Історія зі скандальною розмовою Трампа і Зеленського ще тільки набирає обертів
Через скандал навколо телефонної розмови Дональда Трампа з Володимиром Зеленським, якого в Америці вже назвали «українською аферою», під «вогнем» опинився й особистий адвокат президента США, колишній славетний мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані. Його звинувачують в тому, що він занадто багато на себе взяв, втручаючись в державні справи та ведучи перемовини з українським урядом про початок слідства проти Хантера Байдена, сина колишнього віце-президента Джо Байдена. Багато експертів вважають його дії незаконними та кримінальними.
Від «мера Америки» до «однією ногою в тюрмі»
В якості прокурора Нью-Йорка Руді Джуліані вважався колись одним із найефективніших мисливців на мафіозі. В якості нью-йоркського мера він очистив вулиці свого міста від бандитів та зробив їх безпечними. Після терактів 11 вересня 2001 року він підтримав містян та надихнув їх на відновлення знищеного центру цієї славетної метрополії. Американська телезірка Опра Уінфрі назвала його тоді «мером Америки», а відомий часопис Time проголосив його «людиною року-2001». Коли він наприкінці того ж 2001 року пішов зі своєї посади, він був одним із найповажніших мерів, яких тільки мав Нью-Йорк.
Сьогодні він – особистий радник, його «чистильник» для важких справ. Людина, яка в якості особистого адвоката американського президента «прибирає» з його дороги бруд та сміття. А відтепер – ще й людина, яка опинилася на межі того, щоби втратити останні залишки своєї колись блискучої репутації, заробленої роками й роками важкої праці. Дехто каже – мовляв, Руді «Лис» Джуліані опинився вже однією ногою в буцегарні...
У вівторок речниця Палати представників американського Конгресу, демократка Ненсі Пелосі, оголосила про початок формального попереднього слідства в процесі імпічменту проти президента Дональда Трампа. На думку демократів, Трамп примушував Володимира Зеленського розпочати слідство проти найімовірнішого демократичного кандидата в президенти США, Джо Байдена, та його сина Хантера. Скоріш за все – аби отримати до президентських перегонів наступного року якийсь компромат проти Байдена «на руки».
Україна, як відомо, великою мірою залежить від американської допомоги. Без неї українська боротьба проти російської агресії на Сході держави буде набагато важчою та кривавішою. Й, якщо в такій ситуації українському президентові телефонує його всемогутній американський колега та «просить про послугу» - то українському лідерові має бути зрозуміло, що може статися, якщо він відмовиться прислужитися. Тож американські демократи, певно, добряче розуміли, що саме вони назвали «зловживанням посадою», висуваючи звинувачення проти Трампа.
Нині Білий Дім оприлюднив протокол цієї телефонної розмови та ще й багатосторінкову скаргу інформатора зі спецслужб, який, власне, й розпочав усю цю історію, доповівши по начальству про цей телефонат. В обох документах, окрім Трампа та Зеленського, фігурує ще одна персона: Рудольф Джуліані. Першим про нього спом’янув Зеленський: він висловив надію, що Джуліані «якомога скоріше зможе приїхати в Україну». Трамп трохи згодом відгукується: «Якщо ви зможете з ним поговорити, це було б чудово».
Це звучить, відверто кажучи, доволі просто. Але саме ці цитати можуть стати для «Лиса» просто згубними. Джуліані – не держслужбовець, не військовий, не дипломат. Він – приватна персона. За американськими законами, він просто не має права займатися зовнішньою політикою. А якщо займається – це злочин проти Америки. Тому звинувачення проти нього звучить нині так: Рудольф Джуліані без офіційного права втрутився в справи держави. Переговори з іноземними урядами є прерогативою Держдепартамента й аж ніяк не приватних персон. Навіть, якщо ця приватна персона – адвокат самого президента США. Бо він – адвокат не президентського крісла, а людини – Дональда Трампа. Не більше.
Те, що провести переговори з українським лідером його, можливо, підрядив сам президент, нічого не змінює з точки зору американського законодавства. Багато експертів вважають через це його дії злочинними.
