«Кризові умови проживання»: на яке житло можуть розраховувати українські біженці у Чехії

Половина біженців з України має проблеми з житлом у Чехії, а частина досі живе у колективних центрах, заявив радник міністра з регіонального розвитку Роман Матушек. Про це пише radiosvoboda.org.

Питання житла залишається відкритим для тисяч українських біженців у Чехії. Серед викликів – не лише «кризові» умови проживання, але й бідність та дискримінація з боку орендодавців, що не дає можливостей біженцям переїхати у незалежне житло.

У чеському офісі Міжнародної організації з міграції (МОМ) спільно з Міністерством регіонального розвитку працюють над довгостроковим рішенням житлових проблем українців. Вони представили дослідження та перші результати проекту забезпечення біженців житлом, який фінансує уряд Японії.

Більшість колективних центрів, в яких проживають українські біженці, у приватній власності

«Один із стовпів нашої допомоги – це підтримка біженців в сусідніх до України країнах: у Польщі, Угорщині, Словаччині, Румунії, Молдові, а також у Чеській Республіці», – розповів заступник голови місії посольства Японії у Чехії Ікуо Шоджі.

У Чехії перебувають понад 385 тис. українських біженців. Від початку війни Японія виділила $1 млн 370 тис. на безпечне розміщення та системне переміщення українців під егідою МОМ у Чехії.

На сьогодні майже 26 тис. українських біженців проживають у колективних помешканнях, гуртожитках або хостелах низької якості, свідчить дослідження МОМ та дані Мінрегіонів. До літа 2023-го Чехія залучила для цього близько 7,5 тис. будівель по всій країні і повністю оплачує проживання українців у приміщеннях такого типу. За словами радника міністра розвитку регіонів Романа Матушека, це не по-людськи, що біженці користуються цими гуртожитками два роки. Крім того, якість їхнього житла не відповідає тій ціні, яку країна оплачує.

Частина українців продовжують жити у гуртожитках у Чехії

фото: IOM Czechla

Дослідження МОМ показує, що колективні центри часто непридатні для довгострокового проживання. А громадські організації скаржилися, що менеджери тимчасового житла інколи відмовляли їм у доступі.

У рамках проєкту безпечного розміщення біженців співробітники МОМ відвідали десятки колективних центрів. Один із найгірших прикладів такого розміщення біженців – неподалік олов’яної шахти у віддаленому районі Карлових Вар.

«Це і так соціально й економічно невигідний регіон, а ця олов’яна шахта вже 30 років закрита і розташована на відстані 5 кілометрів через кущі від найближчого міста», – розповів голова чеського офісу МОМ Петр Чап.

Більшість колективних центрів для українських біженців – у сільській місцевості з населенням менш як 25 тис. людей. Це впливає на рівень медицини та соціальних послуг. Віддаленість таких гуртожитків від міст не сприяє інтеграції українців у чеське суспільство.

«Якщо ти вже живеш у такому колективному центрі у віддаленому районі, тобі дуже важко переїхати куди-небудь, знайти квартиру і нові можливості. Люди покладаються на соціальну спільноту», – звертає увагу Петр Чап.

Чому українці не переїздять?

Майже 60% українських біженців живуть за межею бідності, зазначають у МОМ. Одна з основних причин, чому люди досі не переїхали у стандартне житло – фінансові труднощі.

Також перебування українців у колективних центрах вигідне для їхніх власників, розповідає Петр Чап. За одне ліжкомісце для біженця Чехія виділяла 420 євро. Тож за компактну кімнату для матері і двох дітей власник отримував понад 1200 євро на місяць.

Наразі 100 тисяч біженців досі отримують гуманітарну допомогу чеського уряду. За даними МОМ, у найскрутнішому становищі – батьки-одинаки з двома або більше дітьми. В організації кажуть, що підтримка українців, які живуть за межею бідності, буде одним із викликів для Чехії цього року.

На сьогодні МОМ працює у 33 колективних центрах у рамках підтримки біженців. Організація намагається домовитися з урядом про продовження їх роботи як колективних центрів на довший період.

Найгостріша житлова проблема

Одна з найбільш нагальних потреб українських біженців – переїзд у довгострокове житло, зазначають у МОМ. Але чехи нерідко відмовляються здавати квартири. Чимало українців отримують відмову в оренді житла саме тому, що вони – українці, каже координаторка шелтерів при МОМ Мартіна Цілкова.

Буває, що орендодавці не хочуть говорити із орендарями українською або можуть не знати, як готувати контракт українською та чеською мовами. Також часто українцям бракує досвіду, щоб знайти житло і переїхати, тому вони потребують допомоги соціального працівника.

Нагадаємо, половині українських біженців у Чехії доводиться віддавати за житло понад 30% своїх доходів. Водночас чверті працевлаштованих біженців не вистачає грошей, щоб покривати щоденні витрати, йдеться у результатах дослідження празького відділення Міжнародної організації з міграції (МОМ).

В середньому родина втікачів від війни віддає 17200 чеських крон (28,3 тис. грн) на місяць за оренду квартири, а за кімнату в гуртожитку – 8 300 чеських крон (13,6 тис. грн). Найбільша вартість орендованого житла складала 38 тис. чеських крон (62,6 тис. грн), найменша – 5 тис. чеських крон (8237 грн). За кімнату респонденти платили максимум 24 тисячі крон (39,5 грн), а найменше – 1000 крон (1647 грн). Три чверті опитаних оплачували житло самостійно. В орендованих квартирах жили загалом 56% респондентів, решта біженців – у гуртожитках чи готелях.