Музей Івана Марчука: а гроші де? Історія одного благодійного збору

Пам’ятаєте скандальну «Дитячу лікарню майбутнього» часів Ющенка? Ту саму, де майбутнє настало, а лікарня – ні. Гроші збирали, обіцянки лунали, а потім все випарувалося...

І ось – дежавю. Тепер у нас є такий же «музей майбутнього» – Музей Івана Марчука.

Сюжет до болю знайомий: влада генерує (без сарказму) правильну ідею, аби вшанувати митця, спритні люди створюють благодійний фонд: під приводом 30-річчя Незалежності і 85-річчя митця збираються кошти. Але час минув і треба звітувати…

Нагадаємо, бо вже всі забули (на те є суттєві підстави): на музей Івана Марчука гроші збирали гучно і масово. Не пошепки, не у вузькому колі олігархів, а пафосно на всю країну з рекламою благої затії. Сам Бочеллі співав у Києві заради цього музею.

Грандіозний концерт до 30-го Дня Незалежності на стадіоні «Олімпійський» теж пройшов під благодійною метою: Ротару, Білик, Ніна Матвієнко, Вакарчук і всі-всі-всі співали, а квитки на це шоу називалися благодійним внеском. Людям прямо говорили: ці кошти йдуть на музей Марчука. Без зірочок і без дрібного шрифту на афішах.

І ось минуло кілька років. У легендарного художника вже черговий ювілей (дай Бог, 90 у травні), а… музею нема. Навіть реконструкції нема.

Навіть натяків на будівельні роботи нема. Є порожня будівля в центрі Києва з відчиненими вікнами у мороз, вітер у коридорах і найнята Мінкультом охорона за бюджетні кошти, якої нема на місці. Натомість є інше. Мовчання.

Люди, які збирали гроші, раптово втратили здатність відповідати на прості запитання. Скільки зібрали? Куди витрачали? Скільки залишилося?

У відповідь тиха істерика: «пишіть офіційно». Написали – отримали листи без жодних цифр. Бо тепер вже гроші, зібрані з громадян на музей, виявляється, інформація «непублічна» і «конфіденційна».

Тут важливо зафіксувати. Це не історія про війну! Не про зруйновані Путіним плани! Не про відкладене будівництво. Це – історія про благодійні збори, після яких відповідальні особи уникають будь-якої публічної розмови про фінанси.

Іван Марчук, художник світового рівня, напередодні свого 90-річчя сумно називає музей свого імені міражем. Бо його обіцяють йому вже понад 20 років. Починали ще Ющенко з Омельченком...

Але справжній міраж тут інший – благодійність без звітності. Це – культура зборів без відповідальності. Це момент, коли сакраментальне питання «а гроші де ?» вважається непристойним і провокує агресію. Музей можна не будувати. Але мовчати після зборів – це вже не пауза. Це діагноз.

На фото: колишня будівля посольства США в Києві на вулиці Володимира Винниченка, 10.

Музей імені Івана Марчука може з’явитися у колишній будівлі американського посольства на вулиці Володимира Винниченка, 10. Фото станом на кінець 2025 року

фото: glavcom.ua

У цій будівлі планується створення музею Івана Марчука. Зараз двір заріс хащами, вікна привідкриті навіть у мороз.