Дональд Трамп (Фото: Mike Segar / Reuters)" width="1180" height="730" itemprop="image" />
«Скажений лис» іде в атаку
Схоже, що Джуліані все це вкрай знервувало. У вівторок він був гостем на телеканалі Fox News – цей правоконсервативний канал, «улюбленець» самого Трампа, запросив до пари з Джуліані ще одного, скоріш, ліберального радіожурналіста, який звинуватив ув ефірі свого опонента в порушенні закону. Джуліані раптом «зірвало». «Стуліть свою пельку, ви, дебіл! Заціптеся, ви не знаєте, про що патякаєте! Ви ідіот!» - волав він у прямому ефірі...
За кілька годин до цієї скандальної програми газета Washington Post докладно розповіла своїм читачам про роль Джуліані в цій історії. Зокрема, про те, що, на думку високопосадовців з Держдепу, вся ця афера з розслідуванням проти Байдена була ідеєю саме трампова адвоката. «Багато людей, - зазначало видання, - намагалися не допустити, аби ця телефонна розмова, яка мала місце 25 липня, взагалі відбулася».
В Держдепартаменті й, частково, в Білому Домі побоювалися, що Трамп може погіршити й без того складні стосунки з Україною. Але саме Джуліані наполягав на тому, що Трампові слід поговорити з Зеленським і, зрештою, досяг свого: американський президент зателефонував того дня своєму недосвідченому українському колезі. Один із колишніх співробітників Білого Дому повідомив виданню The Atlantic, що вся ця справа загострилася лише тому, що «Руді набив трампову голову цим лайном».
Все це непогано узгоджується з інформацією, яку зафіксував у своїй доповіді досі невідомий співробітник спецслужб – ймовірно, з лав ЦРУ. Він написав, що двоє високопосадовців Держдепартаменту розмовляли з Джуліані, намагаючись якомога зменшити розміри шкоди для національної безпеки. Вони також намагалися допомогти українському урядові зрозуміти всю серйозність ситуації та відповідно відреагувати на частково заперечуючі один одного сигнали, які були отримані, з одного боку, від Джуліані, а з іншого – від офіційних дипломатів США.
То що ж виходить: насправді – це Рудольф Джуліані, а не Дональд Трамп, такий-сякий немазаний, капосник, справжня загроза національній безпеці Америки, а докупи – ще й України? Нііі, він так не грає. В численних інтерв’ю «Лис» розповідає нині, що це був Держдепартамент США, який дав йому завдання налагодити контакт із українським урядом. Він, мовляв, інформував міністерство закордонних справ про кожний свій крок.
СМС, «Бурісма» та теорії змови
Джуліані й справді невтомно звинувачує зараз Держдеп: «Якщо вони були такими стривоженими через мої дії – чому вони просили в мене допомоги? Чому вони надсилали мені купу дружніх СМС, просячи мене про допомогу або дякуючи мені за неї?». На доказ своїх слів він помахав з екранів телевізорів своїм мобільником та пообіцяв незабаром оприлюднити всі ці прохання та подяки.
В четвер ввечері він здійснив свою обіцянку, продемонструвавши на телеканалі Fox News дві СМСки. Щоправда, вони навряд чи можуть служити доказами його тверджень. Перша – від українського спецуповноваженого США Курта Волкера, який пропонує йому розповісти побільше про ситуацію в Україні, друга – від Волкера ж: в ній він пропонує Джуліані організувати спільну телефонну розмову з однією з довірених осіб Зеленського. Тобто, з цих СМСок виходить все навпаки: це Джуліані просив представника Держдепу про підтримку.
Схоже, що Джуліані налаштувався на велику війну. «Це неможливо, що той інформатор – герой, а я ні!» - обурився він у розмові з репортеркою Atlantic. «Я маю бути героєм! Ці дурні! Коли все це скінчиться – я буду героєм! Мене слід прославляти за те, що я зробив!».
Можливо, що він і сам вірить в те, що Джо Байден наробив шкоди в Україні? Коли Байден був у 2014 році віце-президентом США при Бараку Обамі, він був також і його вповноваженим по Вкраїні. Але водночас, нагадаємо, його син Хантер сидів у правлінні української газової компанії «Бурісма Холдінгс», чий керівник Микола Злочевський був замішаний у корупційний скандал. В Америці вже тоді активно дебатували, чи не наявний тут конфлікт інтересів?
Втім, Джуліані та Трамп розповідають зараз про те, що Джо Байден вплинув на Петра Порошенка, аби той вигнав з посади Генпрокурора Віктора Шокіна – буцімто за те, що той розпочав слідство проти «Бурісми» й, відповідно, проти Хантера Байдена. Проблема полягає в тому, що ця версія не підкріплюється жодними доказами.
