Борису Джонсону – 60: чому прем’єр-міністра Великої Британії люблять українці
Українці цінують ту підтримку, яку отримала Україна завдяки Борису Джонсону
Сьогодні колишній прем'єр Великої Британії і великий друг України Борис Джонсон відзначає свій 60-річний ювілей. «Главком» нагадує про цікаві моменти з біографії британського політика та про його підтримку України у найважчі часи.
Борис Джонсон був на посаді прем’єра чотири роки і обіцяв, що Британія не перестане підтримувати Україну після закінчення його повноважень. Українці цінують ту підтримку, яку отримала Україна завдяки Борису Джонсону, тому візити британського політика в Україну завжди радо сприймаються українським суспільством.
Що відомо про Бориса Джонсона
Александер Борис де Феффел-Джонсон народився 19 червня 1964 року у Нью-Йорку, де в той час працював його батько, Стенлі Джонсон, однак незабаром родина повернулася до Лондона, де мати Бориса, Шарлотта Джонсон Вол, мала закінчувати навчання в Оксфорді. У родині Стенлі Джонсона та його дружини Шарлотти, четверо дітей, Борис найстарший. Стенлі Джонсон — колишній депутат Європейського парламенту, також працював у Європейській комісії та Світовому банку.
Цікаво, що Борис Джонсон є прямим правнуком міністра внутрішніх справ Османської імперії Алі Кемаля від його першої дружини, Вініфред Брун. Прадід Бориса Джонсона у 1919 році три місяці був міністром внутрішніх справ, виступав проти військового перевороту, наказав заарештувати Кемаля Ататюрка, і був страчений 6 листопада 1922. Його дітей, Османа Вілфреда та його сестру Сельму, виховувала їхня англійська бабуся, Марґарет Брун (у дівоцтві — Джонсон). Вони взяли її дівоче прізвище, Джонсон. Ось так Осман Алі Вілфред Кемаль (рідний прадід Бориса Джонсона) отримав ім'я Вілфред Джонсон.
Борис Джонсон і зараз має у Туреччині родичів, які є нащадками його прадіда. Через своє походження британський політик є популярною постаттю у Туреччині.
У дитинстві Борис Джонсон отримав значні пошкодження слуху, йому зробили кілька операцій. Навчався спочатку в Європейській школі Брюсселя, в Ітон-коледжі і в Оксфордському університеті, де вивчав класичну літературу. В університеті його обрали президентом студентської спілки.
Журналістську кар'єру Борис Джонсон розпочав з посади кореспондента-стажера в газеті Таймс, але пропрацював там лише один рік. З газети його було звільнено за фальсифікацію цитати його хрещеного батька, Коліна Лукаса, який пізніше став віцеканцлером Оксфордського університету. Певний період Джонсон працював у газеті Wolverhampton Express & Star, потім у The Daily Telegraph, згодом він став політичним оглядачем і редактором у газеті Spectactor.
Статті Джонсона часто мали сенсаційний характер, нерідко викликали суперечки. Пізніше його журналістський доробок використовуватимуть його опоненти, його слова часто вириватимуть з контексту або навіть пародіюватимуть його журналістський «сенсаційний» стиль.
Джонсон є автором кількох книг, серед яких «Фактор Черчилля», «Омріяний Рим», «Колонка Джонсона», «Позичте мені ваші вуха» і «В мене є для вас погляди». Крім публіцистичних робіт, він також опублікував у 2004 року роман: «Сімдесят дві діви». Іншу книгу, «Нова британська революція», було написано після його обрання мером Лондона. За журналістську працю Джонсона висували на Премію Британської телевізійної академії.
У 1997 році Джонсон узяв активну участь у безпосередньому політичному житті країни — був кандидатом на парламентських виборах у виборчому окрузі Клевід-Сауз, однак зазнав поразки. Та вже 2001 року йому вдалося обратися до Палати громад парламенту від виборчого округу Генлі-на-Темзі. Перебіг своєї передвиборчої кампанії Джонсон описав у книзі «Друзі, виборці, земляки: нотатки на пні». 2004 року його було призначено міністром культури у тіньовому кабінету опозиції. Після інтенсивної партійної кампанії у листопаді 2003 року Джонсона було призначено віцепрезидентом Консервативної партії Великої Британії.
