Поки це все відбувається, Міністерство культури мовчить?

На початку червня «Главком» оприлюднив резонансний матеріал про скандал в Одесі.

Коротка фабула.

Випускники театрального вишу поставили в Одеському обласному драмтеатрі виставу «Мина Мазайло». Керівництво спочатку погодило вибір п’єси. Репетиції тривали, була призначена дата прем’єри, висіла афіша, продавалися квитки...

А потім сталося щось абсолютно сюрреалістичне.

Гранди театру раптом «з’ясували» для себе, що «Мина Мазайло» у 2026 році, виявляється, «розпалює національну ворожнечу».

Для тих, хто забув: це п’єса про людину, яка соромиться свого українського прізвища й затято хоче змінити його на російське. Тобто фактично – про комплекс меншовартості й русифікацію.

Маленька, але дуже промовиста деталь. Керівниця театру, який до вторгнення називався російським драмтеатром, сама принципово прикрашає своє прізвище Шрамко додатком «Пушкіна». І це вже – готова ілюстрація до «Мини Мазайла».

У розпорядження журналістів потрапили аудіозаписи. І якщо не знати контексту, можна подумати, що це десь на окупованій території росіяни катують молодих українських митців за «неправильне мистецтво». Але ні – це звичайна худрада в українському театрі у 2026 році.

На записах керівництво театру:

• фактично применшує репресії проти українців;
• розповідає, що треба багато говорити не про Голодомор в Україні, бо «голод у Поволжі був страшніший»;
• скаржиться на туристів із Заходу України, які нібито «забруднять узбережжя»;
• обурюється українізацією…
• оплакує знесення пам'ятників Пушкіну
• і т.д. і т.п., і все це на вєліком і могучєм.

І знаєте, що вражає найбільше? Нахабство.

Після розголосу фігуранти не покаялися. Не визнали помилки. Не вибачилися. Навпаки. Вони дружньо перейшли у наступ.

Кілька днів тому вийшла нова стаття «Главкома» «Мина» сповільненої дії». Вона про те, що керівництво театру обрало тактику «найкращий захист – напад». Тепер директорка театру погрожує студенту-режисеру кримінальними справами. Причому сходу за «державну зраду», «розпалювання міжнаціональної ворожнечі» та «виправдовування агресії РФ».

Тобто студент, який поставив «Мину Мазайла», раптом став «державним зрадником». Оцініть хід юридичної думки!

Цього ж студента намагаються «притиснути» через університет. Туди також надійшла «тєлєга». Відчислити?

Місцеве ЗМІ, власник якого один балакучий всім відомий «проукраїнський нардеп»-тіктокер з регіональним минулим, включилося в кампанію цькування студентів.

Паралельно пішов тиск і на журналістів. Від «Главкома» вимагають терміново видалити публікації та опублікувати «спростування». Але ключове! Основна претензія – не до змісту написаного, бо це правда, а до того, що це взагалі стало відомо суспільству.

Тобто проблема для них – не їхні антиукраїнські заяви. Проблема – як ці записи були зроблені, і що ці заяви почули за межами театру.

Ну і вишенька на торті. Проблема з самоідентифікацією:  керівниця театру Олена Шрамко в претензіях спростовує навіть те, що вона називає себе Пушкіною, хоча саме так вона досі фігурує на офіційних ресурсах театру. Досі!). Могли б хоча б почистити архіви? Ау)

І поки це все відбувається, Міністерство культури мовчить?

Мовчить тоді, коли в державному театрі:

• фактично виправдовують русифікацію;
• цензурують Куліша;
• переслідують молодих митців;
• тиснуть на медіа;
• порушують мовне законодавство;
• намагаються перевернути все догори дриґом, виставляючи винними тих, хто врешті викрив це кубло.

Боремося!