Що робити з божевільним диктатором і його посіпаками? Є один варіант

Вони нічого не змогли з нами зробити – ні захопити, ні поставити на коліна, ні змусити просити пощади та плазувати перед ними. Змогли лише вбити тисячі цивільних та військових, завдати шкоди економіці, загадити мільйони гектарів української землі мінами, залізом та своїми гнилими тушками.

Жодної заявленої мети Росією не досягнуто. Все вийшло чітко навпаки: НАТО стало сильнішим і розширилося, Україна озброєна до зубів і готова битися за свою свободу та незалежність, безвинна російська мова стала мовою вбивць і ґвалтівників – мовою ворога.

Від агресивних карликів постраждало все: від економіки РФ до її культури. Все від родовищ Сургута до бронзового Пушкіна. Росія викинута з усіх обжитих та прибуткових ринків, з наукових співтовариств, зі світової кооперації. Україна заражена уламками війни, а Росія – чумою рашизму. Міни та залізо можна зібрати, знешкодити, вивезти, а що зробити з мільйонами фанатів Путіна та його великої місії? Що можна зробити з країною, яка добровільно, з радістю та патріотичними гаслами мчить у прірву?

Чому народи божеволіють? Яка сила робить звичайну людину божевільною? Чому ідеї, які коштують пересічному громадянину життя, благополуччя, майбутнього, захоплюють маси? Як може нікчема, що забралася нагору з фатальної випадковості, посередність, що випливла з хаосу 90-х, знищити майбутнє 140 мільйонів людей під їхні ж бурхливі оплески?

В мене немає відповіді. Безумство складно пояснити і неможливо усвідомити глибину морального розпаду суспільства, яке стало на шлях агресії. Країна, яка бреше, вивертається і вбиває і водночас каже про свою невинність, справді непізнавана.

Та й не треба її пізнавати.

Досвід є.

Що треба робити з божевільним диктатором, його посіпаками та його народом, відомо. Жаль, що не можна це зробити безкровно, але тут вибору немає.

Якщо ми зупинимося та виявимо слабкість – нас не буде.

Мир – це перемога. І ніяк інакше.