Велика Перемога – останній могутній акорд міфу російської пропаганди

Завтра у Росії відзначатимуть найважливіше свято. Ні, я не про Великдень, а про Дєнь пабєди, 9 травня. Щоб зрозуміти, чому воно настільки важливе для Кремля, варто звернутися до його історії. І почати з року, коли завершилася Друга світова війна – 1945-го. От тільки завершилася вона не 9 травня, а 2 вересня, після капітуляції Японії. І навіть капітуляція Німеччини сталася не 9 травня, а днем раніше.

День Перемоги свідомо призначили не точно в річницю капітуляції Німеччини, а днем пізніше. Для виокремлення ролі СРСР у подоланні Німеччини та привласнення перемоги над нею. Цей день став головним державним святом, але не відразу. Гучно відзначати його стали щойно через два десятиліття після завершення війни. Коли значно менше стало тих, хто надто добре пам’ятав, як насправді здобувалася ця перемога. І навіть вихідним днем 9 травня став аж у 1965 році.

Поступово це свято відсунуло на другий план навіть 7 листопада – річницю так званої Жовтневої революції, до того головне свято совєтських комуністів. Сама війна, представлена як Велика Вітчизняна, стала наріжним міфом СРСР. Міфом, завдання якого було націотворче – послужити основою формування совєтської ідентичності, а в перспективі й совєтського народу. Його складовими були тези про масовий патріотизм і жертовність в ім’я «совєтської Батьківщини», небачена мобілізація всіх «совєтських» людей у боротьбі зі страшною загрозою, месіанський похід на захід з метою визволення Європи.

Велика Перемога – останній могутній акорд міфу, адже вона підтвердила правильність обраного курсу, могутність та нездоланність комуністичної влади. «Велика Перемога» реабілітувала совєтську владу за жахливі злочини до війни, перетворила страх перед катом Сталіним на почуття подяки до вождя і захисника. За межами Союзу вона більше посприяла толеруванню тоталітарного совєтського режиму у світі після війни, ніж усі спецоперації Комінтерну разом узяті.

«Велика Перемога» виконувала ще одну важливу функцію для совєтського керівництва після Сталіна – легітимізувала владу, надавала їй необхідного героїчного ореолу. Адже після сталінських чисток не залишилося соратників Леніна, людей, освячених участю в так званій Жовтневій революції. Міф «Великої Перемоги» продовжував жити і після падіння СРСР. У кожній колишній його республіці, а тепер уже незалежній державі, неухильно відзначається чергова річниця 9 травня.

60-літній ювілей завершення війни, який проходив у Москві в 2005 році, засвідчив, що для російського керівництва це не лише данина традиції чи історична інерція. «Велика Перемога» знову стала центральним постулатом нової ідеології Кремля. Росія йшла на дипломатичні скандали, захищаючи «святу пам’ять про Перемогу», нещадно критикувала усі спроби переглянути застарілу совєтську концепцію війни. Ухвалювала закони, які передбачали покарання тим, хто спробує поставити під сумнів «Велику Перемогу».

Росія не просто реанімує старі історичні міфи, але й активно їх експортує. Реанімація концепції «Великої Перемоги» допомагає відновленню російського впливу у країнах, які здобули незалежність від Росії в 90-х.

З початком війни проти України в 2014 році меседжі цієї совєтсько-російської пропаганди стали інструментом мобілізації для боротьби з нами. Росіяни використовували не лише один з символів «Вєлікай Атєчєствєнной» георгіївську стрічку, але навіть словник тих часів, називаючи українських захисників каратєлями, а своїх терористів – «апалчєнцамі».

Україна зрозуміла небезпеку цих міфів для нашого суспільства. В 2015 році парламент ухвалив закон, яким відмовився від терміну «Велика вітчизняна», запровадив нову дату вшанування роковин Другої світової. Відтоді для нас 8 травня – День пам’яті та примирення. Але остаточного важливого кроку не зроблено навіть після 2015-го – Україна продовжувала синхронно з Росією відзначати День перемоги 9 травня, який залишався вихідним. Відтак далі цей день використовувався проросійськими силами для усіляких провокацій на кшталт акції «безсмертний полк».

Початок повномасштабної війни з Росією має врешті спонукати нас остаточно відмовитися від небезпечних совєтсько-російських традиції.

Впевнений, що саме 8 травнями разом з усією Європою, нашими союзниками, маємо відзначати День перемоги над нацизмом. І саме цей день має стати вихідним. А 9 травня, знову таки разом з усією Європою, святуватимемо День Європи, за право стати повноправною частиною якої триває наша війна.

А день перемоги залишається вакантним. До дня капітуляції нацистсько-комуністичної Росії.