«У туалет не могли вийти». Правозахисниця розповіла, як рідні рятують дітей, викрадених Росією

Повернення депортованої дитини є коштовною процедурою, а на державному рівні відсутні механізми фінансової підтримки батьків. Про це в інтерв'ю «Главкома» розповіла аналітикиня Української Гельсінської спілки з прав людини Аксана Філіпішина.

«Повернення будь-якої дитини – це справжня спецоперація і дуже дороговартісна процедура. Сьогодні на державному рівні відсутні механізми фінансової підтримки процесу повернення батьками та іншими законними представниками дитини з території Російської Федерації чи з тимчасово окупованих українських територій. Це лягає на плечі неурядових організацій», – заявила аналітикиня.

Аксана Філіпішина зауважує, що такі подорожі є дуже небезпечними, тому що людину на тимчасово окупованих територіях чи у РФ перевіряють, можуть навіть затримати: «Тобто Росія робить все, щоб, незалежно від того, у який спосіб дитина опинилася на її території або на окупованій території, вона вже не виїхала за межі цієї країни-тюрми».

Аналітикиня розповіла, що процес повернення депортованої дитини в Україну є затягнутим, адже останнім часом це узгоджувала особисто представниця президента РФ із прав дитини Львова-Бєлова.

«Якщо за дитиною їде якийсь родич, все залежить від того, де саме перебуває дитина, який орган влади вирішує це питання. Наскільки мені відомо, останнім часом повернення кожної дитини узгоджувала особисто представниця президента РФ із прав дитини Львова-Бєлова. У кожному регіоні РФ чи на окупованій українській території – різні забаганки щодо документів, на підставі яких готові повертати дитину. Ти ніколи не можеш цього передбачити та вгадати. Тому ці процеси так затягнуті у часі», – зазначила експертка.

Аксана Філіпішина повідомила, що батьки стикаються із труднощами щодо повернення депортованих дітей. Наприклад, потрібно мати закордонний паспорт та російські рублі.

«Якщо батьки на контрольованій частині України, це означає, що їм треба проїхати до кордону з Польщею чи Молдовою, іншою країною і далі по Європі переміститися до точки, де є можливості перетнути російський кордон. Це може бути будь-який регіон Росії чи окупований Крим. Такій людині треба ж заздалегідь оформити закордонний паспорт, якщо його не в неї нема, та забезпечити квитками по Україні, Європі. До того ж російські рублі знайти просто так в обмінниках дуже не просто», – зауважила аналітикиня.

Філіпішина додала, що опікун навіть не мав змоги придбати їжі чи сходити у туалет, коли повертав двох хлопчиків із Росії.

«Один опікун, який так забирав двох хлопчиків, розповідав про свою пригоду. Йому було дуже страшно навіть вийти з автобуса, коли він переміщався по російській території. До того ж в нього просто не було рублів для придбання їжі. На всіх зупинках по руху транспорту туалети були платні. Тобто він ані поїсти не міг купити, ані справити свої природні потреби. Звернутись кудись по допомогу – також, тому що був під постійним страхом, що його можуть затримати. Тобто це дуже непросте випробування», – розповіла аналітикиня Української Гельсінської спілки з прав людини.

Нагадаємо, що російська влада продовжує примусово депортувати українських дітей до Росії або переселяти їх вглиб тимчасово окупованої України. Голова Запорізької обласної військової адміністрації України Іван Федоров 24 червня заявив, що російська влада під виглядом відпустки депортує українських дітей до Чечні та Кабардино-Балкарської Республіки. 25 червня Центр «Український спротив» заявив, що російська влада планує депортувати з окупованої Луганської області до Росії понад 12 тис. дітей під виглядом відпустки влітку 2024 року.