Справді, Байден разом із іншими представниками західних держав вимагав від Порошенка звільнити з посади Генпрокурора Шокіна, якого вони вважали корупціонером. Причому вимагали жорстко, погрожуючи ненаданням Україні фінансової допомоги та кредитів. Але: коли Байден та інші «західники» висунули Порошенкові цю вимогу – слідство проти «Бурісми» вже давно було припинене. Причому матеріали цього слідства підтверджують, що Хантер Байден в жодному разі не був його об’єктом.
Джуліані все це відкидає. Він розпочав власну боротьбу. В Україні він сподівається знайти три речі: докази проти Джо та Хантера Байденів; докази того, що українські високопосадовці втрутилися в американські президентські вибори 2016 року на користь Гілларі Клінтон; докази, що інформація про незаконні гешефти колишнього керівника передвиборчого штабу Трампа, засудженого наразі до довгострокового ув’язнення Пола Манафорта, надійшла з України. Заради цього Джуліані готовий просто гори звернути. Наприкінці 2018 року він особисто мав розмову зі звільненим з посади Віктором Шокіним. Окрім того, він двічі зустрічався з наступником Шокіна, Юрієм Луценком – першого разу наприкінці січня в Нью-Йорку, другого – в середині лютого в Варшаві. Про зміст їх бесід нічого не відомо, але відомо, що Трамп наполягав, аби Зеленський залишив Луценка на посаді Генпрокурора. Можна також зазначити, що з тієї пори Луценко висував проти Байдена ті ж звинувачення, що Джуліані та Трамп.
Потім, у квітні, невдовзі після перемоги Володимира Зеленського на виборах, Джуліані написав у своєму Твіттері, що Україна запровадила розслідування проти українських посадовців, які нібито намагалися в 2016 році вплинути на президентські вибори в США на користь Гілларі Клінтон – до речі, в п’ятницю він повторив це твердження знов. Інформатор ЦРУ написав у своїй доповіді, що приблизно в цей час люди Джуліані й вийшли на контакт із новим, ще не ставшим до роботи урядом Зеленського.
Тобто, тепер американські журналісти вважають, що спочатку Джуліані, завдяки своєму статусові особистого адвоката Трампа, доволі швидко та успішно зміг схилити Порошенка та його уряд до співробітництва. Але вже в середині травня Генпрокурор Луценко заявив, що не знайшов нічого ні проти Джо, ані проти Хантера Байденів. Що не завадило Трампові за кілька днів потому стверджувати, що Байден вплинув на звільнення Шокіна, аби врятувати свого сина Хантера.
Після заяви Луценка чи то Трамп, а чи то сам Джуліані вирішив, що слід терміново зустрітися з новим українським президентом та поговорити з ним про «справу Байденів». Ну, й «попросити» його про початок нового слідства – що й вилилося, кінець кінцем, в оту нещасну телефонну розмову 25 липня, яка стала «останньою краплею», після якої Ненсі Пелосі проголосила про початок процедури імпічменту президента...
Нагадаємо також, що напередодні цієї розмови Дональд Трамп, не називаючи жодних причин, заморозив майже 400 мільйонів доларів військової допомоги Україні. Щоправда, наразі незрозуміло, чи знав Зеленський про це взагалі на момент розмови, в якій Трамп «попросив» Зеленського сісти та переговорити наодинці з Джуліані – як прокоментував це прохання керівник комітету Палати представників Конгресу США з роботи спецслужб, демократ Адам Шіфф, «ніби бос мафії». Тепер саме він керує парламентським розслідуванням в межах процесу імпічменту.
Що ж, Джуліані, схоже, залишається вірним Трампу до кінця. Проте, не слід забувати, що сам Трамп не дуже цінує подібну вірність: це можна зрозуміти з його поведінки в численних випадках, коли він «кидав» своїх колишніх співробітників, аби врятувати власну шкуру та власну репутацію. На журналістське питання, чи було правомірним втручання Джуліані в урядові справи та в зовнішню політику, Трамп не поспішив підтримати свого адвоката. Він лише заявив: «Про це ви маєте спитати в Руді». Здається, «лису-відбувайлу» є, над чим подумати.
Борис Немировський, для «Главкома»
За матеріалами американської преси
Коментарі — 0