Стівен Спілберг та Девід Лінч повертаються на великі екрани. Кінопрем'єри тижня

На великі екрани цього тижня в Україні виходять чотири стрічки іноземного виробництва. Особлива увага прикута до фільму оскароносного режисера Девіда Лінча «Синій оксамит», який повертається на великі екрани з нагоди 40-річчя релізу. Також глядачі зможуть побачити нову науково-фантастичну роботу титулованого режисера Стівена Спілберга «День істини» з акторами Емілі Блант та Джошем О'Коннором в головних ролях.

«Главком» детально розказує про ці та інші кіноновинки 11 червня 2026 року.

Зміст

• День істини
• Обсесія
• Небезпечна близькість
• Синій оксамит

• Країна: США
• Режисер: Стівен Спілберг
• Актори: Емілі Блант, Джош О'Коннор, Ів Г'юсон, Колін Ферт, Колман Домінго, Ваятт Расселл, Генрі Ллойд-Хьюз, Елізабет Марвел

Оскароносний режисер Стівен Спілберг повертається до жанру наукової фантастики з фільмом «День істини» – однією з найочікуваніших кінопрем'єр року. Стрічка стала першою масштабною роботою режисера після автобіографічної драми «Фабельмани» (2022 рік) та водночас його поверненням до теми позаземного життя. Вона супроводжує режисера ще з часів «Близьких контактів третього ступеня» та «Інопланетянина».

В основі сюжету – історія метеорологині Маргарет Ферчайлд (цю роль зіграла титулована акторка Емілі Блант) та фахівця з кібербезпеки Даніеля Келлнера (у виконанні актора Джоша О'Коннора), які стикаються з доказами існування позаземного розуму. Герої опиняються в центрі масштабної змови, пов'язаної з приховуванням інформації про контакти людства з іншими формами життя. За словами самого Спілберга, картина не є продовженням жодного з його попередніх фільмів, хоча тематично перегукується з ними. Режисер наголошував, що цього разу прагнув створити історію, яка буде «ближчою до правди, ніж до фантастики», надихаючись реальними повідомленнями про непізнані аномальні явища та суспільними дискусіями навколо них.

Сценарій написав давній соратник Спілберга – Девід Кепп, який раніше працював над «Парком Юрського періоду», «Війною світів» та кількома частинами «Індіани Джонса». Музику створив легендарний композитор Джон Вільямс. Для нього це вже тридцята співпраця зі Спілбергом.

Одним із найбільш обговорюваних елементів фільму стала незвична робота Емілі Блант над образом. Для сцени контакту з невідомою формою життя актриса відмовилася від використання штучного інтелекту для створення голосових ефектів. Замість цього вона самостійно записувала дивні звуки, шепіт, клацання та вокальні імпровізації, які згодом були доопрацьовані звукорежисерами. Блант зізнавалася, що ідея використовувати ШІ для таких сцен її «лякала», тому вона наполягла на більш творчому та людському підході.

Сам Спілберг під час презентації фільму на CinemaCon заявив, що «День істини» став для нього дуже особистим проєктом. Режисер розповів, що інтерес до космосу та можливого існування інших цивілізацій йому ще в дитинстві прищепив батько. Під час промокампанії Спілберг неодноразово наголошував, що «День істини» для нього є значно більшим, ніж просто історія про НЛО. На презентації фільму в Лас-Вегасі режисер заявив, що нова стрічка містить більше правди, ніж фантастики. За його словами, поштовхом до створення сюжету стали реальні повідомлення про непізнані аномальні явища та суспільна дискусія навколо них.

Знімальний процес проходив у Нью-Йорку, Нью-Джерсі та Атланті упродовж 2025 року. Виробництвом займалися студії Amblin Entertainment та Universal Pictures. Офіційний бюджет «День істини» продюсери не розголошують. За даними американських галузевих медіа, виробництво могло коштувати близько $115 млн. Перші реакції критиків після закритих показів виявилися позитивними. Частина оглядачів уже назвала «День істини» найкращою роботою Спілберга за останні два десятиліття, окремо відзначаючи гру Емілі Блант та операторську роботу Януша Камінського.

