Хвилина мовчання: згадаймо Миколу Лановенка, який ціною життя врятував побратимів

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Миколу Лановенка.

З початку повномасштабної війни українські бійці демонстрували чимало прикладів героїзму та самопожертви. Такою є історія українського захисника Миколи Лановенка.

Побратими називають його справжнім патріотом, сам чоловік родом із Криму, звідки йому довелось виїхати після окупації півострова росіянами.

Брати Лановенки, Микола і Юрій, у 2014-му служили у Криму. Вони не зрадили присязі. На відміну від командування їхньої частини, яке повністю перейшло на службу до російської армії. Так само зробили 260 військових. Тільки семеро відмовилися і повернулися на материк, щоб далі служити Україні. Серед них були брати Лановенки.

Після цього Микола продовжував службу у вінницькій частині Нацгвардії, був командиром відділення патрульного взводу та мріяв стати офіцером.

У боях під Волновахою Микола проявив неабияку сміливість та врятував життя декільком бійцям. Це сталось поблизу села Солодке Донецької області, де по нацгвардійцях бойовики гатили важкою артилерію і мінами великого калібру. Українські захисники мужньо тримали позиції попри те, що околиця села була всипана снарядами та уламками.

«Почалася ворожа атака з неба, а тоді в напрямку наших позицій висунулася бронетехніка», – згадають бійці підрозділу, де проходив службу Микола.

Росіяни мали п'ятикратну перевагу у живій силі, однак завдяки українській артилерії нацгвардійці перейшли в контрнаступ та змусили ворога відступити.

Під час і бою командир та заступник підрозділу нацгвардійців були сильно поранені. Микола врятував їх, буквально на собі виніс побратимів, які стікали кров'ю, до укриття.

«Якби не Микола Лановенко, мене в живих би не було. Ще декілька хвилин пролежав і стік би кров’ю. Так, Микола врятував мене. Через рацію, мій побратим Антон, передав приблизно, де ми знаходимось. Там, поряд у дворах були ДРГ. Не дивлячись на загрозу власному життю, Микола пішов за нами, взяв на себе відповідальність та витягнув мене з Антоном», – із сумом розповів командир підрозділу Петро.

Після поранення Микола взяв на себе командування підрозділом, кілька днів потому підрозділ нацгвардійців знову обстріляли з артилерії. Під час вибуху міни у чоловіка потрапило більшість уламків, він собою захистив своїх побратимів.

«Микола був розумним і кмітливим бійцем. А головне – відданим своїй справі та Батьківщині. Велика честь була з ним служити. Майстру-сержанту, я зобов’язаний життям, він врятував мене на полі бою», – розповідає побратим Антон.

За героїзм майстра-сержанта Миколу Лановенка нагородили державним орденом «За мужність» ІІІ ступеню посмертно.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх, хто воював, усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.