Митрополит Луцький і Волинський Михаїл: Звичайно, нам потрібен Київський патріархат

Останній тиждень приніс великі випробовування для Православної церкви України. Заява одного з найавторитетніших архієреїв, почесного патріарха Філарета про можливий розкол спровокувала ефект вибуху і для вірян, і для єпископату. Почесний патріарх Філарет звинуватив предстоятеля церкви Епіфанія у порушенні попередніх домовленостей, які ухвалив архієрейський собор. За ними, патріарх Філарет нібито мав продовжити керувати церквою, а митрополит Епіфаній, обраний предстоятелем, мав би опікуватися лише зовнішньо церковними справами.

Аби заручитися ширшою підтримкою Філарет почав миритися, якщо вірити окремим ЗМІ, навіть з тими, з ким конфліктував і навіть відлучив від церкви. Патріарх розіслав архієреям запрошення прибути до Києва 14 травня на молитовне святкування на честь священномученика Макарія. Обрана дата була невипадковою. Святого Макарія вважають неофіційним покровителем Київського патріархату і саме 14 травня 1966 року Філарет був призначений архієпископом Київським і Галицьким. Але через скандал, який почав назрівати, до Києва прибули всього 4 єпископи, три з єпархій Української церкви у Росії і архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент, який не впевнений, що зможе продовжувати служити в Криму через тиск російської окупаційної влади. Почесний патріарх Філарет стверджує, що Київський патріархат продовжує існувати попри публічне оголошення про його розпуск. Аби це підкреслити, запрошення архієреям було надіслано на бланках УПЦ Київського патріархату. На 15 травня почесний патріарх скликає журналістів, аби дати відповіді на запитання, які хвилюють громадськість і пояснити свої останні дії.

Предстоятель Православної церкви митрополит Епіфаній на святкування не прибув і заявив про відсутність церковного конфлікту. Інші архієреї намагаються не коментувати протистояння, яке з допомогою журналістів та Московського патріархату набуло масштабів катастрофи, яка ось-ось знищить нову церкву.

Одним із впливових архієреїв, підтримкою якого нібито залучився почесний патріарх Філарет, ЗМІ називали митрополита Луцького і Волинського Михаїла. У грудні під час Об’єднавчого собору у Києві він був одним із фігурантів великого скандалу: митрополит висунув свою кандидатуру на посаду предстоятеля і відмовився від амбіцій лише під тиском Філарета і на прохання президента Петра Порошенка.

«Главком» зв’язався з авторитетним архієреєм і розпитав про його нинішні стосунки із почесним патріархом Філаретом, про бачення конфлікту та про Київський патріархат, який продовжує існувати, принаймні, на папері.

Митрополит Луцький і Волинський Михаїл

«Це не конфлікт, давайте не роздмухувати»

Владико, чи є Православна церква України єдиною, як каже митрополит Епіфаній, чи вона розділена, як стверджує почесний патріарх Філарет?

Це не конфлікт, давайте не роздмухувати. Це з’ясування стосунків між двома архієреями в середині церкви, не більше не менше. У нас є одна церква, єдиною вона і залишається, ніякого розділення не буде. Звичайно, нам потрібен Київський патріархат. Але в позначенні чергового ступеню автокефальності церкви. Зараз ми маємо рівень митрополії, подальше наше бажання – стати патріархатом, так як було раніше, до визнання. Це процеси, які повинні іти у всій церкві, а не серед окремої групи архієреїв, які цього домагаються. Тобто це (Київський патріархат) завдання на майбутнє для Православної церкви України.

Почесний патріарх Філарет також виступає за створення патріархату, але вже зараз бачить розділення у церкві. Ви також його бачите?

Ніякого розділення немає. Чому це з’ясування стосунків стало публічним потрібно питати тих, хто про це висловлюється. Всі ці заяви про те, що ми комусь підкорені, зайві. Ми всі повинні бути віданні лише Православній церкві і Богу. Клятва окремим персонам – це зайве.