• Країна: США
• Режисер: Каррі Баркер
• Актори: Майкл Джонстон, Інде Наварретт, Купер Томлинсон, Меган Ловлесс, Енді Ріхтер, Гейлі Фіцджеральд, Дерін Тундер

Американський фільм жахів «Обсесія» зрежисував та змонтував молодий колишній YouTube-блогер Каррі Баркер. За кілька років він пройшов шлях від аматорських короткометражок до одного з найобговорюваніших молодих режисерів у Голлівуді. Після прем'єри на кінофестивалі в Торонто стрічка отримала схвальні відгуки критиків, а згодом стала справжнім касовим феноменом.

У центрі сюжету – сором'язливий працівник музичного магазину Беар, який уже багато років закоханий у свою подругу та колегу Ніккі. Не наважуючись зізнатися у своїх почуттях, хлопець знаходить загадковий артефакт, здатний виконати одне бажання. Беар загадує, щоб Ніккі покохала його більше за всіх у світі. Бажання здійснюється, але дуже швидко любов перетворюється на небезпечну одержимість. Те, що спочатку виглядає як романтична фантазія, поступово стає справжнім кошмаром.

Ідея фільму народилася після перегляду Каррі Баркером одного з епізодів мультсеріалу «Сімпсони», де фігурувала знаменита «мавпяча лапа», яка виконує бажання з непередбачуваними наслідками. Режисер настільки захопився цією концепцією, що вирішив створити власну сучасну історію про небезпеку отримати саме те, чого найбільше прагнеш.

Бюджет картини склав близько $750 тис. Для сучасного американського кіно це надзвичайно скромна сума, особливо для фільму, який вийшов у широкий прокат через студії Focus Features та Universal Pictures. Водночас касові збори перевищили $229 млн у світовому прокаті, що зробило стрічку одним із найприбутковіших незалежних горорів останніх років.

Під час промокампанії Каррі Баркер наголошував, що для нього було надзвичайно важливо не перетворити Ніккі лише на «монстра». Режисер пояснював, що героїня є насамперед жертвою прокляття та обставин, а не справжнім лиходієм історії. Саме тому він прагнув зробити персонажа водночас страшним і трагічним. Баркер переглянув велику кількість претенденток на роль Ніккі, але саме акторка Інде Наварретт, за його словами, ідеально поєднала в собі божевілля і страх. Після пробної сцени з Майклом Джонстоном автори стрічки зрозуміли, що знайшли потрібний акторський дует.

• Країна: США
• Режисери: Даміан Ромей, Бруно Ернандес
• Актори: Бріанна Коен, Донні Боаз, Ніколь Марі Сіссінні, Кайлі Каннінгем, Ейдан Патрік Ґріффін, Джессіка Пачеко, Аннетт Гоббс

Трилер «Небезпечна близькість» поєднує сімейну драму, любовний трикутник та кримінальну інтригу. Стрічку зняли режисери Даміан Ромей та Бруно Ернандес – автори десятків популярних телевізійних трилерів для американських каналів Lifetime та Reel One Entertainment.

У центрі сюжету – Гелена, яка важко переживає розлучення. Прагнучи почати життя заново, вона знайомиться з харизматичним подружжям – Діном та Айріс. Нові знайомства швидко переростають у романтичні стосунки між трьома людьми. Однак ідилія триває недовго: одного ранку Айріс знаходять убитою, а головною підозрюваною стає саме Гелена. Відтепер жінці доводиться не лише доводити власну невинуватість, а й з'ясовувати, хто насправді стоїть за злочином. Попри детективну основу, значна частина фільму присвячена стосункам Гелени з її донькою Медісон, роль якої виконала Кайлі Каннінгем. Саме через лінію підлітків автори показують, як гучний кримінальний скандал впливає не лише на підозрюваних, а й на їхні родини. Поки поліція шукає вбивцю, Медісон стикається з цькуванням, плітками та хвилею обговорень у соцмережах.

