Українська металургія на межі виживання, потрібні термінові рішення від держави – The Kyiv Independent

Українська металургія переживає один із найважчих періодів від початку повномасштабної війни. Найбільші виробники зупинилися після російських ударів, а галузь одночасно потерпає від блокади портів, дорогої логістики та нових торговельних обмежень у ЄС, пише The Kyiv Independent. 

2026 рік став найгіршим для галузі з 2022 року, коли після окупації та руйнування «Азовсталі» та ММК імені Ілліча Україна втратила близько 40% сталеливарних потужностей. З серпня металургійні об’єкти щонайменше дев’ять разів зазнавали атак балістичними ракетами, і могли коштувати металургійним компаніям майже $100 млн, пише видання.

Російські удари були спрямовані по критичному обладнанню – доменних печах та енергетичній інфраструктурі, без яких неможливо стабільно виробляти чавун і сталь. «Метінвест», Interpipe та ArcelorMittal Kryvyi Rih, три найбільші металургійні компанії країни, були змушені призупиняти сталеливарне виробництво.

«У нас фактично немає іншого вибору. Інакше нам доведеться зупинити виробництво до кінця війни, яка може тривати ще багато років, і я сумніваюся, що за цей час ми зможемо зберегти наших працівників», – сказав у коментарі виданню президент «Укрметалургпрому» Олександр Каленков.

На цьому тлі представники галузі пропонують створити окремий фонд відновлення металургії, за аналогією з Фондом підтримки енергетики України. Механізм передбачає залучення коштів міжнародних партнерів для закупівлі критичного обладнання в Європі, проведення аварійних ремонтів і відновлення пошкоджених виробничих потужностей.

«Такий Фонд відновлення міг би допомогти постраждалим виробникам фінансувати аварійні ремонти, відновлювати виробничі потужності та робити підприємства більш стійкими. Адже великі промислові роботодавці поблизу лінії фронту зазнають одних із найсильніших атак, водночас забезпечуючи десятки тисяч робочих місць і підтримуючи економіку своїх регіонів», – каже керівник офісу генерального директора «Метінвесту» Олександр Водовіз.

Ще однією проблемою залишається доступ до міжнародного фінансування: великі металургійні компанії не можуть отримувати підтримку від міжнародних фінансових інституцій через структуру власності. Тому уряду потрібно почати переговори, зокрема з ЄБРР, щодо можливості фінансування таких підприємств в умовах війни.

Серйозним фактором тиску залишається і логістика. Через фактичне закриття чорноморських портів компанії змушені перевозити вантажі залізницею та через порти Польщі й Румунії. Транспортування окремих вантажів, зокрема коксівного вугілля, подорожчало на 50–60%: це особливо критично для підприємств, які вже втрачають десятки мільйонів доларів щомісяця. Частину логістичних витрат також могли б спільно компенсувати українська держава та європейські партнери.

Окремий блок проблем пов’язаний із доступом до ринку ЄС. Українські виробники одночасно стикаються з новими сталевими квотами та механізмом CBAM, який підвищує вартість постачання вуглецевоємної продукції до Євросоюзу, тож держава має вжити заходів, щоб добитися для металургії ширших можливостей для експорту сталі до ЄС, та пом’якшення дії CBAM.

Старший аналітик Dragon Capital Денис Саква попереджає: подальше падіння металургії вдарить не лише по виробниках сталі. За його словами, будівельним компаніям доведеться імпортувати дорожчу сталь із Європи, що може підвищити вартість будівництва, посилити інфляційний тиск і збільшити витрати на майбутнє відновлення країни.

«Одним із головних кроків для стабілізації галузі залишається відновлення роботи чорноморських портів. Це дозволило б не лише знизити логістичні витрати, а й відновити експорт залізорудної сировини навіть тим підприємствам, які поки не можуть повернутися до повноцінного виробництва сталі. Втім, навіть за умови появи зовнішнього фінансування та державної підтримки швидкого відновлення не буде. Тому в галузі зараз говорять не стільки про розвиток, скільки про збереження виробництва, персоналу та можливості відновити повноцінну роботу після стабілізації безпекової ситуації», – резюмує видання.