Чому європейські політики злякались слова «війна»

Як цікаво. Виявляється, премʼєр-міністр Іспанії Педро Санчес звернувся до лідерів країн ЄС з тим, щоб вони перестали використовувати слово «війна» у своїх заявах, бо, мовляв, «люди не хочуть відчувати загрозу».

Про це розповів польський премʼєр Дональд Туск в інтервʼю одному з видань. Туск, звісно, розкритикував такі слова, бо для Східноі Європи «війна сьогодні вже не є абстрактною загрозою». Європа, за його словами, «уже знаходиться у передвоєнній ері 1939 року».

Ну, що ж. Можливо, Санчес робить такі заяви напередодні виборів 12 травня у Каталонії, розраховуючи відновити свій рейтинг через віднайдення компромісного підходу щодо закону про амністію (прийнятий після референдуму у Каталонії), який критикують і праві, і ліві. І, можливо, виходить з того, що треба менше говорити про великі ризики у контексті і так невдоволеності урядуванням.

Але це дуже недалекоглядна позиція. Я тут знову згадаю Умберто Еко, бо він у своїх есе аналізував причини Другої Світової війни, тобто, писав про довгі процеси. Він писав про «століття сну», маючи на увазі причини-процеси, які накопичувалися майже століття і призвели до світової війни.

І от коли ми зараз чуємо заклик не вживати слово «війна», щоб не було відчуття загрози, це і є «продовження сну». Навіть, після повномасштабного вторгнення Росії.Можна говорити про «десятиліття сну» світової системи, яка не реагувала на численні прояви збоїв. І ось все дійшло до великоі війни уже у 21 сторіччі.

Повторю те, що уже писала. Росія ще довго себе «відкопуватиме» від «століття сну» – тому, що реваншизм (вже навіть незрозуміло, стосовно якого періоду) став загальної ідеологією. Захід же тільки починає виходити з «десятиріччя сну», коли система була орієнтована на те, що все більш-менш дотримуються правил, а правила орієнтовані на економічне зростання.