Однією з особливостей фільму стала незвична для телевізійного трилера тема поліаморних стосунків. Автори використали романтичну історію не лише як сюжетний двигун, а й як спосіб показати, наскільки швидко суспільство готове засуджувати людей, які виходять за межі звичних моделей поведінки. Після вбивства Айріс громадська думка практично миттєво обертається проти Гелени. Водночас медіа та соціальні мережі починають формувати власну версію подій ще до завершення розслідування.

Сценарій фільму «Небезпечна близькість» написала Рейчел Мортон, а оператором виступив Ернан Еррера. Прем'єра відбулася влітку 2025 року на телеканалі Lifetime. Тепер стрічку можна побачити на великих екранах в українських кінотеатрах.

• Країна: США
• Режисери:  Девід Лінч
• Актори: Кайл Маклаглен, Ізабелла Росселліні, Денніс Гоппер, Лора Дерн, Дін Стоквелл

Культовий фільм оскароносного американського режисера Девіда Лінча «Синій оксамит» повертається на великі екрани з нагоди свого 40-річчя. Стрічка вийшла в прокат 1986 року. «Синій оксамит» вважають не лише однією з головних робіт Девіда Лінча, а й одним із найвпливовіших американських фільмів другої половини ХХ століття.

За сюжетом, студент Джеффрі Бомонт повертається до рідного містечка після хвороби батька і випадково знаходить у полі відрізане людське вухо. Спроба з'ясувати його походження приводить хлопця до загадкової співачки Дороті Валленс та психопатичного злочинця Френка Бута. Так починається подорож у світ, де за фасадом ідеальної американської провінції приховуються насильство, страх і темні людські бажання.

Ідея фільму виникла у Девіда Лінча ще на початку 1970-х років. Сам режисер згадував, що все почалося з трьох образів: назви, відрізаного людського вуха в траві та пісні Blue Velvet музичного виконавця Боббі Вінтона. Саме ці елементи поступово сформували історію, яка згодом стала одним із найвідоміших сценаріїв у Лінча кар'єрі. Режисер розповідав, що сцена з оголеною жінкою на вулиці була навіяна реальним епізодом із дитинства, який настільки вразив його, що він пам'ятав його все життя.

На момент виробництва сценарій вважався надто провокаційним. Кілька великих голлівудських студій відмовилися від проєкту через відверті сексуальні сцени та жорстокість. Після комерційної невдачі «Дюни» Лінч прагнув створити більш особисту історію, і врешті фільм погодилася профінансувати компанія Dino De Laurentiis Entertainment Group. Офіційний бюджет стрічки склав близько $6 млн. Справжній успіх прийшов пізніше, коли фільм «Синій оксамит» стала культовою завдяки відеопрокату та численним перевиданням.

Одним із найбільших відкриттів фільму стала роль актора Денніса Гоппера. На той момент його кар'єра переживала непростий період. Втім роль Френка Бута фактично повернула актора до числа найбільш затребуваних зірок Голлівуду. Багато критиків досі називають цього персонажа одним із найстрашніших лиходіїв в історії кіно. Саме за роль Френка Бута Гоппер отримав номінацію на премію «Золотий глобус», а його герой став справжнім культурним феноменом.

Не менш драматичною є історія акторки Ізабелли Росселліні. До «Синього оксамиту» вона була відома насамперед як модель та обличчя одного з косметичних брендів Lancôme. Після виходу стрічки акторка отримала захоплені відгуки критиків. Однак через епатажну роль модельне агентство припинило з нею співпрацю. Через багато років Росселліні заявила, що ніколи не вважала себе жертвою або людиною, яку експлуатували під час роботи над фільмом. За словами акторки, вона свідомо погодилася на роль Дороті Валленс і вдячна Лінчу за можливість створити складний та багатогранний образ.

Початкова версія «Синього оксамиту» тривала майже чотири години. За умовами контракту Лінч мав скоротити її приблизно до двох годин. Значна кількість сцен і сюжетних ліній була вирізана, а окремі моменти довелося змінювати на вимогу Американської кіноасоціації, щоб фільм отримав прокатний рейтинг. Частину знайдених через десятиліття сцен пізніше включили до спеціальних видань стрічки.