Під час утворення Православної церкви України ви першим заявили про конфлікт, який існує між вами і нинішнім почесним патріархом Філаретом. Ваші стосунки поліпшилися?

Давайте так: наші стосунки з патріархом не були поганими. У нас було різне бачення на одне питання, і все. Не було питання протистояння між мною і патріархом Філаретом, чи мною і митрополитом Епіфанієм, чи мною із кимось іншим. Я був проти способу висування кандидатур на Помісний собор, оскільки порушувався статут нашої церкви. Тоді я виступив проти, бо був за статутні правила, які ми ухвалили як церква Київського патріархату.

Листи-запрошення, які патріарх Філарет надіслав напередодні архієреям, були написані на бланках Київського патріархату, який мав би бути ліквідований. Цими листами патріарх підкреслює, що прагне очолювати церкву?

Та немає ніяких спеціальних бланків. Які наштампували, на тих і розсилає. Можна було б брати бланки і Православної церкви… Я не знаю логіки, чому вчинили так, як вчинили. Якщо у мене купа листів і старі бланки, я ж повинен їх якось використовувати. Стосунки людей потрібно не з’ясовувати у площині «який бланк» і щось там з цього висмоктати. Потрібно просто з’ясувати причини протистояння, чому ви між собою не можете порозумітися.

З одного боку, Київський патріархат підписом Філарета, як предстоятеля, був ліквідований. З іншого боку, зараз він стверджує що УПЦ КП існує. І цьому є підтвердження. Як все це пояснити?

Київський патріархат ліквідований. Як юридична структура він не існує. Умовою Київського патріархату проведення собору і готовність іти на собор (об’єднавчий) було те, щоби я зняв свою кандидатуру на предстоятельство. Я зняв кандидатуру, ми ліквідували Київський патріархат. Щодо заяв Філарета, то це питання до нього, що він під цим мав на увазі.

Але в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб досі можна знайти і УПЦ КП і УАПЦ. Виходить, що патріарх Філарет правий: Київський патріархат існує?

Ці процедури повинна зробити держава. Ми ж надали документи на ліквідацію? Надали. Чому держава тримає в реєстрі і не ліквідовує – то вже питання до держави.

Чи потребує змін нинішній статут Православної церкви України?

Статут можна доповнювати згідно із чинним українським законодавством. Ми його ухвалили, він задовольняє усі сторони, він не потребує ніякої зміни. А доповнення, звичайно, будуть, тому що життя іде.

«Хто як хоче, так і цілується»

У разі внесення суттєвих змін до статуту Константинополь може відкликати Томос. Чи є така небезпека?

Константинополь нічого не відкличе. Не треба робити з цього паніки. Проти Томосу, проти Константинополя ніхто в статут нічого вносити не буде. Томос залишиться, статут залишиться. Буде доповнюватися відповідно до вимог часу і законів України.

На останній службі ви не поцілували руку митрополиту Епіфанію, як це зробили усі інші архієреї. Багато хто розцінив це як ознаку конфлікту з предстоятелем церкви. Чому так вчинили?

Що таке цілувати чи не цілувати руку? Є традиція, Статут, згідно з яким я повинен цілувати тільки хрест. Що архієреї ще хочуть цілувати предстоятелю – це їхнє право. Коли ми під час богослужіння кажемо «Христос посеред нас», то цілуємо один одному руку. От тоді я цілував руку предстоятелю церкви, а він цілував мою. Це все (в сюжеті на ТБ) висмоктане з пальця. Хтось так вітається, хтось інакше, у щоку цілує, хтось двічі цілується. Хто як хоче, так і цілується. Не можна обвинувачувати іншу людину в тому, що вона не так поцілувала, як ти поцілував.

Вам приходило запрошення від патріарха Філарета приїхати до Києва сьогодні (14 травня) на молитовне святкування на честь священномученика Макарія?