З усіх цих посад в Консервативній партії Джонсона було звільнено в листопаді 2004 року після того, як його звинуватили у брехні щодо позашлюбних зв'язків з однією із співробітниць газети The Spectator. Хоча сам Джонсон ніколи не визнавав ці звинувачення, його звільнили через те, що переконливі, на думку однопартійців, докази брехні в пресі шкодили цілій партії. Однак з обранням нового лідера консерваторів Девіда Камерона Джонсона знову призначили міністром освіти тіньового кабінету опозиції.
Незабаром після призначення у тіньовий кабінет Джонсон оголосив про намір боротися за крісло мера Лондона на виборах 2008 року. Його перемогу 1 травня 2008 року над мером від Лейбористської партії Кеном Лівінгстоном оглядачі пояснювали передусім вдалою передвиборчою кампанією і великою явкою виборців у передмістях столиці.
9 липня 2018 року пішов у відставку з посади міністра закордонних справ Великої Британії.
У 2019 року, коли Тереза Мей визнала провал у побудові плану виходу Британії з Євросоюзу і заявила про свою відставку, Джонсон вирішив балотуватися на посаду прем'єр-міністра. 24 липня Борис офіційно став прем'єр-міністром країни.
Борис Джонсон і Україна
Борис Джонсон різко засуджує вторгнення Росії в Україну. Ще на початку повномасштабної російської агресії, 6 березня 2022 року, він заявив, що світові лідери повинні докласти всіх зусиль до гарантування, що жахливе вторгнення Росії в Україну припиниться. «Путін повинен зазнати поразки, і його поразка у цьому акті агресії повинна бути видима. Нашими суддями будуть не майбутні історики, а народ України», – сказав Джонсон.
У цей же день, 9 квітня, британський прем’єр-міністр і президент України Володимир Зеленський отримали незвичайний подарунок. Просто на вулиці українська художниця Лєра Полянськова подарувала їм керамічних півників, що у ті дні стали символом незламності українського народу.
27 квітня Джонсон заявив, що якщо Росія використає проти України зброю масового ураження, Британія може завдати ядерний удар у відповідь. 27 травня Борис Джонсон запропонував Зеленському створити альтернативний ЄС союз, який би очолила Британія і який би протистояв Росії. До нього також мали б увійти Естонія, Польща, Латвія та Литва.
7 червня Джонсон виступив проти того, щоб Зеленського примушували підписати поганий мир з Москвою. За його словами, Британія залишиться на «передовій» підтримки України в боротьбі з російською агресією.
Борис Джонсон був на посаді прем’єра чотири роки, він обіцяв, що Британія не перестане підтримувати Україну після закінчення його повноважень.
За час війни уряд Джонсона виділив Україні військової та фінансової допомоги приблизно на 3 мільярди доларів. Велика Британія надала Україні реактивні системи залпового вогню M270, ракети Brimstone. Військові неодноразово показували, як їх використовують. З моменту повномасштабного вторгнення Росії Джонсон виступав за нові санкції проти Росії та їхнє посилення, поки Росія не припинить агресію. Британія запровадила санкції проти понад 1100 осіб і понад 100 компаній.
Велика Британія розробила програму для українських біженців «Дім для України». Британцям пропонували прийняти українців мінімум на пів року. Прийняти українців погодилося 100 000 британців. Біженцям з України дозволили жити та працювати у Британії до трьох років. Їм видавали грошову допомогу. За час вторгнення Джонсон три рази приїжджав у Київ. Останній раз – на День Незалежності України. Прізвище Джонсона з’явилося на Алеї сміливості.
Крім цього, в Україні Борис Джонсон був удостоєний звання почесний громадянин міста Одеси та Києва.
Коментарі — 0