Захід може стерти російського агресора. Але не поспішає це робити. Чому?

Щодо чергового «вкиду» у західних медіа про те, що бункерний дід «подає сигнали» щодо готовності до переговорів і навіть готовий обговорювати членство України у НАТО в обмін на закріплення за собою окупованих територій, то пояснення тут гранично просте: російське керівництво продовжує маніпулювати довкола сподівань західних еліт завершити конфлікт з московитами «малими ресурсами».

Від початку повномасштабної війни в Україні на Заході постійно повторюють, що їхні ресурси неспівмірні з російськими, а тому у росіян немає жодних шансів у протистоянні з Заходом.

І теоретично це так, але поки що все це існує як потенціал, бо Захід не залучив у військове виробництво і малої частини власного потенціалу. Класичний приклад – провал європейського проекту з виробництва мільйона боєприпасів для українських гармат за рік. Як виявилося, на даний момент європейська промисловість вся загалом не може наздогнати за рівнями військового виробництва навіть КНДР. Чому? Бо КНДР постійно готується до війни, а ЄС вважав, що після 1991 року вони точно воювати ні з ким не будуть. Максимум – надішлють обмежений контингент в умовний Ірак. Реальність виявилася іншою, однак тривалий час вони воліли відкидати цю реальність.

Так, теоретично Захід може стерти російського агресора якщо напружить зусилля. Але напружувати їх вони не поспішають. І сама російська сторона постійно ефективно на цьому маніпулюючи. Вони послідовно просувають тезу, що війна – це справа лише України, що у них дуже обмежені цілі, що вони просто хочуть забрати шматок української території і більше їм нічого не потрібно і т.д.

Останнім часом на Заході все ж спостерігається зсув настроїв. Країни Балтії об'єднуються, щоб разом оборонятися від російської агресії. У тому числі – шляхом будівництва ліній укріплень. Керівництво НАТО в Європі попереджає європейців про загрозу війни. У європейських ЗМІ виходять публікації зі схемами нападу на країни НАТО – так само, як виходили публікації про агресію проти України. Захід готують до того, що загроза – серйозна, і треба виходити зі стану сну і мобілізовувати ресурси. Зрозуміло, що якщо вони ці самі ресурси мобілізують – у російського агресора шансів на успіх стане менше.

Тому гра продовжується. Головна мета публікацій про «готовність путіна до переговорів» – дати західним політикам привід знову відкладати важливі рішення. Вони ж найбільше за все бояться ухвалювати серйозні рішення. Краще не робити нічого.

Зараз триває обговорення у Конгресі США питання допомоги для України. Тепер, очевидно, якийсь конгресмен прочитає про «готовність путіна», і буде кричати, що грошей Україні давати не треба, краще все зараз «заморозити» і заспокоїтися. І буде вважати себе дуже розумним.

Трохи про саму модель «НАТО в обмін на території» та чому це блеф. Уявімо собі суто теоретично, що Україна та Захід на це погоджуються. Чи є у світі хтось, хто ухвалює рішення за НАТО? Правильна відповідь – немає. Рішення ухвалюються усіма урядами та парламентами усіх членів НАТО. Бачили як складно вступала до НАТО Швеція? Швеція, що не має жодних проблем з територіями, з економікою, з військовим потенціалом. Уявіть собі, як буде вступати Україна? З окупованою частиною територій? Але головне не це. НАТО уже не виглядає настільки надійним захистом, як це було вчора, адже ніхто не може гарантувати, що США з 2025 року будуть підтримувати відповідну увагу до цього союзу.

Тому всі ці розмови – це суто для того, щоб деморалізувати західних політиків, давати їм приводи відкладати важливі рішення і далі, надаючи змогу російським агресорам знаходити собі нових союзників і розширювати свій військовий потенціал.