вічно. Бо антиімперіалістичні плані складають на десятиріччя.

Проте українців, звісно, в першу чергу цікавить потенційне надання зброї з Північної Кореї. Нагадаю: наш ГУР вважає, що й зараз північно-корейські боєприпаси постачаються в недоімперію. А перші розмови про таке постачання пішли ще у середині 2022 року.

Таким чином, неадеквати один одному допомагають давно. Але невеличкими порціями, щоб санітари не помітили.

І тут я повинен висловити, аж страшне, комплімент Кім Чен Ину: він молодший і ще не настільки в маразмі, як Путін, якій змушений ділити свої і без того всохлі мізки між собою і двійником. Тому Ин намагається не заграватися, на відміну від чемоданного.

Хтось задавався питанням: а чому не по розміру знахабнілу Північну Корею ті ж Штати давно не поставили на місце? А тому що вона потрібна – саме така, показово загрозлива. Це для штатівського істеблішменту зручний і невідмовний подразник. У будь-якій момент будь які страшні заяви. Але тільки слова. А якщо пуск ракети, то кудись у море. При цьому Північна Корея погоджується, наприклад, виставляти на Олімпіаду спільну з Південною команду в окремих видах спорту. Знов таки, якщо поважні люди попрохають.

Товариш Ин навчився монетизувати власну неадекватність. І сяє променями Чучхе лише у напрямку, погодженому з ненависним імперіалізмом. Маючи у нагороду, що його жорстоку, але кумедну диктатуру залишають існувати. І навіть підкидають грошенят під гуманітарним прапором.

Тому не думаю, що північнокорейський кривавий пухнастик перейде певну межу у допомозі старішому неадеквату. Він же не відморожені аятоли. Давати зброю буде, але стільки, щоб вона не стала критичним чинником цієї війни.

Це, зрозуміло, якщо товариш Сі не почне наполягати на іншому. Але все це – десь у наступному році. Після того, як російська космічна станція м’яко сяде на Місяць (це аналог вислову «коли рак на горі свисне»).