Запрошення я отримав 13 травня. Але набагато раніше, десь місяць тому, я отримав запрошення від митрополита Симеона. Він просив мене про підтримку, тому що у нього є загострення у стосунках з Московським патріархатом. Я йому допомагав кадрами, направляв до нього священнослужителів: із семінарії, із кадрових резервів. От він мене і запросив спільно відвідати богослужіння, на що я погодився. Я ж не можу скасовувати одне і погоджуватися на інше. Потім уже закрутилася ця круговерть із цими заявами (почесного патріарха Філарета про те, що у церкві є розділення). Я розумію, що на сьогодні це якось виглядатиме, що я ніби проігнорував запрошення. Але абсолютно ніякого підтексту тут не слід шукати.

Хто є найавторитетнішими архієреями для митрополита Епіфанія, до чиєї думки він дослухається?

Немає ніякого поділу. Згідно зі статуту, повинні по старшинству визначатися у чергу члени Священного синоду. Є 12 членів Синоду. Щопівроку шість членів Священного синоду міняються. Загалом каденція – це рік. Тобто коли я буду членом Синоду, то буду (членом Синоду) один рік. Але півроку буду разом з одними шістьма архієреями, а наступні півроку буду з іншими шістьма архієреями.

В інтерв’ю «Главкому» почесний патріарх Філарет, пояснюючи принцип ротації говорив про те, що ті архієреї, які мають стати наступними членами Синоду, цілком можуть не дочекатися цього членства.

Архієреї мають мінятися щопівроку. У нас їх не так багато, загалом 60 архієреїв. В межах п’яти років всі зможуть бути членами Синоду. Бажання почесного патріарха Філарета полягає у тому, щоби збільшити кількість членів Священного синоду. Але повторю: це лише його особисте бажання.

Чи має патріарх підтримку в цих бажаннях серед архієреїв?

Такої підтримки у нього не буде. І в статуті цих змін не буде. Я знаю архієреїв, з якими я спілкуюся, із якими зв’язок підтримую: говоримо про те, що такі зміни підтримані не будуть, вони нам не підходять. Це стара модель управління церквою. Ми від неї відійшли і вона не прописана в статуті, який ми ухвалили 15 грудня.

«У Філарета свій бюджет, у Епіфанія свій»

Хто і як контролює бюджет у церкві?

Священний синод. У єпархіях контролює єпархіальне управління. Раз в рік ми, кожен архієрей, здаємо звіти про нашу господарську діяльність. Персональної відповідальності когось із членів Синоду за це питання немає.

Якщо патріарх Філарет каже про Київський патріархат, який продовжує існувати, то може і бюджет у нього є свій?

Ні. У нього свій бюджет, у Епіфанія свій бюджет. Є декілька статей доходів: з парафій, які у розпорядженні архієрея, від того, що реалізовується, церковне начиння тощо і від жертводавців. В кожного є свої знайомі підприємці, кожен щось продає: свічки, ікони тощо.

Оточення предстоятеля церкви дуже різне. Це як представники колишнього Київського патріархату, так і Московського. Наскільки вагомий цей вплив, хто для предстоятеля церкви є авторитетом? Сьогодні ми бачимо, що навколо Епіфанія виринають люди, які ще кілька років тому божились, що Московський патріархат немає альтернативи.

Немає когось особливо наближеного до предстоятеля. Всі члени Священного синоду впливають. Так не вичислити, хто для нього найбільший авторитет.

Чи не бачите ви «руки Москви» у цих суперечках між митрополитом Епіфанієм і почесним патріархом Філаретом?

Ні. Це внутрішні церковні справи, вони навіть держави України не стосуються. Не треба шукати тут московського сліду.

Які найголовніші церковні проблеми поки залишаються без вирішення?

Треба любити Бога понад усе, треба любити Україну понад усе і треба любити церкву понад усе, тоді не буде ніяких конфліктів. Коли у церкві був конфлікт і це загрожувало проведенню Помісного собору, я свою кандидатуру зняв…

А зараз маєте предстоятельські амбіції?

Що значить предстоятельські амбіції? Якщо відбуватимуться вибори предстоятеля, я подаватиму свою кандидатуру. Поки усі живі-здорові, то ця тема взагалі не може підніматися і не може тлумачитися.

Михайло Глуховський, «Главком»