Справжня мета візиту Байдена

Від Байдена в Києві публічно не прозвучало нічого нового. Лише віслючки можуть думати, що Байден в умовах прямого ризику прилетів ушанувати загиблих і сказати те, що всі й так уже знають і чули не раз.

Справжня мета візиту – в несказаному публічно. Цього ми не дізнаємся. Принаймні зараз. Це щось таке, чого навіть по шифрованому телефону не можна було сказати. Треба розуміти, що в Байдена лишився лише рік. Його каденція добігає кінця, і республіканці-трампісти вже реваншували в Конгресі. Плюс – назріває Тайвань. Відтак США мають лише рік на вирішення рос.-укр. війни.

Не варто уподібнюватися тарологам і гадальницям над кавовою гущею – ніхто, крім вузького кола перших осіб, достеменно не може знати предмету кулуарної і стратегічної розмови. Не слухайте вумників, які все готові розтлумачити, не встаючи з дивану.

Можна лише припустити, що з наданням далекобійної й важкої зброї буде поставлено перед Україною дедлайн для демонстрації успіхів. Прохання «дайте нам більше зброї – й ми переможемо», схоже, перетворюється в узяті на себе зобов’язання.

Зараз завдання №1 – вийти з пату, в який зайшла війна. Ймовірно, Байден особисто озвучив саме ці рішення, які готуються на той випадок, коли вийти з пату не вдасться (план Б).

А може, й ні. Запасаємся терпінням. Усе стратегічне оприявнюється не зразу.

Проте – мусимо розуміти ширший контекст: Мюнхенська безпекова конференція, крім публічної площини, де так само гарантовано міцну підтримку Україні, має непублічну. І в ній витає альтернативна думка, яка прорвалася назовні з уст міністра оборони Норвегії. Він назвав «нереалістичними оцінки, що Україна може досягти військової перемоги над рф». У цій війні, на думку генерала з Осло, немає військового рішення.

Через кілька днів лідер Китаю Сі Цзіньпін виступить із «мирною ініціативою», і нам нікуди не дітися від цього тренду. Він, укупі зі статтями політологів і мислителів у західних медіях, торпедує наш наратив про «неприпустимість переговорів із москвою ціною втрати територій».

Напередодні роковини великої війни ми входимо у дискусійне поле щодо подальших сценаріїв, де слово «перемога» також розглядається в синонімії зі словом «рішення». І в цій дискусії ми повинні мати грамотну контр-аргументацію.

А наразі – так: уперше за 300 років із нами весь світ.